5.2. Основи самозахисту

• Розучування і тренування стійок, без рухів, ударів руками та ногами

Стійки: фронтальна, передня ліво-стороння (правостороння).

Вивчення техніки ведення бою з озброєним і неозброєним супротивником практично неможли­во без знання і бездоганного виконання основних положень — сті­йок і позицій, пересувань, що дозволяють максимально зберегти життєво важливі ділянки тіла і бути завжди готовим до атаки і за­хисним діям.

Фронтальна стійка (мал. 133). П'яти міцно впираються в під­логу та рівномірно напружені, ноги розведені і зігнуті в колінах. Маса тіла розподілена на обидві ноги. М'язи ніг злегка напружені. Спина пряма, грудна клітка висунута вперед. Руки зігнуті в ліктях та стис­нуті в кулаки. Передня стійка (мал. 132). Вона найбільш ефективна для ведення бою. Ліва (права) нога виставлена вперед так, щоб коліно було зігнуто, права (ліва) нога відставлена назад та теж трохи зігну­та. Маса тіла розподілена таким чином, що на передню ногу припа­дає 70 % маси тіла. Ліва (права) рука зігнута в лікті і винесена вперед, кулак — перед собою. Кулак правої руки знаходиться біля черевного сплетіння. Плечі і стегна розгорнуті під кутом приблизно 45°, корпус прямий. Стопа попереду стоячої ноги направлена прямо, а стопа за­дньої ноги розгорнута назовні на 30° щодо уявлюваної прямої, яку можна провести від носка передньої ноги до п'яти задньої ноги.

• Розучування і тренування рухів вперед та назад

Випади застосовуються для прийняття бойової стійки із стійки очікування. Виконуються кроком вперед, або кроком назад. Для пересування в передній стійці засто­совуються декілька основних моментів. Переміщення на півкроку:

а) півкроку ногою, що стоїть попереду та другий рух — пів-кроку ногою, що стоїть позаду для збереження прийнятого ранішеположення;

б) перший крок — півкроку ногою, що стоїть позаду, другийрух — півкроку ногою, що стоїть спереду.

Переміщення на крок зі зміною стійки: виконується висуван­ням ноги, що стоїть позаду, вперед.

Після вивчення основних стійок і придбання природних нави­чок у переміщеннях в стійках варто звернути увагу на переходи з од­нієї стійки в іншу.

Самостійно можна виконувати більшість пропонуємих вправ в домашніх умовах.

• Розучування та тренування ударів

Удар основою стислих у кулак пальців прямо:

Стиснути пальці правої (лівої) руки у кулак так, щоб великий палець «тягнувся» до середнього. Інші пальці щільно прижаті до до­лоні та один до одного. Ми розглянемо три рівня нанесення ударів: у голову, груди (середню частину тулуба), живіт (нижню частину ту­луба) (мал. 135).

Ударна частина — дві кісточки перших фаланг вказівного та середнього пальців кисті.

Удар наноситься по прямій лінії. Кулак під час руху розвер­тається: на підготовчому етапі — пальці кисті спрямовані вгору; на етапі закінчення — вниз. Під час руху руки кулак робить роз­вертання на 180°.

Удар кулаком зверху:

Ударна частина — м'язова частина кулака зі сторони мізинця (мал. 136). Рівень нанесення удару — голова, плечі.

Удар кулаком збоку:

Ударна частина аналогічна прямому удару. Удар наноситься по колу (мал. 137). Удар навідліг:

Ударна частина аналогічна до опису ударів зверху або збоку. Удар наноситься в будь-який рівень. Початок удару від протилежно­го плеча (мал. 138).

Розучування ударів ногами починається з вивчення удару коліном, що дасть змогу звертати увагу на подальшому відпрацю­ванні. Удар коліном застосовується, коли супротивник знаходиться впритул. Коліно згинається і гомілка підтягується до задньої по­верхні стегна (мал. 139).

Прямий проникаючий удар ногою у живіт:

Удар наноситься за рахунок руху тазової частини тулубу та різким розпрямленням гомілки. Ударна поверхня: носок чобота, або п'ята (мал. 140).

Вихідне положення — фронтальна або лівостороння (право-стороння) стійки.

