2. Змістовий аспект мовленнєвого розвитку дітей і учнів

Мовленнєва підготовка дітей до школи у практиці сучасних закла­дів дошкільної освіти регламентована нормативними документами, а також програмами дошкільного закладу та початкової школи.

Державним стандартом дошкільної освіти є Базовий компонент до­шкільної освіти - зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до рівня освіченості й вихованості дітей дошкільного віку і напрями мовленнєвого розвитку дітей, які є орієнтовними показниками мовленнєвої компетенції випускника дошкільного закладу; забезпечу­ють єдність освітньо-виховного простору, є основою для створення ба­зової і варіантних програм.

У Базовому компоненті представлено кінцеві вимоги до культури мовленнєвого спілкування, передбачено вимоги до організації предмет­ного середовища і навчально-виховного процесу щодо ефективності мовленнєвого розвитку дітей на різних вікових етапах, у навчальних закладах різного типу. Базовий компонент передбачає певний рівень мовленнєвої освіченості дитини, з цією метою потрібно навчати її різних видів мовленнєвої компетенції вже з раннього віку, щоб до кінця до­шкільного віку вона засвоїла відповідні знання, вміння і навички, не­обхідні для спілкування.

Головними завданнями початкового етапу навчання дітей україн­ської мови, згідно з Державним стандартом початкової загальної осві­ти, є: вироблення в учнів мотивації навчання рідної мови; формування комунікативних умінь; гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо); ознайомлення з най­важливішими функціональними складовими мовної системи за прин­ципом «від загального до часткового»; загальний розвиток особистості (інтелектуальний, моральний, вольовий).

Відповідно до мети і завдань освітньої галузі у структурі державно­го стандарту, виділяють комунікативну, лінгвістичну, діяльнісну, лінгво-українознавчу змістові лінії, такі компоненти освітньої галузі, як укра­їнська мова, мова за вибором загальноосвітнього навчального закладу, читання.

Основною змістовою лінією мовної освіти у початковій ланці за­гальноосвітньої школи є комунікативна, що передбачає формування та розвиток умінь слухати, говорити, читати й писати. Лінгвістич­на та українознавча лінії забезпечують відповідний обсяг знань про мову, уміння і навички їх використання у мовленнєвій діяльності, а також уявлення про звичаї, побут українського народу, історичні події та визначні постаті. Зазначені змістові лінії тісно пов'язані з діяльнісною лінією, яка передбачає розвиток уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати мовні факти. Сутність початкової літературної освіти полягає в розвитку повноцінних навичок читання, ознайомленні школярів з дитячою літературою, в поєднанні жанрових форм авторської і тематичної різноманітності, в художньо-естетичному освоєнні тексту дитячої книжки, у формуванні творчих здібностей.

У Державному стандарті початкової освіти та Базовому компоненті є напрями, що потребують наступності й перспективності:

по-перше, це - комунікативні вміння і навички, представлені у Базо­вому компоненті лініями «Інші люди (спілкування з іншими людьми)» та «Соціальне Я», у Державному стандарті початкової загальної осві­ти - комунікативною лінією;

по-друге, - мовленнєві вміння й навички, зміст яких подано в змістовій лінії «Соціальне Я» Базового компонента. Дошкільник правильно вживає граматичні категорії, будує всі типи простих і складних речень, вживає слова різного ступеня складності, фразеологічні звороти тощо. З переходом до школи, на основі наявних умінь і навичок формуються складніші. Діти вже вміють визначати члени речення,

будувати складні речення за зразком, працювати з текстом. Вони не просто вживають різні за ступенем складності речення, а й вчаться знаходити в них скла­дові значущі частини, розпізнавати іменники, прикметники, дієслова, особові займенники і числівники, вміють користуватися орфографічним словником.

Отже, нині в Україні зміст навчання дітей рідної мови, його кінцеві результати визначають такі державні документи, як: Базовий ком­понент дошкільної освіти і Державний стандарт початкової загальної освіти.

3. Методика заучування скоромовки. Фрагмент заняття.

З дітьми середньої та старшої груп можна вивчити тексти скоромо­вок. Скоромовка, або спотиканка, - жанр народної творчості - жар­тівливий вислів, спеціально скомпонований із важких для вимови слів, яким часто розважаються діти, намагаючись швидко його вимовити. Основна мета скоромовок - формування чистого й правильного мов­лення, закріплення артикуляції важких звуків та розвиток мовленнє­вого апарату. На кожний звук, яким опановує дитина, пропонується відповідна скоромовка. Наприклад, є скоромовки невеличкі за роз­міром, у кожному слові яких повторюється лише один звук з твер­дою чи м'якою вимовою («Босий хлопець сіно косить»); скоромовки зі складним поєднанням відразу кількох важких звуків: шиплячих, свис­тячих і сонорних («Прийшов Прокіп, налляв окріп»); скоромовки з незвичним поєднанням голосних звуків («Улас у нас, Опанас у вас»); скоромовки діалогічної форми (наприклад, Л. Пшенична «Жадіб­ний Євгенко», «Семен сказав своїм синам», «Де вороно-каркароно, ти була?»).

При заучуванні таких скоромовок дітей поділяють на дві групи. Вони по черзі промовляють слова.

Окремі скоромовки під час заучування можна інсценувати для кра­щого запам'ятовування тексту.

Методика заучування скоромовок така: нову скоромовку вихова­тель вимовляє повільно, чітко, виділяючи інтонаційно звуки, які повто­рюються. При цьому перед дітьми ставить завдання: уважно слухати і запам'ятовувати, який звук повторюється. Відтак вихователь ще двічі промовляє скоромовку повільно, а потім швидко. На наступному занятті перед дітьми ставиться завдання промовляти скоромовки то голосніше, то тихіше, то швидше, то повільніше. Вихователь викликає дітей до столу, щоб вони читали скоромовку з підкресленою артикуляцією звуків, міміки, інтонації. Знайомі скоромовки діти промовляють хором.