- •Загальні положення
- •Тема 1. Стратегічний аналіз, його місце в управлінні економікою підприємства
- •1.1. Концептуальні засади стратегічного аналізу
- •1.2. Суть, зміст та завдання стратегічного аналізу
- •1.3. Методи стратегічного аналізу середовища підприємства
- •Тема 2. Аналіз досягнутих результатів діяльності підприємства План:
- •Принципи та підходи до проведення стратегічного аналізу
- •Загальна характеристика позиції підприємства (організації)
- •Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства та їхнє значення для стратегічного аналізу
- •2.4. Оцінка конкурентної позиції бізнесу. Конкурентоспромож-ність. Методи визначення конкурентоспроможності
- •2.5 Конкурентні стратегії за м. Портером
- •Тема 3. Нормативи стратегічного аналізу
- •3.1. Законодавча база стратегічного аналізу
- •3.2. Базові (нормативні) методи стратегічного аналізу
- •Тема 4. Класифікація та економічне оцінювання виробничих одиниць
- •4.1. Поняття виробничих одиниць
- •4.2. Сутність і призначення портфельного аналізу
- •4.3. Інструменти портфельного аналізу
- •Тема 5. Аналіз розподілу виробничих ресурсів у галузі виробництва
- •5.1. Стратегічні ресурси підприємства, їхні види
- •5.2. Стратегія забезпечення матеріально- сировинними ресурсами
- •5.3. Технічний потенціал та організаційно-технічний рівень підприємства
- •5.4. Методика аналізу трудових ресурсів у стратегічному аналізі
- •5.5. Фінансові та інформаційні ресурси
- •Тема 6. Розроблення та економічне обґрунтуван-ня стратегії виробничої програми План:
- •6.1. Економічна стратегія виробничої діяльності
- •6.2. Виробнича стратегія, виробництво та виробнича функція
- •6.3. Класифікація витрат та визначення оптимального обсягу виробництва на основі аналізу витрат
- •6.4. Прогнозна оцінка витрат підприємства та обсяги використання стратегічних ресурсів
- •6.5. Операційний (виробничий) важіль
- •6.5. Стратегічний аналіз маркетингової та збутової діяльності
- •Тема 7. Розроблення та економічне обґрунтування стратегії фінансової програми План:
- •7.1. Стратегічний аналіз фінансових ресурсів. Джерела аналізу
- •7.2. Стратегічний аналіз прибутку підприємства. Рентабельність
- •7.3. Стратегічний аналіз доданої вартості
- •7.4. Аналіз фінансових стратегій
- •Тема 8. Стратегічний аналіз структури капіталу підприємства План:
- •8.1. Структура капіталу і ризик, їхній взаємозв'язок
- •8.2. Критерії оптимізації структури капіталу
- •8.3. Стратегічний аналіз формування активів підприємства
- •Тема 9. Стратегічний аналіз фінансових показників діяльності підприємства План:
- •Джерела аналізу фінансових показників, їхня оцінка, перевірка достовірності та якості даних. Напрями аналізу
- •Аналіз структури балансу
- •Аналіз фінансової незалежності та стійкості
- •Аналіз платоспроможності та ліквідності балансу
- •9.5. Методика аналізу ефективності використання обігових коштів підприємства
- •9.6. Методика аналізу руху грошових коштів підприємства
- •9.7. Прогнозування ймовірності банкрутства. Методика визначення z-коефіцієнтів
- •Тема 10. Стратегічний аналіз інвестицій План:
- •Складові аналізу інвестиційної привабливості підприємства
- •Види інвестицій
- •Сутність та види грошових потоків. Теперішня та майбутня вартість ануїтету
- •10.4. Принципи та показники (критерії) оцінки ефективності інвестиційних рішень
- •Аналіз ризиків інвестиційних рішень
- •10.5. Методи аналізу та прогнозування ризику інвестиційних рішень
- •Інформаційне та методичне забезпечення з дисципліни
6.3. Класифікація витрат та визначення оптимального обсягу виробництва на основі аналізу витрат
Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» і 16 «Витрати» визначають сутність, склад і визнання формування витрат на підприємствах України.
Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва. Це робить необхідним групування витрат за їх певними ознаками.
Залежно від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення.
Слід також розрізняти собівартість продукції і витрати, які є ширшим поняттям. Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» розрізняють два поняття собівартості: собівартість реалізованої продукції і виробничу собівартість продукції. Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально- виробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат. Треба зазначити, що на результати діяльності підприємства впливатиме не виробнича собівартість виготовленої продукції, а тільки собівартість готової продукції, відпущеної у продаж.
Таким чином, граничні (або маржинальні) витрати показують, як збільшиться (зменшиться) сума витрат при зростанні (зменшенні) обсягу виробництва на одиницю продукції.
На основі мікроекономічного аналізу встановлена така залежність між граничними та середніми витратами: середні витрати (тобто витрати на одиницю продукції) будуть мінімальними за умови їхньої рівності граничним витратам. Таким чином, на графіку (рис. 6.1) крива граничних витрат МС перетинатиме криві середніх загальних АТС та середніх змінних витрат AVC в точках їхнього мінімуму. Ця теоретична залежність має такий практичний зміст: поки граничні витрати будуть меншими, ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Якщо виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва призводитиме до зростання середніх витрат.
Графічний метод знаходження точки беззбитковості
Для знаходження критичної точки графічним методом по вісі абсцис відображають обсяг діяльності (реалізації) в натуральних одиницях; по вісі ординат відображають витрати та дохід від реалізації (виручку). Точка перетину лінії сукупних витрат та лінії виручки є точкою беззбитковості.
Для ілюстрації застосування методів знаходження критичної точки розглянемо приклад.
Фірма реалізує один вид продукції, яку реалізує за ціною 100 грн. за одиницю. Витрати фірми на виробництво продукції складають: змінні витрати на одиницю - 70 грн, загальні постійні витрати - 24 000 грн. Необхідно знайти точку беззбитковості в натуральних та грошових вимірниках.
Розв’язання: для знаходження точки беззбитковості в натуральних одиницях застосуємо формулу (6.1).
Маржинальний дохід на одиницю дорівнює:
100-70 = 30 грн.
Точка беззбитковості в натуральних одиницях дорівнює:
24 000 : 30 = 800 одиниць.
Точка беззбитковості в грошових одиницях — це виручка в точці беззбитковості (критичного обсягу виробництва):
800 од. • 100 грн. = 80 000 грн.
Виконаємо розрахунок за формулою (6.2).
Коефіцієнт маржинального доходу дорівнює: 30 : 100 = 0,3.
Точка беззбитковості в грошових одиницях дорівнює:
24 000 : 0,3 = 80 000 грн.
Побудуємо графік беззбитковості, використовуючи дані прикладу:
Рис.
6.2. Графік беззбитковості
Розрахунок критичної точки в умовах багатопродуктового виробництва.
На практиці підприємства, як правило, виробляють декілька видів продукції. У таких випадках знаходження критичної точки базується на комбінації продажу.
Комбінація продажу - це співвідношення окремих видів продукції в загальному обсязі реалізації, яке може бути показане у відсотках або в пропорції кількості виробів.
Для визначення точки беззбитковості кожного виду продукції
Закон спадної граничної продуктивності означає, що при збільшенні однієї змінної за умови збереження всіх інших видів витрат незмінними у певний період часу граничний продукт почне знижуватись, а загальний продукт залишиться незмінним. Існування цього закону є негативним для підприємства, його дії слід уникати. За умови зміни усіх факторів виробництва закон не діє. Отже, слід пропорційно змінювати всі види виробничих витрат та потужностей виробництва.
