Основні моделі розвитку конфліктів

параметри суперечливих ситуацій	«ділова суперечка»	«формалізація відносин»	психологічний антагонізм»
Обсяг неузгодженості	розбіжності з окремого питання	розбіжності з ряду питань	зона неузгодженості невизначена, з суб’єктивною тенденцією до розширення
Ставлення до можливості змінити ситуацію, дійти згоди	впевненість у можливості порозумітися	відсутність впевненості у можливості порозумітися	відсутність бажання шукати згоди
Сприйняття партнера	психологічно доброзичливе	психологічно дистантне	психологічно неприязне
Обсяг спілкування	великий	обмежений	мінімальний
Наявність особистого, неофіційного компонента у спілкуванні	позитивне	негативне	нульове
Характер впливу на опонента	аргументація, спроби переконати	вплив у межах формально приписаних відносин	«психологічна війна»
Тип взаємодії	співпраця	формальна взаємодія	фактична відмова від взаємодії
Ймовірний результат ситуації	велика ймовірність конструктивного результату	можливий перехід в інші варіанти, результат не визначений	велика ймовірність деструктивного результату

Функції конфліктів

Маючи значний енергетичний потенціал, конфлікт відіграє велику роль у регуляції поведінки та діяльності людей.

Виходячи з того, що конфлікт. як правило, супроводжують гострі негативні емоційні переживання, найчастіше наголошують на його негативних функціях.

У галузі внутрішньоособистісних конфліктів такий конфлікт призводить до психологічного дискомфорту особистості, її емоційної нестабільності, нервозності, невпевненості в собі, відсутності позитивної життєвої програми, перспективної лінії життя і навіть до «ламання» особистості в цілому.

Міжособистісні та внутрішньо групові конфлікти супроводжуються такими негативними виявами:

• порушують систему комунікацій та взаємостосунків між людьми;

• заважають досягненню цілей організації;

• послаблюють групову єдність;

• ставлять під загрозу інтереси конкретних учасників конфлікту;

• підривають їх авторитет і позбавляють підтримки оточення;

• призводять до без результативного витрачання енергії та ресурсів;

• спричиняють появу нових конфліктів;

• сприяють виникненню ворожості, насилля і жорстокості;

• акцентують увагу на необхідності досягнення «перемоги» у конфлікті, а не на розв’язанні проблеми;

• викликають почуття незадоволення і негативний емоційний стан в учасників конфлікту тощо.

Міжгрупові конфлікти взагалі ставлять під загрозу стабільність певного соціального об’єднання (чи то окрема організація, чи суспільство в цілому); змінюють пріоритети певних соціальних груп; заважають впровадженню нововведень і реформ, сприяють виникненню кризових ситуацій; можуть призводити навіть до жертв і кровопролиття (соціально-політичні і військові конфлікти) тощо.

Проте конфлікту як психологічному феномену притаманні й інші, позитивні (конструктивні) функції. На цей момент слід звернути особливу увагу, оскільки аналіз лише негативних функцій не вичерпує суті багатьох конфліктів.

Внутрішньоособистісний конфлікт крім усього іншого, сприяє самоаналізу особистості, самоосмисленню своїх потреб, інтересів, виокремленню найбільш пріоритетних, усвідомленню своїх взаємостосунків з людьми, самовдосконаленню особистості (на основі почуття невдоволення собою).

Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти часто виконують функцію так званого запобіжного клапана, що дозволяє звільнитися від негативних емоцій і діяти конструктивно. Вони сприяють осмисленню різних скарг і претензій; виявляють різні погляди на проблему; дають можливість ефективніше приймати групові рішення ; сприяють впровадженню певних норм поведінки; об’єднують людей, які мають спільні погляди і інтереси; діють можливість людям висловити свої думки, сприяючи їхній самореалізації та самоствердженню тощо.

Міжгрупові конфлікти сприяють здійсненню соціально-політичних та економічних реформ, встановленню нових підходів до розв’язання певних соціальних проблем, змушують шукати нові способи взаємодії між людьми та виконання спільної діяльності.

Отже, конфлікти відіграють не лише негативну, але й позитивну роль в діяльності організацій. Яким буде конфлікт у кожній конкретній ситуації (чи переважатимуть в ньому лише негативні аспекти, чи він матиме й позитивне значення), значною мірою залежить від того, наскільки сторони конфлікту усвідомлюють значущість конфлікту і здатні керувати його перебігом.

Завдання до семінарсько-практичного заняття з теми 7

Скласти конспект та підготувати доповіді за темами:

1. Поняття та структура конфліктів.

2. Діагностика конфліктів.

3. Типологія конфліктів.

4. Суть, зміст, причини і структура внутрішньоособистісних конфліктів.

5. Динаміка, функції, напрями розв’язання внутрішньоособистісних конфліктів.

Практикум

1. Техніка оптимізації спілкування.

2. Прийоми подолання конфліктів.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ ТА КОНТРОЛЮ

1. Поняття та особливості конфлікту.

2. В чому полягає структура конфлікту?

3. Які існують ознаки та показники конфлікту?

4. Визначте методи діагностики конфліктів.

5. Типологія та ролі в конфліктах.

6. Дайте класифікацію конфліктних особистостей.

7. Стани, які супроводжують конфлікти.

8. У чому полягає поняття «асертивність»?

9. Правила безкомпромісного спілкування.

10. Норми та правила спілкування з конфліктними особами.

11. Які індикатори конфлікту ви знаєте?

12. У чому полягає картографування конфлікту?

13. Які варіанти аналізу конфлікту застосовуєте на практиці?

14. Позитивні та негативні наслідки вибухового або стихійного розвитку конфлікту.

15. На які запитання під час аналізу конфлікту ми маємо відповісти обов’язково?

16. Схарактеризуйте стилі та форми розв’язання конфліктів.

17. У чому полягає ескалація конфлікту?

18. Основні форми завершення конфлікту.

19. Стратегія виходу з конфлікту.

20. Конфліктологічна компетентність керівника.

21. Вибір способу розв’язання конфлікту.

ЛІТЕРАТУРА

1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Ученик для вузов. – М., 1999.

2. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – СПб., 2004.

3. Пірен М.І. Основи конфліктології. – К., 1997.

4. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. – М., 1996.

5. Семиченко В.А. Психические состояния. – К., 1998.

6. Скотт Д.Г. Конфликты, пути их преодоления / Пер. с англ.. – М., 1991.

7. Уткин Э.А. Конфликтология: Теорія и практика. – М., 1998.

8. Чалдини Р. Психология влияния. – СПб., 1999.

9. Чмут Т.К. Культура спілкування: Навчальний посібник. – Хмельницький, 1996.

10. Швалб Ю.М., Дончева О.В. Практична психологія в економіці і бізнесі: Навч. посібник. – К., 1998.

11. Бродовські В.Й. Тлумачний словник психологічних термінів в українській мові. – К.: ВД «Професіонал», 2005.

12. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальная психологія: у 2 кн. – К.: Либідь, 2006.

13. Мириманова М.С. Конфликтология. – М.: Академія, 2004.

14. Мириманова М.С. Конфликтология. – М.: Академия, 2004.

15. Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів. – К.: Кондор, 2004.