Боковий удар ногою в живіт:

Початковий рух ногою такий, як і в попередньому ударі. По­тім, розвертаючись на опорній стопі та розвертаючи стегно та го­мілку паралельно до підлоги, наноситься удар по колу з назовні всередину. Ударна поверхня: носок чобота або гомілка (мал. 141).

• 

  Розучування і тренування захисту від ударів руками та ногами

Важливе місце у вивченні елементів самозахисту займають захисні дії, застосування яких дозволяє не тільки захищатися від ударів, але й одночасно з цим поставити супротивника в невигідні для нього положення, звернувши силу його ударів проти нього самого. Правильне сполучення блоків і пе­реміщень дозволяє захищатися неозброєному від одного чи декіль­кох озброєних противників. Розглянемо основні блоки руками.

Верхній блок: Застосовується для захисту від ударів в голо­ву або використання як удар передпліччям знизу-вгору (мал. 142). Вихідне положення: фронтальна стійка. Ліва рука зігнута у лікті та розташована вгорі над головою. Права біля поясу з од­нойменного боку. З рухом правої руки вго­ру ліва рука відводиться назад. Виконання блоку завершене, коли праве передпліччя займе горизонтальне положення нарівні чола, кулак стиснутий і розгорнутий паль­цями від себе. Блок лівою рукою виконуєть­ся в тій же послідовності.

Після відпрацювання у фронтальній стійці прийом відпрацьо­вується з кроком назад та вперед у передню стійку з поверненням у попереднє положення.

Блок з назовні всередину: застосовується від ударів у тулуб. Блок виконується внутрішньою поверхнею передпліччя. Вихідне по­ложення: фронтальна стійка. Ліва рука попереду, права — на підготов­чому етапі — відведена в сторону, пальці кулака спрямовані від себе (мал. 143). На рахунок «Роби — РАЗ!» — рука розгинається під кутом 90° по відношенню до плеча. «Роби — ДВА!» — рука з назовні під ді­єю грудних м'язів коловим рухом плеча приводиться у положення за­хисту тулуба. Права рука рух починає одночасно з лівою і відводиться для удару до поясу. Для блокування лівою рукою положення зміню­ється. Права — вперед, ліва — підготовчий етап.

Нижній блок: застосовується від ударів у нижню частину ту­луба (живіт, пах). Вихідне положення: фронтальна стійка. Ліва рука направлена вниз та вперед. Права попереду лівої, кулак біля проти­лежного плеча пальцями всередину. Рухом вперед — вниз рука ви­конує блок, одночасно ліва рука відводиться до однойменного боку (при цьому, на етапі закінчення: пальці кулака направленні до землі)

(мал. 144).

При відпрацюванні самостійно можна проводити тренування біля дзеркала, що дає можливість коректувати свої рухи, запам'ято­вуючи правильність положення рук, ніг, тулуба та погляду.

Комплексне тренування на один крок

Дії атакуючого	Дії того, хто захищається
Вправа 1
1. Із лівосторонньої стійки з кроком вперед — однойменний прямий удар в голову	1. Із фронтальної стійки, з кроком назад у лівосторонню стійку — од­нойменний верхній блок та без змі­ни передньої стійки контратака пря­мим різнойменним ударом в груди (мал. 145)
Вправа 2
2. Із лівосторонньої стійки з кроком вперед — однойменний прямий удар в груди	2. Із фронтальної стійки з кроком назад у лівосторонню стійку — блок з назовні всередину з наступ­ною контратакою прямим ударом у тулуб (мал. 146)
Вправа 3
3. Із лівосторонньої стійки з кроком вперед — однойменний прямий удар в живіт	3. Із фронтальної стійки з кроком на­зад у лівосторонню стійку — нижній блок та контратака боковим ударом в живіт ногою, що ззаду, після кроку атакуючого назад (мал. 147)

• Розучування і тренування прийомів самострахування

Прийоми самострахування при падінні вперед, назад, на правий, лівий бік.

Вправи, які забезпечують безболісне падіння при кидках, зіткненні із противником тощо, називаються вправами самостра­хування. Головне в техніці самострахування — перетворити по­ступальний рух тіла, що падає, в обертальний за рахунок послі­довного торкання частинами тіла землі, а також випереджальних рухів руками та ногами, зменшити силу удару в момент падіння. Здебільшого падіння буває на бік і на спину. Опанування прийо­мів самострахування при падінні починають після вивчення по­ложення, в якому опинився боєць після кидка.

