6.1. Нормативно-правова база цивільного захисту

Міжнародне гуманітарне право Міжнародне гуманітарне право, з питань захисту цивільного населення яке захищає людину від наслідків під час війни. Законодавство України війни, стосується кожного з нас про цивільний захист Воно є гілкою міжнародного сус-

пільного права та зосереджено на захисті особи. Мета цього права — пом'якшити страждання всіх жертв збройних конфліктів, які потрапили до рук ворога: поранених, хворих, військовополонених та цивільних осіб. Зримим результатом в забезпеченні кращого захисту жертв і змін у відповідності з реалі­ями нових конфліктів і воєн стали чотири Женевські Конвенції 1949 року щодо захисту поранених, хворих і осіб, що постраждали від ко­рабельних катастроф, військовополонених і цивільного населення.

Одна із глав Четвертої Конвенції цілком присвячена Цивіль­ній обороні і доповнена Першим Додатковим Протоколом (1977 рік). У статті 61 Женевської Конвенції дається визначення сфери застосу­вання Цивільної оборони.

Цивільна оборона є виконанням деяких або всіх названих гуманітарних завдань, спрямованих на захист цивільного населення від небезпеки і допомогу в усуненні безпосередніх наслідків воєн­них дій або лиха, а також на створення умов для його виживання.

Такими завданнями є: оповіщення, евакуація, надання схо­вищ та їх обладнання, проведення заходів із світломаскуванням, рятувальні роботи, медичне обслуговування (включаючи першу

допомогу, а також релігійну допомогу), боротьба з пожежами, ви­явлення і визначення небезпечних районів, знезараження та ін­ші подібні заходи захисту, термінове надання житла, термінова допомога у встановленні та підтриманні порядку в районі лиха, термінове поновлення необхідних комунальних служб, терміно­ве поховання трупів, допомога у збереженні об'єктів, необхідних для виживання.

Кожна держава при розробці законодавчих актів, які стосу­ються діяльності Цивільної оборони, повинна враховувати основні положення норм міжнародного гуманітарного права та керуватися ними під час своєї практичної діяльності.

З метою наближення до світових стандартів наша держава пе­рейшла від назви «цивільна оборона» до назви «цивільний захист», тому що сукупність завдань, що стоять перед службами цивільної оборони, більше пов'язані з проблемами мирного часу. Система за­хисту населення і територій від надзвичайних ситуацій в Україні неодноразово доводила свою доцільність. Вона визнана складовою національної безпеки.

Нормативно-правова база Цивільного захисту України

Правовою основою цивільного захисту України є Конституція Укра­їни, закони України: «Про правові засади Цивільного захисту», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благопо­луччя населення», «Про правовий режим території, що зазнала ра­діоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобиль­ської катастрофи на 2006—2010 роки», «Про захист людини від впли­ву іонізуючого випромінювання», Міжнародні договори України, зго­да на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та інші акти та законодавства.

Стаття 27 Конституції України говорить: «Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавле­ний життя.

Обов'язок держави — захищати життя людини».

Цивільний захист — система організаційних, інженерно-тех­нічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм сила­ми і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалеж­но від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквіда­ції надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.

Цивільний захист здійснюється з метою:

• реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуа­цій у мирний час та в особливий період;

• подолання наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Цивільний захист здійснюється на принципах:

• функціонування;

• добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя людей;

• комплексний підхід до вирішення питань цивільного захисту;

• територіальності та функціональності єдиної системи ци­вільного захисту;

• мінімізація заподіяння шкоди довкіллю;

• гласності, вільного доступу населення до інформації у сфе­рі цивільного захисту відповідно до законодавства

Завдання цивільного захисту:

• збирання та аналітичне опрацювання інформації про над­звичайні ситуації;

• прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

• здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

• розроблення і виконання законодавчих та інших нормативів;

• розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері ци­вільного захисту;

• створення, збереження і раціональне використання матеріаль­них ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;

• оперативне оповіщення населення про виникнення та за­грозу виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне інформування про обстановку, що складається;

• проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків над­звичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждало-го населення;

• забезпечення постійної готовності сил та засобів цивіль­ного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

• навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних ситуацій та організація тренувань;

• міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

Сили і засоби цивільного захисту — особовий склад, пра­цівники органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні, рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, обладнання, засоби пожежегасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біо­логічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військово­го характеру.

До сил цивільного захисту належать:

• оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

• спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані формування та їх підрозділи;

• аварійно-відновлювальні формування;

• формування особливого періоду;

• авіаційні та піротехнічні підрозділи;

• технічні служби та їх підрозділи;

• підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

В Україні створена Єдина державна система цивільного захисту (ЄС ЦЗ). Очолює ЄС ЦЗ начальник Цивільного захисту (Прем'єр-міністр України). Загальне керівництво здійснює Кабінет Міністрів України, а безпосереднє — Міністерство Надзвичайних Ситуацій. Заступником начальника цивільного захисту України є Міністр МНС.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій — сукупність органів управління, сил та засобів цен­тральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Структуру єдиної системи цивільного захисту становлять цен­тральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого само­врядування і створювані ними функціональні та територіальні під­системи єдиної системи цивільного захисту.

Функціональні підсистеми створюються центральними орга­нами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобі­ганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій в разі їх виникнення. Територіальні підсистеми створюються для за­побігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в межах відповідних територій.

Єдина система цивільного захисту може функціонувати у ре­жимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та в ре­жимах надзвичайної ситуації надзвичайного або воєнного стану.

Координацію діяльності центральних та місцевих органів ви­конавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільно­го захисту здійснюють:

• Рада національної безпеки і оборони;

• Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

• Спеціальна Урядова комісія з ліквідації надзвичайних ситу­ацій (у разі необхідності).

Територіальні підсистеми ЄС ЦЗ очолюють начальники ци­вільного захисту АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя (за посадами Голова Ради Міністрів АР Крим, голови облдержадмі­ністрацій, міські голови міст Києва й Севастополя).

Начальниками цивільного захисту в містах, міських та сіль­ських районах і на суб'єктах господарювання є відповідно міські голови, голови виконкомів, голови райдержадміністрацій, керівники суб'єктів господарювання.

Обов'язки учнів щодо вивчення Учень повинен вміти:

основ цивільного захисту — діяти при загрозі виник-

нення надзвичайної ситуації;

• користуватися засобами індивідуального та колективного захисту;

• виготовляти найпростіші засоби захисту органів дихання;

• пристосовуватись та використовувати домашній одяг та взуття в якості засобів захисту в умовах зараження повітря і міс­цевості радіоактивними речовинами, отруйними речовинами і біо­логічними засобами;

• запобігати зараженню продуктів харчування та питної

води;

• проводити часткову санітарну обробку відкритих частин тіла, одягу та взуття;

• працювати з приладами радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю;

• діяти у складі поста радіаційного хімічного спостереження, інших формувань;

• швидко і впевнено виконувати нормативи цивільного за­хисту;

• користуватися аптечкою індивідуальною (АІ);

• надавати першу допомогу ураженим та пораненим;

• дотримуватися заходів безпеки при діях в надзвичайних ситуаціях.

Запам'ятайте! Учень, який не вміє користуватися засобами захисту і який не знає правил надання допомоги ураженим, в умовах надзвичайних ситуацій буде безпорадним і не зможе зберегти своє життя та прийти на допомогу товаришу.

Питання для закріплення знань:

1. Які завдання Цивільної оборони визначені четвертою Же­невською Конвенцією?

2. Що включає система Цивільного захисту України?

3. Що відноситься до Сил цивільного захисту.