4. Аналіз платоспроможності та ліквідності балансу

Платоспроможність — це здатність сплачувати зовнішні і внутріш­ні зобов’язання підприємства. Показники платоспроможності підпри­ємства цікавлять в першу чергу зовнішніх користувачів звітності.

Платоспроможність оцінюється через показники ліквідності ба­лансу.

Розрізняють ліквідність активів і ліквідність балансу Ліквідність активу — це здатність активу швидко перетворюватись в готівку без значної втрати ринкової вартості. Класифікація активів за ступенем їх ліквідності умовна і на кожному конкретному підприємстві групуван­ня активів може бути своїм. Загальноприйнята класифікація активів за ступенем їх ліквідності подана у таблиці 9.1. Подана класифікація не виключає певних винятків, наприклад, окремі необоротні активи на практиці можуть мати вищий ступінь ліквідності, ніж готова про­дукція на складах, виробничі запаси, незавершене виробництво, дебі­торська заборгованість.

Ліквідність балансу - це здатність підприємства швидко мобілізу­вати активи для оплати зовнішніх зобов’язань - пасивів. Підприєм­ство вважається ліквідним, якщо воно здатне погасити свої коротко­строкові зобов’язання у короткий термін.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його активи більші, ніж зовнішні зобов’язання, тобто воно в змозі погасити свою заборгованість на певну дату. Для цього треба, щоб активи підприєм­ства перевищували суму III та IV розділів пасиву балансу.

Всі показники ліквідності, так само як і показники автономії, ма­ють рекомендовані нормативні значення.

Особливістю показників ліквідності є те, що всі вони визначають­ся по відношенню до поточної заборгованості.

Показники (коефіцієнти) ліквідності:

1. 

   Коефіцієнт абсолютної ліквідності (“кислотний тест”) харак­теризує миттєву спроможність погасити короткострокову заборгова­ність:

Грошові кошти включають також їхні еквіваленти. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Зазвичай, це високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує три місяці (казначейські век­селі, депозитні сертифікати тощо).

Нормативне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності в межах від 20 до 35%. Це означає, що грошових коштів та найбільш ліквідних активів повинно вистачати для покриття частини поточних зобов’язань в межах 20-35 відсотків. Перевищення нормативу свідчить про над­мірні накопичення грошових коштів, не задіяних у виробничому про­цесі, на банківських рахунках та у касі підприємства, а невиконання нормативу - про незадовільний рівень швидкої ліквідності.

2. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (або проміжний коефіцієнт покриття) характеризує ймовірність погашення коротко­строкових зобов’язань за рахунок залучення менш ліквідних активів, тих, для перетворення яких у готівку потрібно більше часу:

Відповідно до нормативного значення коефіцієнта загальної лік­відності грошових коштів, їх еквівалентів та коштів у розрахунках (дебіторської заборгованості) повинно вистачати для сплати поточ­них зобов’язань.

Характеризує кратність покриття короткострокової заборгованості оборотними активами, свідчить про захищеність кредиторів від непо- гашення зобов’язань, показує, чи достатньо оборотних активів для роз­рахунків за короткостроковими зобов’язаннями. Відповідно до норма­тивного значення коефіцієнту покриття оборотні активи підприємства повинні у 2-2,5 рази перевищувати суму поточних зобов’язань. В тако­му випадку баланс підприємства буде вважатися ліквідним, а кредито­ри будуть почуватися захищеними від непогашення заборгованості.

Стан ліквідності підприємства вважається критичним, якщо сума всіх оборотних активів дорівнює величині усіх поточних зобов’язань. У такому випадку оборотних коштів ледь вистачає для розрахунків з кредиторами.