Самострахування при падінні на бік

Кінцеве положення при падінні на бік. Його слід прийняти додержуючись таких вимог: голова підведена, права рука вгорі, ліва на килимі долонею вниз під ку­том 45°-50° по відношенню до тулуба; права нога попереду лівої на стопі, ліва ле­жить зовнішньою частиною стегна на ки­лимі. При перекаті на інший бік положен­ня рук та ніг змінюються (мал. 148).

Після цього переходять до розучу­вання і відпрацювання падіння з вихідно­го положення повного присіду. Прижавши підборіддя до грудей і ви­тягнувши руки вперед. Із цього положення плавно сісти на килим лівою сідницею як можна ближче до п'яти і, не перериваючи руху зробити падіння на лівий бік.

Падіння на лівий бік із положення стійки: стати прямо, руки витягнути вперед і підборіддя прижати до грудей. Із цього положен­ня присісти і провести падіння на лівий бік. Аналогічні правила па­діння на правий бік.

Ускладнюючи самострахування, виконують падіння через спи­ну партнера, тренувальну жердину тощо.

Опанувавши прийоми самострахування під час падіння на бік, можна приступати до ознайомлення й вивчення складні­ших вправ.

Самострахування під час падіння на спину.

Кінцеве положення під час падін­ня на спину: лягти на спину, ноги зігнуті в колінах, голову підвести, руки лежать вздовж тулуба долонями до килиму. Це положення характеризується «круг­лою» спиною з напруженими м'язами ту­луба. Руки тримаються під кутом 45-50° відносно тулубу (мал. 149).

Самострахування під час падіння на спину із положення присіду — пере­кат: Відхилившись назад, виконати пере­кат і набути кінцевого положення. Самострахування під час падіння на спину з положення напів-присіду: відштовхнувшись ногами, виконати падіння на спину. Руки торкаються килима долонями трохи раніше спини, пом'якшуючи падіння.

Самострахування при падінні вперед При падінні вперед необхідно підстрибнути вгору вперед і опус­титися вперед на трохи зігнуті руки з розведеними в сторони ліктями (мал. 150). Потім перекотитися з грудей до стегон через живіт.

Падіння вперед розучується в такій послідовності: падіння на руки стоячи на колінах; падіння вперед з високої стійки на зігнуті руки; падіння вперед стрибком у цілому.

Захвати. їх види та звільнення від них (за допомогою раніше вивчених блоків, важелю на великий палець руки супротивника, кидків).

Техніка безпеки: не повинні бути ґудзики або інші предмети які можуть призвести до поранень або пошкоджень), відсутність го­динників, ланцюжків, каблучок тощо. Звернути увагу на нігті (вони повинні бути коротко підстрижені), ранки на шкірі повинні бути за­клеєні лейкопластиром.

Захвати, які застосовуються (за одяг, голову, тулуб, руки і но­ги), можна поділити на двосторонні і односторонні. В першому ви­падку — одяг, чи окремі частини тіла суперника захоплюють двома руками з обох сторін. Вони найбільш практичні. З їхньою допомо­гою можна вдаватися до найрізноманітніших прийомів і комбінацій. Інші виконують двома руками з одного боку одягу і більш обмежен­ні в застосуванні. Всі захвати мають бути міцними, швидкими й точ­ними в застосуванні. Захвати однією рукою більш застосовують з метою підтягнути, відштовхнути або привести до сковуючих дій, або як попередні дії до удару.

Комплексне тренування звільнення за допомогою раніш вивчених блоків від захвату за кисть руки

Звільнення за допомогою важелів на великі пальці руки

Дії атакуючого	Дії того, хто захищається
1. Із бойової стійки захват за кисть різнойменної руки	1. Із бойової стійки вивертаючи кисть у бік великого пальця звіль­нитися від захвату (мал. 154)
2. Із бойової стійки захват за кисть противника двома руками	2. Із бойової стійки за допомогою коліна з однойменної сторони за­хопленої руки звільнитись від од­нієї руки, а потім іншу — виверта­ючи її в сторону великого пальця (мал. 155)

• Розучування і тренування кидків

Часто буває, що охопившого Вас нападаючого легше спочатку ски­нути на землю, а потім вже виконати інші прийоми.

