3.4. Ручні осколкові гранати та поводження з ними

• Призначення та бойові властивості гранат

Ручні осколкові гранати призначені для ураження осколками живої сили противника в близькому бою (при атаці, в сховищах, населених пунктах, в лісі, тощо). На озброєнні Збройних Сил України є:

• ручна граната РГД-5;

• ручна граната РГ-42;

• ручна граната Ф-1.

Також в нинішній час прийняті нові гранати РГО (ручна грана­та для використання в обороні) та РГН (ручна граната для викорис­тання у наступі).

Ручна граната РГО дає 600 — 700 осколків масою 0,46 г. Швид­кість розлітання осколків 1600 м/сек.

У гранаті РГН утворюється 220 осколків масою 0,42 г, швид­кість розлітання осколків 1200 м/сек.

Через конструктивні особливості нові гранати вимагають від особового складу добрих знань будови і заходів безпеки при по­водженні з ними.

Ручні гранати РГД-5, РГ-42 і РГН відносяться до наступаль­них гранат. Гранати Ф-1 і РГО — до гранат, які використовуються в обороні.

Ручні осколкові гранати комплектуються модернізованими уніфікованими запалами.

Капсуль запалу запалюється в момент кидання гранати, а ви­бух її відбувається через 3,2 — 4,2 с після кидання.

Ручна кумулятивна граната (РКГ-3) є протитанковою гра­натою і призначена для боротьби з танками та іншими броньо­ваними цілями (самохідно-артилерійська установка, бронетран­спортер, бронеавтомобіль і т. п.), а також для руйнування міцних перешкод та сховищ польового типу.

Бойові властивості гранат

Характеристика	РГД-5	РГН	Ф-1	РГО
1. Радіус розлітання осколків	до 25 м	до 25 м	до 200 м	до 100 м
2. Вага гранати	310 г	310 г	600 г	530 г
3. Час горіння сповіль­нювача запалу	3,2 — 4,2	при ударі	3,2 — 4,2	при ударі
4. Тип гранати	Наступальна		Оборонна
5. Характер бойової дії	Осколкова
6. Принцип дії механіз­му гранати	дистанційна	при ударі	дистанційна	при ударі
7. Вага ящика з грана­тами	14 кг		20 кг
8. Кількість гранат в ящику	20 шт		20 шт

Ручна кумулятивна граната при попаданні в ціль (тверду пере­шкоду) одразу вибухає, гази,

що створились під час вибуху, завдяки кумулятивній воронці, збираються у вузький пучок, який

здатний про­бити броню сучасного танка і знищити всередині його екіпаж та об­ладнання. Найбільш ефективну дію граната справляє при ударі у ціль дном. Напрям польоту гранати дном вперед забезпечує стабілізатор.

• Загальна будова та принцип дії ручних гранат

Ручна осколкова граната РГД-5 складається із корпусу з трубкою для запалу розривного заряду та запалу (мал. 83). Корпус гранати служить для розміщення розривного заряду, трубки для запалу, а також для утворення осколків під час вибуху гранати. Він складається з двох частин — верхньої і нижньої.

Верхня частина корпусу складається із зовнішньої оболочки, що називається ковпаком, і вкладиша ковпака. До верхньої частини за допомогою манжети приєднується трубка для запалу. Трубка слу­жить для приєднання запалу до гранати і для герматизації розривно­го заряду в корпусі.

Для запобігання трубки від забруднення в неї загвинчуєть­ся пластмасова пробка. При підготовці гранати до кидання замість пробки в трубку загвинчується запал.

Нижня частина корпусу складається з зовнішньої оболочки, що називається поддоном, і вкладиша поддону.

Розривний заряд (тринітротолуол) заповнює корпус і слу­жить для вибуху гранати.

Ручна осколкова граната Ф-1 складається із корпусу, розрив­ного заряду і запалу (мал. 84 а, б).

Корпус гранати служигь для розміщення розривного заряду та запалу, а також для утворення осколків під час вибуху гранати. Корпус гранати чавунний з повздовжніми і поперечними борознами, по яких граната розривається на осколки.

