Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект СА 2003.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

6.3. Класифікація витрат та визначення оптимального обсягу виробництва на основі аналізу витрат

Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фі­нансові результати» і 16 «Витрати» визначають сутність, склад і ви­знання формування витрат на підприємствах України.

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати мо­жуть бути достовірно оцінені.

Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продук­ції, залежністю від обсягу виробництва. Це робить необхідним гру­пування витрат за їх певними ознаками.

Залежно від характеру виробництва витрати поділяються за ви­дами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: економічними елемен­тами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виник­нення.

Слід також розрізняти собівартість продукції і витрати, які є шир­шим поняттям. Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» розрізняють два по­няття собівартості: собівартість реалізованої продукції і виробничу собівартість продукції. Собівартість реалізованої продукції склада­ється з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізова­ної протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально- виробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат. Треба зазначити, що на результати діяльності підприємства впливатиме не виробнича собівартість виготовленої продукції, а тільки собівар­тість готової продукції, відпущеної у продаж.

Таким чином, граничні (або маржинальні) витрати показують, як збільшиться (зменшиться) сума витрат при зростанні (зменшенні) об­сягу виробництва на одиницю продукції.


На основі мікроекономічного аналізу встановлена така залежність між граничними та середніми витратами: середні витрати (тобто ви­трати на одиницю продукції) будуть мінімальними за умови їхньої рів­ності граничним витратам. Таким чином, на графіку (рис. 6.1) крива граничних витрат МС перетинатиме криві середніх загальних АТС та середніх змінних витрат AVC в точках їхнього мінімуму. Ця теоретич­на залежність має такий практичний зміст: поки граничні витрати бу­дуть меншими, ніж середні, виробництво додаткової одиниці продук­ції зменшуватиме середні витрати. Якщо виробництво додаткової оди­ниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва призводитиме до зростання середніх витрат.

Графічний метод знаходження точки беззбитковості

Для знаходження критичної точки графічним методом по вісі аб­сцис відображають обсяг діяльності (реалізації) в натуральних оди­ницях; по вісі ординат відображають витрати та дохід від реалізації (виручку). Точка перетину лінії сукупних витрат та лінії виручки є точкою беззбитковості.

Для ілюстрації застосування методів знаходження критичної точки розглянемо приклад.

Фірма реалізує один вид продукції, яку реалізує за ціною 100 грн. за одиницю. Витрати фірми на виробництво продукції складають: змінні витрати на одиницю - 70 грн, загальні постійні витрати - 24 000 грн. Необхідно знайти точку беззбитковості в натуральних та грошових вимірниках.

Розв’язання: для знаходження точки беззбитковості в натуральних одиницях застосуємо формулу (6.1).

Маржинальний дохід на одиницю дорівнює:

100-70 = 30 грн.

Точка беззбитковості в натуральних одиницях дорівнює:

24 000 : 30 = 800 одиниць.

Точка беззбитковості в грошових одиницях — це виручка в точці беззбитковості (критичного обсягу виробництва):

800 од. • 100 грн. = 80 000 грн.

Виконаємо розрахунок за формулою (6.2).

Коефіцієнт маржинального доходу дорівнює: 30 : 100 = 0,3.

Точка беззбитковості в грошових одиницях дорівнює:

24 000 : 0,3 = 80 000 грн.

Побудуємо графік беззбитковості, використовуючи дані прикла­ду:

Рис. 6.2. Графік беззбитковості

Розрахунок критичної точки в умовах багатопродуктового вироб­ництва.

На практиці підприємства, як правило, виробляють декілька видів продукції. У таких випадках знаходження критичної точки базується на комбінації продажу.

Комбінація продажу - це співвідношення окремих видів продукції в загальному обсязі реалізації, яке може бути показане у відсотках або в пропорції кількості виробів.

Для визначення точки беззбитковості кожного виду продукції

Закон спадної граничної продуктивності означає, що при збільшен­ні однієї змінної за умови збереження всіх інших видів витрат незмін­ними у певний період часу граничний продукт почне знижуватись, а загальний продукт залишиться незмінним. Існування цього закону є негативним для підприємства, його дії слід уникати. За умови зміни усіх факторів виробництва закон не діє. Отже, слід пропорційно змі­нювати всі види виробничих витрат та потужностей виробництва.