Кидки є складною по технічному виконанню групою прийо­мів і застосовуються в ближній дистанції, переважно при відсут­ності чисельної переваги противника. Кидками не досягається кін­цева мета єдиноборств, а лише створюються найбільш сприятливі передумови для її рішення шляхом нанесення ударів і проведення больових прийомів. На відміну від спортивного двобою перемога в рукопашній сутичці швидше й ефективніше досягається в тому випадку, якщо супротивник виявиться поваленим на землю облич­чям вниз, що ще в більшій мірі ускладнить можливість його актив­ної оборони.

При відпрацюванні даних питань асистент не проявляє опір, надаючи можливість спаринг-партнеру навчитись правильно вико­нувати прийоми.

При відпрацюванні звертати увагу на своєчасне припинен­ня больового прийому при подачі супротивником сигналу голо­сом «Є!».

Передня підніжка: необхідно здійснити захват лівою ру­кою під правим ліктем, правою — за вилогу на грудях. Техніка виконання: поштовх назад — праворуч — вгору. Допомагаючи суперникові здійснити дію у відповідь, виконати сильний ривок на себе ліворуч — вгору з поворотом голови в сторону кидка. Ри­вок лівою має трохи випереджати рух правої руки. В момент втра­ти рівноваги суперником крок лівою ногою до його однойменної ноги, розвертаючи носок назовні. Внаслідок цього суперник втра­чає рівновагу ще більше і, намагаючись встояти, прагне зробити крок правою вперед. Щоб перешкодити йому відновити рівновагу, підставити праву ногу до ніг суперника (опорна нога при цьому зігнута). Кидок завершується рухом руками вниз і підбивом ніг суперника стегном вгору. Цим досягається чіткість падіння про­тивника (мал. 156).

Можливі помилки:

Рух правою ногою виконаний до виведення суперника з рів­новаги. Це не тільки ускладнює проведення кидка але часто є при­чиною пошкоджень у колінних суглобах. Поштовх виконано назад замість праворуч-назад.

Задня підніжка: необхідно здійснити захват лівою рукою під правим ліктем; правою — за вилогу на грудях. Техніка вико­нання — ривок на себе, ліворуч-вгору. В момент протидії супер­ника виконати сильний поштовх назад-ліворуч-вниз, приблизно під кутом 45° до поверхні землі до переміщення ваги його тіла на п'яти. Продовжуючи поштовх руками, поставити праву ногу до суперника так, щоб втрачаючи рівновагу, він не зміг зробити крок назад. Для посилення кидка перенести вагу тіла на ліву ногу (мал. 157).

• Розучування та тренування больових прийомів

Больовими прийомами називаються дії, які викликають больові почуття. Вони використовують­ся при затриманні правопорушника, а також як відповідні прийоми проти нападу.

Важіль руки назовні: один із варіантів застосування при звіль­ненні від захвату різнойменної вилоги на грудях. Попередній боко­вий удар рукою в щелепу. Для звільнення захопити кисть супротив­ника лівою рукою згори таким чином, щоб 4 пальці обхопили кисть з бокової сторони великого пальця, а права кисть — зі сторони мі­зинця. Проводячи звільнення від захвату ривком, одночасно вивер­нути руку до больового ефекту і, не спиняючись, провести важіль руки назовні до падіння суперника. Звернути увагу на розвертання тулубу та коловий крок ногою назад (мал. 158).

Загин руки за спину: захопити лівою рукою згори кисть правої руки супротивника, а правою — одяг у ліктя ззовні і нанести (позна­чити) удар ногою в гомілку або у пах. Різко потягнути правою рукою на себе, а лівою від себе, зігнути руку супротивника у ліктьовому суглобі. Закласти передпліччя захваченої руки у ліктьовий суглоб своєї лівої руки, одночасно поставити ліву ногу ззовні правої ноги супротивника, зробивши розвертання на 180°. Захопити правою ру­кою за підборіддя тощо (мал. 159).

Прийом проводити в повільному темпі.

Важіль руки всередину: звільнення від захвату за горло (оде­жі на грудях) стоячи.

Вихідне положення — захват супротивником правою рукою

одежі.

Правою рукою захопити праву кисть нападаючого так, щоб за­хопити долоню із сторони м'язової частини. Лівою рукою захопити праве передпліччя нападаючого ззовні.

