2.4. Оцінка конкурентної позиції бізнесу. Конкурентоспромож-ність. Методи визначення конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність - це здатність об’єкта повніше задоволь­няти реальні чи потенційні потреби порівняно з аналогічними об’єк­тами, представленими на цьому ринку. Це поняття означає здатність витримувати конкуренцію.

Конкурентоспроможність визначається у двох аспектах - конку­рентоспроможність продукції (товару) та конкурентоспроможність організації. Конкурентоспроможність організації (підприємства) мо­же бути визначена як комплексна порівняльна характеристика, яка ві­дображає ступінь переваг сукупності оціночних показників діяльності організації (підприємства) щодо сукупності показників конкурентів.

Конкурентоспроможність організації можна виявити тільки се­ред групи організацій, які належать до однієї галузі або випускають товари-субститути (замінники). Це відносне поняття, тобто в межах регіональної стратегічної групи підприємство може бути конкуренто­спроможним, а на світовому ринку чи його сегменті — ні. Оцінюється конкурентоспроможність в одній стратегічній зоні господарювання.

Виразом конкурентоспроможності підприємства є продукція, ви­роблена на підприємстві. Кожен продукт або послуга цінні настіль­ки, наскільки вони можуть задовольняти потреби споживача, тому в усіх показниках, що характеризують той чи інший продукт або по­слугу використовуються об’єктивні та суб’єктивні кількісні та якісні параметри і показники, які більшою чи меншою мірою відображають рівень задоволення потреб. Чим вищий цей рівень, тим більш конку­рентоспроможний продукт випускає підприємство.

Розрізняють параметри конкурентоспроможності продукції - кількісні характеристики властивостей товару (технічні, економіч­ні, нормативні) та показники конкурентоспроможності - сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспромож­ності товару.

Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних влас­тивостей товару, функції, що їх виконує товар в процесі використан­ня. Технічні параметри, в свою чергу, поділяються на: параметри при­значення, ергономічні та естетичні.

Параметри призначення - характеризують області використання продуктів, виконувані функції або функції, які повинна виконувати продукція, тобто свідчать про корисний ефект, що досягається за до­помогою використання даної продукції. Вони теж поділяються на класифікаційні (для визначення області застосування); параметри технічної ефективності (характеризують прогресивність технічних рішень) та конструктивні (для оцінки проектно-конструкторських рішень).

Ергономічні - змальовують продукцію з точки зору її відповіднос­ті властивостям людського організму при виконанні трудових опера­цій або споживанні.

Естетичні - характеризують інформаційну виразність (раціональ­ність форм, цілісність композиції, стабільність товарного вигляду, до­сконалість виробничого виконання продукції).

Економічні параметри - визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на придбання, обслуговування, спо­живання, утилізацію товару.

Нормативні параметри визначають відповідність товару встанов­леним нормам, стандартам, вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами, міжнародним, національним стандартам і т. п.

Показники конкурентоспроможності базуються на параметрах кон­курентоспроможності. Перелік таких показників залежить від об’єкта дослідження.

Наочним способом оцінки конкурентоспроможності організації та рівня конкуренції у галузі є побудова позиційної карти стратегічних груп конкурентів (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Приклад побудови карти стратегічних груп конкурентів