У верхній частині корпусу є нарізний отвір для згвинчування запалу.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гра­нати на осколки.

Запал гранати УЗРГМ (УЗРГМ-2) — уніфікований запал ручної гранати модернізований, призначається для вибуху розрив­ного заряду. Він складається з ударного механізму та власне запалу (мал. 85).

Ударний механізм служить для спалахування капсуля-запа-лювача.

Власне запал служить для розривного заряду гранати.

Ручна граната оборонна РГО призначена для ураження жи­вої сили противника переважно в оборонному бою. Граната РГО (мал. 86) складається з таких частин: корпусу із стаканом для запалу, розривного заряду, ударно-дистанційного запалу. Розривний заряд заповнює корпус і служить для його розриву на осколки, які знищу­ють живу силу в радіусі до 100 м.

Ручна граната наступальна РГН призначена для ураження живої сили противника під час наступу. Граната РГН (мал. 87) скла­дається з верхньої і нижньої частин. Розривний заряд заповнює кор­пус і служить для його розриву на осколки. Радіус розльоту осколків до 25 м.

Питання для закріплення знань:

1. Бойові властивості гранат.

2. Які гранати відносяться до наступальних та оборонних?

3. Загальна будова гранат.

4. Принцип дії запалу.

Прийоми та способи метання ручних гранат

• Поводження з гранатами, їх догляд і збереження

Гранати надходять до військ у дерев'яних ящиках. На стінках і кришці ящика нанесене марку­вання, в якому зазначається: кількість гранат в ящику, їх вага, назва гранат і запалів, номер заводу-виготовлювача, номер партії гранат, рік виготовлення і знак небезпеки.

Гранати переносяться в гранатних сумках (мал. 88). Запали містяться в них окремо від гранат, при цьому кожен запал повинен бути загорнутим в папір.

Перед зарядженням гранати запали оглядаються. При огля­ді слід звернути увагу на те, щоб корпус гранати не мав глибоких вм'ятин та іржі; трубка для запалу не була забрудненою і не мала наскрізних ушкоджень; запал був чистим і не мав іржі та вм'ятин; кінці запобіжної чеки були розведені і не мали тріщин на вигинах.

Запали з тріщинами чи зеленим нальотом до застосування не­придатні.

Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється лише перед киданням.

Забороняється:

• розбирати бойові гранати та усувати в них несправності;

• переносити гранати поза сумками (підвішувати за кільце);

• торкатися гранат, які не вибухнули.

Способи метання ручних гранат Метання гранати складається з під­готовки до метання (зарядити гра­нату і зайняти вихідне положення) і самого метання.

Гранату заряджають за командою «Підготувати гранати», а в бою зарядження здійснюється самостійно.

Послідовність заряджання: дістати гранату із сумки лівою рукою, правою рукою зняти металевий ковпачок або вигвинтити пробку з трубки корпусу. Тримаючи в лівій руці гранату, правою рукою дістати з гнізда сумки і розгорнути запал. Вставити запал у центральну трубку і загвинтити його. Граната готова до метання (мал. 89).

Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних по­ложень: стоячи, з коліна, лежачи, а також у русі з БМП, танка, бро­нетранспортера і в пішому порядку (тільки наступальних гранат). Для метання гранати вибирається таке місце і займається таке по­ложення, щоб можна було зробити кидок без перешкод, тобто щоб на шляху польоту гранати не було гілок дерев, високої трави, дро­тів тощо.

Гранату кидають за командою «Гранатою — вогонь», а в бою метання гранати здійснюється самостійно.

Послідовність метання: взяти гранату в праву руку і пальця­ми міцно натиснути на спусковий важіль; продовжуючи натискува­ти на спусковий важіль, лівою рукою стиснути (випрямити) кінці запобіжної чеки; утримуючи спусковий важіль у притисненому положенні, витягти запобіжну чеку, розмахнутись і кинути гранату в ціль (при метанні оборонної гранати одразу після кидка схова­тись) (мал. 90).