З розворотом на лівій нозі праворуч-назад своєї правої ноги та одночасно с цією дією двома руками розвернути руку нападаючо­го в середину і захопити під свою ліву піхву (мал. 160).

Тримати лівою піхвою плечову частину правої руки напада­ючого і додатково фіксуючи цю руку лівою кистю, правою рукою відвести його праву кисть від себе і вгору — провести одночасно на­тиск кисті, пригинання ліктя і вивертання в плечовому суглобі.

Больові прийоми застосовуються при конвоюванні полоне­них. Конвоювання здійснюється зі зброєю чи за допомогою захвату на больовий прийом у складі групи чи попарно та одному. Основна вимога для конвоювання — виключити опір з боку полонених і за­безпечити повну безпеку особам, що здійснюють конвоювання.

При конвоюванні застосовуються різні больові впливи. На мал. 161 показані:

• відхилення кисті вправо, вліво в горизонтальній площині (мал. 161, а);

• згинання і розгинання кисті вниз у вертикальній площині (мал. 161, б, в);

• скручування кисті разом з передпліччям по ходу годинни­кової стрілки (мал. 161, г);

• скручування кисті разом з передпліччям проти ходу годин­никової стрілки (мал. 161, д).

• Розучування і тренування прийомів самозахисту зі зброєю

Підготовка до бою зі зброєю (тре­нувальна палка, автомат, ніж, піс­толет).

Стійки аналогічні до опису заняття № 1, за тією різницею, що в руках знаходиться зброя.

Укол стволом (палкою, ножем) та захист від нападу з рухом на один крок

Дії атакуючого	Дії того, хто захищається
1. Із лівосторонньої стій­ки з кроком вперед — нанесення тичка в груди стволом автомату	1. Із лівосторонньої стійки півкроку лівою но­гою в однойменну сторону з одночасним роз­вертанням тулубу та блоком з назовні всереди­ну відводиться удар. Проводиться контрудар лівою рукою навідліг в голову нападаючого, та захват лівою рукою за приклад, а правою за ствольну накладку. Ривок лівою рукою вгору на себе — дія на великі пальці руки противни­ка, з кроком назад вириває зброю (мал. 162)

Удар навідліт палкою (ножем) та захист від нападу з рухом на один крок

Дії атакуючого	Дії того, хто захищається
1. Із лівосторонньої стійки з кроком вперед — удар навідліг палкою (ножем)	1. З лівосторонньої стійки подвійний блок з назовні всередину обома руками на плече атакуючої руки з переходом на захват рука­ва, тягне його на себе праворуч та позначає боковий удар вперед правим коліном по ту­лубу (мал. 163)

Удар ножем знизу та захист від нападу

Дії атакуючого	Дії того, хто захищається
1. Із лівосторонньої стій­ки з кроком вперед — ко­лючий однойменний удар знизу в живіт	1. З фронтальної стійки з кроком назад пра­вою ногою — нижній блок лівою рукою, пра­вою позначає боковий удар в голову. Не пе­рериваючи дію правою рукою захоплює однойменну руку противника зі сторони мі­зинця, та проводить важіль руки всередину при цьому розвертаючись праворуч на лівій нозі. Відбирає зброю (мал. 164)

Захист від погрози пістолетом в упор: спереду, ззаду

Дії атакуючого	Дії того, хто захищається
1. У правосторонній стійці прижимає ствол пістолета до грудей того, хто захи­щається	1. Із фронтальної стійки робить розвертання на місці на 90°, одночасно відводячи руку з пістолетом з назовні в середину. Перехо­плює правою рукою його праву руку. Робить розвертання на правій нозі, проводить ва­жіль руки назовні (мал. 165)
2. У правосторонній стійці прижимає ствол до спини того, хто захищається	2. Із фронтальної стійки робить розвертання на місці на 90°, блокує лівою рукою різно­йменне передпліччя партнера та відводить його в сторону та позначає удар лівим ліктем в потилицю атакуючого (мал. 166)

• Розучування і тренування спеціальних прийомів самозахисту

Спеціальні прийоми: зв'язування ременем, мотузкою. Зв'язу­вання застосовується для обме­ження опору полоненого супротивника, для його конвоювання і транспортування. Зв'язування проводиться, як правило, після проведення больових прийомів, кидків. Найбільш простий засіб: зв'язати супротивника після проведення загину руки за спину.

