26. Застосування м’якого права в єс (“білі книги”, “зелені книги”, керівні принципи, послання, декларації та ін.)

Рекомендаційні акти відіграють другорядну роль. Проте, ними не можна нехтувати “Вони відіграють переконуючу і конструктивну роль у формулюванні та реалізації політик ЄС”“Формально вони не можуть цитуватися як джерела права ЄС, проте на них слід зважати, у світлі їхнього потенціалу, як на допоміжні елементи законодавчого процесу”

По-перше, «м’які» правові інструменти встановлюють правила поведінки або зобов’язання. По-друге, ці правила поведінки або зобов’язання містяться в актах, які не мають юридично обов’язкової сили, але, тим не менш, можуть породжувати правові наслідки. По-третє, вони спрямовані на досягнення практичного результату або впливу на поведінку

Відповідно до запропонованої класифікації, до першої групи «м’яких» правових інструментів були віднесені підготовчі та інформаційні акти, а саме: зелені книги, білі книги, програми дій та інформаційні повідомлення. Метою прийняття цих документів є підготовка проектів законодавчих актів ЄС, розробка політик або надання інформації про діяльність Євросоюзу.Білі книги Європейської Комісії містять пропозиції щодо діяльності Європейського Союзу. Це розроблені експертами та офіційними службами конкретні напрямки політики.(про завершення формування спільного ринку;)Зелені книги (англ. GreenPaper) — документи Європейської Комісії, що мають на меті ініціювати громадське обговорення та розпочати процес консультацій на європейському рівні з певної тематики (соціальна політика, єдина валюта, телекомунікації тощо). Результатом таких консультацій згодом може стати публікація офіційніших білих книг, де висновки дебатів узагальнені у формі практичних пропозицій Комісії.

Другу групу «м’яких» правових інструментів складають акти, що використовуються для тлумачення та сприяння імплементації прийнятих правових актів. Ці документи спрямовані на пояснення застосування чинного законодавства ЄС. До цієї категорії належать, зокрема, повідомлення і зауваження (notices) Комісії, а також деякі настанови, кодекси, рамкові документи, що стосуються, наприклад, діяльності у сферах конкуренції та державної допомоги.

Третя категорія актів складається з, так званих, офіційних та неофіційних керівних інструментів, спрямованих на надання певних додаткових імпульсів щодо досягнення цілей ЄС і здійснення його політики, а також стосовно тих сфер діяльності, в яких ЄС не має компетенції приймати законодавчі акти. Наприклад, Європейський Парламент з метою вираження своєї політичної позиції на міжнародному рівні приймає резолюції (resolutions) або декларації

27. Інституційна будова єс, гілки влади.

Основні інституції ЄС:

Європейський Парламент - бере участь у законодавчому процесі, участь у складанні і затвердженні бюджету ЄС, демократичний контроль, обирає Омбудсмена ЄС. Рада ЄС (Рада Міністрів ЄС) - приймає закони (регламенти, директиви, рішення),переважно, спільно з Європейським Парламентом, координує економічну політику держав-членів, визначає і реалізує спільну зовнішню політику та політику безпеки ЄС, на основі керівних принципів, визначених Європейською Радою, укладає від імені Союзу міжнародні угоди між ЄС та третіми державами чи міжнародними організаціями, координує дії держав-членів і приймає заходи щодо співпраці поліції та судової співпраці у кримінальних справах, разом з Європейським Парламентом виконує бюджетні повноваження, приймає бюджет ЄС. Європейська Рада - Ухвалює політичні декларації щодо принципів та загальних напрямів розвитку діяльності ЄС, які не мають обов’язкової сили, Особливою сферою компетенції є Спільна зовнішня політика і політика безпеки, в межах якої ЄР може приймати спільні стратегії, спільні позиції та спільні дії, які є обов’язковими для країн членів з політичної, і, навіть, з юридичної точок зору. Європейська Комісія - Виключне право на законодавчу ініціативу (пропонує нові законопроекти Парламенту та Раді), Контроль за дотриманням європейського законодавства, Втілення в життя політики та бюджету ЄС, Представляє ЄС на міжнародній арені, наприклад, на переговорах ЄС з іншими країнами. Суд Європейського Союзу: Конституційний суд: здійснює перевірку дотримання договірних положень країнами-членами. Адміністративний суд: розглядає позови фізичних і юридичних осіб проти правових актів чи бездіяльності службовців ЄС (в першій інстанції - Суд загальної юрисдикції). Цивільний Суд: розглядає справи, пов’язані з відшкодуванням збитків, заподіяних службовцями ЄС при виконанні ними своїх посадових обов’язків, здійснює перевірку вимог про відшкодування збитків, висунутих проти ЄС (в першій інстанції - Суд загальної юрисдикції). Арбітражний Суд: розглядає правові суперечки між країнами-членами. Європейський центральний банк - головний елемент Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), який як юридична особа виконує основні функції, радить національним державам та наддержавним органам щодо господарчої оцінки ухвали законів та інших правових норм Європейського Союзу, а також висловлює свою думку щодо грошової, цінової політики відповідним органам. Рахункова палата (Європейська рахункова палата / Європейський Суд Аудиторів) - інституція Європейського Союзу; перевіряє законність і правильність прибутків і видатків Європейського Союзу згідно з бюджетом, а також оцінює управління фінансами. Всі інституції ЄС, і будь-які установи, які оперують коштами від імені ЄС, а також державні ревізійні органи чи урядові відомства мусять надавати документи на запит Суду аудиторів (СА). ДОРАДЧІ ОРГАНИ:1)Економічний і соціальний комітет - ЕСК;2)Комітет регіонів; ДОПОМІЖНІ ОРГАНИ:1)Економічний і фінансовий комітет - ЕФК;2)Комітет зайнятості; 3)Координаційний Комітет зі співробітництва між органами поліції та юстиції - ККСОПЮ; 4)Європейський інвестиційний банк 5)Європейський інвестиційний фонд6)ЄВРОПОЛ 7)Європейська Агенція з екології