При метанні гранати стоячи з місця треба стати обличчям до цілі, взяти гранату в праву, а зброю в ліву руку, витягти запо­біжну чеку, правою ногою зробити крок назад, зігнувши її в коліні, і повертаючи корпус праворуч, зробити замах гранатою по дузі вниз і назад; швидко випростовуючи праву ногу і повертаючись грудьми до цілі, кинути гранату, проносячи її над плечем і випускаючи з до­датковим ривком кисті. Вагу тіла в момент кидка перенести на ліву ногу, зброю енергійно відвести назад (мал. 91).

При метанні гранати з коліна треба прийняти положення для стрільби з коліна, утримуючи гранату правою рукою, а зброю — лівою; витягти запобіжну чеку, зробити замах гранатою, відхиляючи корпус назад і повертаючи його праворуч; трохи піднятись і кинути гранату, проносячи її над плечем і різко нахиляючись в кінці руху до лівої ноги (мал. 92).

При метанні гранати в русі (кроком або бігом) треба, утри­муючи гранату правою напівзігнутою рукою, а зброю — лівою, ви­тягти запобіжну чеку. Під крок лівої ноги винести руку з гранатою вперед, назад і вниз; на другому кроці (правою ногою) рука продо­вжує рух по дузі вниз з одночасним повертанням корпуса праворуч; на третьому кроці, виставивши ліву ногу в напрямі до цілі на носок і зігнувши праву ногу в коліні, закінчити поворот корпуса і замах рукою. Використовуючи швидкість руху і вкладаючи у кидок послі­довно силу ніг, корпуса і руки, кинути гранату (мал. 93).

При метанні гранати лежачи треба прийняти положення для стрільби лежачи, покласти зброю на землю і взяти гранату в пра­ву руку. Лівою рукою витягти запобіжну чеку і, спираючись об зем­лю, відштовхнутись від неї. Відсунувши праву ногу трохи назад, встати на ліве коліно (не зсовуючи його з місця) й одночасно про­вести замах. Випростуючи праву ногу, повертаючись грудьми до цілі і, падаючи вперед, кинути гранату в ціль; взяти зброю і підготуватись до стрільби.

Для метання гранати з траншеї або окопу потрібно покласти зброю на бруствер, взяти гранату в праву руку і витягти запобіжну чеку; відставити (наскільки можна) праву ногу назад, прогинаючись у поясі і трохи згинаючи обидві ноги, відвести праву руку з грана­тою назад; спираючись на ліву руку, різко випростатися; кинути гра­нату в ціль, після чого сховатись у траншеї (окопі) (мал. 94).

У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбразури (це вертикальні цілі) кидати гранату треба по траєкторії, яка набли­жається до прямої лінії. При цьому цілитися слід у верхній край цілі, оскільки до кінця свого польоту граната втрачає швидкість і поступово відхиляється вниз. Кидати можна стоячи, з коліна або з положення лежачи.

Для ураження живої сили противника в окопі (траншеї) тре­ба кидати гранату під кутом до горизонту приблизно 35-40 градусів, щоб вона падала по навісній траєкторії і менше перекочувалася че­рез траншею і не відкочувалася вбік.

Питання для закріплення знань:

1. Порядок огляду гранат перед зарядженням.

2. Яка послідовність зарядження гранат?

3. Яка послідовність метання гранат (стоячи, з коліна, з окопу)?

4. Яких заходів безпеки потрібно дотримуватися при пово­дженні з гранатами?

Розділ IV. ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА

Тактична підготовка є основою польової виучки особового складу підрозділів і частин. Вона об'єднує в єдиний комплекс знання, вмін­ня та навички, здобуті особовим складом на заняттях з вогневої, технічної, інженерної, стройової і фізичної підготовки, з цивільної оборони та інших навчальних предметів. Критерієм тактичної підго­товленості особового складу підрозділів і частин є перемога в бою.

Тактична підготовка включає: вивчення теоретичних положень ведення бою, організації, озброєння та бойових можливостей своїх підрозділів і підрозділів іноземних армій, прийомів та способів дії в бою; вивчення особовим складом порядку вмілого застосування зброї та техніки у складних умовах, на місцевості днем та вночі; ви­ховання у особового складу морально-бойових якостей, необхідних для виконання бойової задачі.