Для цього необхідно, виконавши загин і утримуючи супро­тивника в такому положенні, больовим впливом на захоплену руку і широким кроком правої ноги вперед («сідаючи») перевес­ти його на землю вниз обличчям. Продовжуючи утримувати руку в загині, встати на коліна і, щільно блокуючи правим стегном за­хоплену руку сісти верхи на супротивника. Заподіюючи біль тис­ком на передпліччя захопленої руки, змусити супротивника за­вести іншу руку за спину. Блокуючи її стегном лівої ноги, зв'язати руки одним зі способів, передбачуваних далі.

Для зв'язування супротивника брючним ременем застосовується пет­ля, яка не розтягується. Для її виготов­лення необхідно скласти ремінь навпіл (мал. 167, а) і просунути його перегну­тий кінець у пряжку (із зовнішньої сторони) так, щоб утворилася петля (мал. 167, б). Потім просмикнути в цю петлю руки супротивника і затягти її ривком за кінець ременя.

Існують наступні варіанти зв'язування:

• руки за спиною, кисті притиснуті одна до одної (мал. 168, а);

• руки за спиною, передпліччя одне на іншому (мал. 168, б);

• руки за головою, кисті схрещені, вільний кінець петлі прив'язаний до поясного ременя (мал. 168, в);

• руки за спиною, кисті схрещені, мотузка проходить навколо шиї (мал. 169, а);

• руки за спиною, одна зверху, інша знизу (мал. 169, б);

• руки схрещені на грудях, кисті рук за спиною (мал. 169, в).

Для зв'язування мотузкою застосовуються петлі, що затя­гуються. Для їхнього виготовлення необхідно мотузку довжиною не менш метра покласти на зап'ястя (мал. 170, а).

Потім коловим рухом рук вгору назовні обмотати кінця мо­тузки навколо кистей (мал. 170, б). Далі взятися за мотузку так, щоб її кінці залишалися вільними (мал. 170, в), і рухом кистей на себе пропустити ці кінці всередину петлею на зап'ястях, після чого зня­ти з зап'ясть петлі, що утворилися, (мал. 170, г). При необхідності просмикнути в них руки супротивника і затягти ривком за кінці мотузки.

Розучування і тренування комбінацій з ви- Комбінації прийомів і дій, які ви­користанням вивчених раніше прийомів вчені раніше:

Парна вправа № 1

Дії атакуючого

Дії того, хто захищається

1. З лівосторонньої стій­ки крок вперед та прямий однойменний удар рукою (укол ножем, палкою) в груди

1. Із фронтальної стійки крок назад правою ногою і одночасним блоком з назовні все­редину відбиває атакуючу руку, контрата­кує. Лівою рукою захоплює одежу на плечі правої руки суперника, а правою — вилогу на грудях. Проводить задню підніжку. Після падіння супротивника, не відпускаючи за­хвату, проводить загин правої руки суперни­ка за спину, роблячи крок лівою ногою через голову лежачого і перевертає його на живіт. Сідає на спину, проводить зв'язування реме­нем або мотузкою (мал. 171)

Парна вправа № 2

Дії атакуючого	Дії того, хто захищається
1. З лівосторонньої стійки крок вперед та прямий однойменний удар рукою в живіт	1. Із фронтальної стійки — крок назад з нижнім блоком та наступним заги­ном руки за спину «ривком»
Парна вправа № 3 — серія з двох ударів
Дії атакуючого	Дії того, хто захищається
1 З лівосторонньої стійки крок вперед та прямий однойменний удар рукою в голову. Другий крок з прямим ударом в живіт ногою, що стоїть ззаду	1. Із фронтальної стійки крок назад правою ногою — верхній блок. Пів­кроку вперед — підхват ноги з зовніш­ньої сторони стегна та проведення піс­ля цього задньої підніжки (мал. 172)

Парна вправа № 4 — серія з трьох ударів

Дії атакуючого	Дії того, хто захищається
1. З лівосторонньої стійки крок впе­ред та прямий однойменний удар рукою в голову. Другий крок з од­нойменним прямим ударом рукою в груди. Третій крок — прямий удар в живіт ногою, що ззаду	1. Із фронтальної стійки крок назад правою ногою — верхній блок. Дру­гий крок назад з однойменним бло­ком з назовні всередину. На третій крок у русі назад — однойменний нижній блок та контрудар в груди