Тема 6. Картографічна генералізація

6.1. Суть і фактори генералізації

6.2. Види генералізації

6.3. Геометрична точність і змістовна подоба

6.4. Географічні принципи генералізації

6.5. Генералізація об’єктів різної локалізації

6.1. Суть і фактори генералізації

Картографічна генералізація це відбір та узагальнення зображуваних на карті об'єктів відповідно їх призначенню, масштабу, змісту та особливостям території, що картографується.

Термін «генералізація» походить від латинського кореня generalis, що означає загальний, головний. Суть процесу складається в передачі на карті основних, типових та характерних рис об’єктів і взаємозв'язків.

Генералізація є невід'ємною властивістю всіх картографічних зображень, навіть самих великомасштабних. При первинному зніманні місцевості кваліфікований топограф веде генералізацію, вирішуючи, які деталі рельєфу, рослинності, дорожньої мережі необхідно нанести на знімальний планшет, а які є незначними для даного масштабу. При камеральному складанні карт середнього і дрібного масштабів часто відмовляються від деталей і подробиць, тому що їх неможливо зобразити на них.

Генералізація проявляється в узагальненні якісних і кількісних характеристик об'єктів, заміні індивідуальних понять збірними, відмежування від частковостей і деталей заради виразного зображення головних рис просторового розміщення.

Все це дозволяє затверджувати, що генералізація являє собою один із проявів процесу абстрагування відображуваної на карті дійсності. Саме генералізація сприяє формуванню та втіленню в картографічній формі нових понять і наукових абстракцій.

Процес генералізації у багатьох аспектах є суперечливий. По-перше, деякі елементи не можуть бути показані на карті за умовами простору, але повинні бути зображені на ній у силу своєї змістовної значимості. По-друге, часто виникає протиріччя між геометричною точністю й змістовною відповідністю зображення, тобто, просторові співвідношення об'єктів передаються вірно, а геометрична точність при цьому є порушеною. По-третє, у ході генералізації відбувається не тільки виключення деталей зображення, втрата інформації, але й поява на карті нової узагальненої інформації. У міру абстрагування зникають частковості й чіткіше виділяються самі істотні риси об'єкта, а також виявляються основні закономірності, головні взаємозв'язки і виділяються геосистеми більшого рангу.

Процес генералізації важко піддається формалізації й автоматизації. Не всі етапи й процедури можуть бути алгоритмізовані, не всі критерії вдається однозначно формалізувати. Якість генералізації багато в чому залежить від розуміння картографом змістовної сутності зображуваних географічних (геологічних, соціально-економічних і т.п.) об'єктів й явищ, уміння виявити головні типові їхні особливості. Досвід показує, що автоматизація картографічної генералізації повинна опиратися на інтерактивні, діалогові процедури, що забезпечують активну участь картографа.

Факторами генералізації є масштаб карти, її призначення, тематика й тип, особливості й вивченість об'єкту, що картографується та способи графічного оформлення карти. Фактори визначають підходи до генералізації, її умови й характер.

Призначення карти. На карті показують лише ті об'єкти, які відповідають її призначенню. Зображення інших об'єктів, що не відповідають призначенню карти, тільки заважає її сприйняттю і ускладнює роботу з картою. Якщо, наприклад, шкільна навчальна адміністративна карта призначена для демонстрації на класній дошці, то на ній зберігають лише найважливіші елементи змісту (великі міста, границі тощо). Їх зображують великими знаками зі значним узагальненням без зайвої деталізації. Якщо ж аналогічна адміністративна карта має довідкове призначення і використовується в настільному варіанті, то вона повинна містити максимум можливої для даного масштабу інформації про адміністративний поділ, населені пункти, шляхи повідомлення.

Вплив масштабу проявляється в тім, що при переході від більшого зображення до більш дрібного скорочується площа карти. При цьому неминучий відбір, узагальнення та виключення певних об’єктів (рис. 6.1). Одночасно зі зменшенням масштабу збільшується просторове охоплення, що також відображається на генералізації. Об'єкти, які важливі для великомасштабних карт (наприклад, місцеві орієнтири), гублять своє значення на картах дрібного масштабу і тому підлягають до виключення.

Тематика і тип карти визначають, які елементи показувати на карті з найбільшою деталізацією, а які можна істотно узагальнити або навіть зовсім зняти. Так, на геологічній або ґрунтовій картах дуже важливо детально зобразити гідромережу - вона безпосередньо пов'язана з темою карти. При цьому можна більше генералізувати дороги і населені пункти, залишивши лише деякі з них для загального орієнтування, а адміністративні границі - зовсім виключити. А на картах економічної тематики, навпаки, необхідно детально показати населені пункти, шляхи сполучення та адміністративний поділ. Річкову мережу можна дати узагальнено, зберігши лише ріки, придатні для судноплавства.

Рис. 6.1. Генералізація змісту топографічної карти зі зменшенням масштабу від 1:10 000 до 1:50 000.

Карти різного типу також мають і різну генералізацію. Найбільш докладні аналітичні карти інвентаризаційного типу, а найбільш узагальнені та генералізовані синтетичні (наприклад, карти районування), і особливо карти узагальненого характеру. Вони за своєю суттю не припускають особливої детальності.

Особливості картографуючого об'єкта (або території). Вплив цього фактора дає можливість передати на карті своєрідність, помітні характерні елементи об'єктів або території. Наприклад, у степових або напівпустельних районах необхідно показати всі дрібні озера, іноді навіть із перебільшенням, якщо вони не показуються у масштабі, - це дуже важливо для посушливих територій. У тундрових ландшафтах, де зустрічаються тисячі дрібних озер, багато з них можна виключити при генералізації. Тут важливо правильно показати загальний характер озерності території.

З тієї ж точки зору важливо зберігати характерні обриси об'єктів, наприклад навіть на самій дрібномасштабній карті показати острів Зміїний. Це один з найбільш суб'єктивних факторів генералізації, адже вирішити, що «характерно» і «типово», а що - ні, може тільки сам картограф-укладач.

Вивченість об'єкта. При достатній вивченості об'єкта зображення може бути максимально детальним (для даного масштабу і призначення карти), а при недостачі фактичного матеріалу воно неминучо стає узагальненим, схематичним. Фактор вивченості тісно пов'язаний з якістю й повнотою джерел, використаних для картографування. Тому найбільше генералізовані карти гіпотетичні й прогнозні, складені за неповними даними, коли об'єкт недостатньо вивчений і є лише зразкові (або не цілком достовірні) відомості про закономірності його розвитку. А гіпотетичні карти повинні бути схематичними.

Оформлення карти. Багатокольорові карти (за інших рівних умов) дозволяють показати більшу кількість знаків, ніж карти одноколірні. При якісному друці і правильному підборі фонових фарбувань, значків та штрихувань на одній карті можна шляхом накладення одержати до шести шарів, за допомогою яких можна більш інформативно зобразити територію. На одноколірній карті або карті з обмеженим набором фарб це зробити важко і тоді необхідна генералізація змісту.