24. Характеристика Угоди про Функціонування єс.

Лісабонська угода — нова базова угода щодо принципів функціонування Європейського Союзу.Офіційне підписання Лісабонської Угоди відбулося 13 грудня 2007 року, після чого документ підлягав ратифікації національними парламентами 27 держав Євросоюзу. Станом на 13 листопада 2009 року Угоду затвердили всі 27 країн ЄС. Угода набрала чинності 1 грудня 2009 року Основні реформи: 1.введені посади президента і вищого представника із закордонної політики і спільної безпеки з адміністративними повноваженнями, з метою єдиного представництва і єдності поглядів ЄС на зовнішній арені 2.голосування за кваліфікованою більшістю (необхідно мати 55 % країн-членів, які представляють не менше 65 % населення ЄС для прийняття рішення) почнеться з 2014 року, з врахуванням «компромісу Іоанніна», який дозволяє до 2017 року будь-якій групі країн-членів ЄС (не менше чотирьох) вимагати нового обговорення текстів офіційних документів 3.посилена роль національних парламентів. Законодавчі пропозиції Європейського Союзу («зелені книги», «білі книги», комунікації і законодавчі програми) відтепер скеровуються в національні парламенти для їх детального вивчення і тільки після цього виносяться на прийняття в ЄС. 4.кількість депутатів Європейського Парламенту мала зменшитися з 785 до 750, починаючи з 2009 року, тобто після виборів до Європарламенту. Кількість депутатів визначається за коефіцієнтом від кількості населення країн-членів. 5.Європейська група набула статусу офіційного органу ЄС, наділеного функцією координації економічних політик країн-членів зони євро. 6.в Європейському Суді створено три додаткові посади генеральних адвокатів, з яких одну займає представник Польщі, що було зроблено на вимогу останньої. 7.Хартія основних прав, яка набрала чинності в усіх країнах-членах Європейського Союзу, окрім Великої Британії і Польщі, визначає обов'язковість дотримання прав людини. Стосовно контролю за імміграцією в проекті договору вказано, що ЄС розвиває політику, спрямовану на «забезпечення контролю осіб і ефективне спостереження перетину зовнішніх кордонів». Лісабонський договір збільшує коло галузей, у яких Європейський парламент матиме вирішальне слово, зокрема, аграрний сектор, юстиція та координація роботи служб безпеки. Лісабонський договір чіткіше визначає роль ЄС у сфері спільної зовнішньої та безпекової політики. Рішення з питань оборони потребують одностайного схвалення всіма 27 державами-членами ЄС. Нормативні акти вторинного права: їх класифікація та особливості

25. Нормативні акти вторинного права: їх класифікація та особливості.

Вторинне право ЄС (правотворчі акти органів ЄС, які містять масив права, породжений самим ЄС у його квазіавтономній здатності.)містить Правові акти, передбачені ст. 288 ДФЄС: регламенти, директиви, рішення, рекомендації та висновки

Інші правові акти: передбачені в установчому договорі: заохочувальні заходи, загальні орієнтири, настанови, міжінституційні угоди та ін. вироблені практикою: резолюції і висновки Ради міністрів ЄС та Європейської Ради; заяви держав-членів, включені до протоколів або висновків Ради міністрів ЄС; декларації, додані інституціями до деяких правових актів; меморандуми; повідомлення; комюніке та ін.

Регламент має загальне застосування, є обов'язковим у повному обсязі, має пряме застосування в усіх державах-членах

Директива має обов'язкову силу лише щодо результату, що має бути досягнутим, для кожної держави-​​члена, якої вона стосується, проте залишає за національними урядами вибір форм і методів її реалізації

Рішення є обов'язковим у всій його повноті. Рішення, яке вказує на країни-члени, яким воно адресоване, має обов'язкову силу лише для них

Рекомендації та висновки не мають обов'язкової сили