6. Спілкування в юнацькому віці

Зміст і характер спілкування юнаків з усіма категоріями партнерів визначаються рішенням проблем, пов'язаних зі становленням і реалізацією їх як суб'єктів відносин у значимих сферах життєдіяльності. Ціннісно-розумова домінанта спілкування виявляється в провідній тематиці бесід старшокласників: обговорення особистих справ (своїх і партнерів), взаємин людей, свого минулого, планів на майбутнє, взаємин юнаків і дівчат, відносин з товаришами, відносин з учителями, відносин з батьками, свого розвитку - фізичного, інтелектуального .

Спілкування юнаків і дівчат з дорослими, з батьками припускає зростаючу демократизацію взаємин поколінь, рішення проблеми автономії дорослих дітей й авторитету батьків, проблеми взаєморозуміння між ними. Відносини з дорослими складні, але фактично вплив батьків на велику кількість важливих проблем залишається для юнаків переважним. Відповідаючи на запитання масової анкети, чиє розуміння для вас важливіше, багато старшокласників називають дорослих (а не однолітків), матір, батька. Зміст спілкування з дорослими містить у собі проблеми пошуку сенсу життя, пізнання самого себе, життєвих планів і шляхів їхньої реалізації, взаємин між людьми, одержання інформації, пов'язаної з областю інтересів старшокласника й професійною приналежністю дорослого.

Спілкування з дорослими протікає нерівномірно, стрімка інтенсифікація спілкування, обговорення проблем і питань змінюється періодом спаду інтенсивності спілкування, поки не нагромадяться нові проблеми, що турбують.

Юнаки й дівчата мають потребу в спілкуванні із близькими дорослими, у звертанні до їхнього життєвого досвіду у вирішенні проблеми самовизначення, але ефективна взаємодія можливо тільки в умовах співробітництва на основі взаєморозуміння та взаємопідтримки. Зміст довірчого спілкування з дорослими для старшокласників складається в можливості знайти розуміння своїх проблем, співчуття й допомога в їхньому рішенні. Довір’я у спілкуванні, як повага до особистості юнака, як віра в його потенційну здатність упоратися з життєвими труднощами — найважливіша основа для нової гармонії відносин батьки - дитина.

Спілкування з однолітками продовжує відігравати велику роль у житті юнаків. У старших класах відбуваються зміни в орієнтації на кращі місця спілкування, поряд з орієнтацією переважно на спілкування вдома й у школі, відбувається подальше освоєння соціального простору (вулиць, центру міста).

У юнацькому віці відбувається збільшення потреби в спілкуванні, збільшення часу на спілкування й розширення його кола (не тільки в школі, сім'ї, але й у різних географічних, соціальних, віртуальних просторах).

Паралельно з розширенням сфери спілкування відбувається й поглиблення, індивідуалізація спілкування. У молодих людей розвивається здатність встановлювати дружні стосунки, більш вибіркові, тісні й глибокі. Пошук друга починається вже в підлітковому віці, але юнацька дружба інтимніше і стабільніше. Дружба характеризується вірністю, близькістю й стійкістю. Друг уперше усвідомлюється як інше Я. Йому можна «вилити душу», з ним можна поділитися своїми переживаннями, секретами й сподіватися на пораду, взаєморозуміння, емоційне тепло, щирість. Це перша самостійно обрана глибоко особиста прихильність, що випереджає й у якомусь ступені перед захоплює інші прихильності, зокрема любов. Дружба й приятелювання розрізняються самими молодими людьми, число друзів звичайно мале. Юнацька дружба полі функціональна й різноманітна: від простого спільного проводження часу до найглибшої відвертості й саморозкриття.

Та все таки юнацька дружба має свої складності: властиві віку вимогливість і критичність стосовно іншого, безкомпромісність, підвищена егоцентричність породжують хворобливі труднощі й напруженість у взаєминах з однолітками.

У ранній юності сильніше в порівнянні з попередніми віковими етапами проявляється потреба в самоті. Комунікативна самота являє собою спілкування з якимсь ідеальним партнером, зі своїм Я. У самоті юнаки й дівчата програють ролі, які їм недоступні в реальному житті. Вони роблять це в іграх-мріях.

Перша любов також у певній мірі наслідок прагнення юнака до емоційного контакту, щиросердечній близькості, до розуміння. Прояву любові в юнацькому віці звичайно приймають форму симпатії, захоплення, закоханості або ж форму дружби-любові. У всіх своїх проявах перша любов — це важливе випробування юнацькості, багато в чому, що впливає на розвиток особистості юнака.