7.2. Стратегічний аналіз прибутку підприємства. Рентабельність

Прибуток у стратегічному розвитку підприємства відіграє подвій­ну роль - він є одночасно джерелом фінансування інших стратегічних програм, а також є метою діяльності підприємства.

Прибуток згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” визна­чається як перевищення доходів над витратами. Види фінансових ре­зультатів (прибутків) за ф. 2 “Звіт про фінансові результати”:

• валовий прибуток (збиток) ВП визначається як різниця між чис­тим доходом від реалізації і собівартістю реалізованої продукції:

де ЧД - чистий дохід від реалізації продукції (р.035 ф. 2);

СВ_рп- собівартість реалізованої продукції (р.040 ф. 2);

• чистий прибуток - кінцевий фінансовий результат, що враховує не тільки чистий прибуток від звичайної діяльності, але й фінансо­вий результат від надзвичайних подій, що є різницею між отримани­ми надзвичайними доходами, надзвичайними витратами та податком з надзвичайного прибутку. Надзвичайними подіями прийнято вважати події, періодичне повторення яких не планується, форс-мажорні події. Доходами від надзвичайних подій є виплати страхових відшкодувань.

Фінансові результати за формою 2 формуються наростаючим під­сумком, а тому кінцевий результат діяльності підприємства - чистий прибуток безпосередньо залежить як від ефективності виробничої ді­яльності, обґрунтованості та доцільності виробничих витрат, так і від результатів фінансової та інвестиційної діяльності.

Для максимізації чистого прибутку слід не допускати появи витрат та втрат від надзвичайних подій, скоротити ймовірність виникнення форс-мажорних обставин та збитків від них, застрахувати майно та ризики. З точки зору стратегічного аналізу важливо також відрізняти результат діяльності у вигляді прибутку від умов ведення діяльнос­ті, що можуть суттєво впливати на кінцевий фінансовий результат (наприклад, застосування пільг в оподаткуванні прибутку чи доданої вартості тощо)

Фінансові результати підприємства в даному прикладі (табл. 7.1) дещо погіршились, хоч підприємство залишається прибутковим. Рен­табельність виробництва продукції залишається на рівні ЗО відсотків, а от рентабельність продаж (операційної діяльності) знизилась майже вдвічі, що є сигналом для перегляду і аналізу ефективності адміні­стративних та збутових витрат, пошуку джерел отримання операцій­них доходів.

7.3. Стратегічний аналіз доданої вартості

Аналіз доданої вартості - це шлях до знаходження оптимальної величини витрат на заробітну плату.

Господарська діяльність підприємства — це створення доданої вар­тості до вартості закуплених на стороні негрошових поточних акти­вів. Для того, щоб отримувати прибуток, потрібно створити нову вар­тість, яка буде визнана ринком.

Склад доданої вартості:

1. заробітна плата персоналу разом з нарахуваннями;

2. амортизаційні відрахування;

3. обов’язкові платежі до бюджету, які відносять на витрати вироб­ництва;

3. відсотки за кредитними зобов’язаннями;

4. запланована норма прибутку.

У складі доданої вартості піддають регулюванню: витрати на опла­ту праці, прибуток підприємства (через зміну норми рентабельності при ціноутворенні), амортизаційні відрахування (шляхом застосуван­ня різних норм амортизаційних відрахувань).

Зазвичай регулювання фонду заробітної плати здійснюють, вихо­дячи зі співвідношення темпів росту середньої заробітної плати та продуктивності праці. При цьому продуктивність праці обчислюють як відношення вартості виробленої продукції (доходу) до середньої чисельності працюючих. У такому разі рівень продуктивності праці залежить не тільки від вкладу працівників певного підприємства у створення суспільного продукту, а й від вартості матеріалів, напівфа­брикатів, паливно-енергетичних та інших видів ресурсів, створених на попередніх етапах суспільного виробництва. А тому підприємства, собівартість продукції яких включає значну частку сировини та ма­теріалів, характеризується вищим показником продуктивності праці, порівняно з менш матеріаломісткими виробництвами. Таким чином, обчислення продуктивності праці через вартість виробленої продукції (дохід від реалізації) штучно завищує продуктивність праці; вищий рівень продуктивності праці, своєю чергою, дає можливість збільшу­вати витрати на оплату праці.

Зростання заробітної плати повинно узгоджуватися з ростом про­дуктивності праці, а розмір заробітної плати персоналу цілком і по­вністю повинен залежати від величини щомісячної створеної дода­ної вартості. Тому реальний шлях підвищення заробітної плати - ріст продуктивності праці ПП, який вимірюється на основі показника до­даної вартості:

Визначення продуктивності праці через показник доданої вартості дає змогу об’єктивно оцінити внесок працівників кожного підприєм­ства у створення нової вартості, адже до складу доданої вартості не входить вартість матеріальних ресурсів.

При визначені розміру витрат на робочу силу ще встановлюють коефіцієнт продуктивності витрат на оплату праці:

ьажане зростання цього показника в динаміці.

Штатний розклад підприємства повинен затверджуватись після аналізу структури доданої вартості за попередній період і узгодження показників з планами обсягу виробництва і реалізації продукції.