§ 3. Діагностика й прогнозування конфліктів

Здійснюючи прогнозування конфлікту, ми намагаємося визначити з певною вірогідністю місце і час виникнення майбутнього конфлікту, тому що саме прогноз є передумовою його запобігання.

П рогнозування конфлікту (від греч. рrognosis: рro – вперед і gnosis – пізнання) – це обґрунтоване припущення про можливість виникнення або розвитку конфлікту у майбутньому.

З метою прогнозування конфлікту необхідно здійснити аналіз наступних його чинників^³²:

1) сигнали конфлікту (напруження й дискомфорт, що виникають у колективі, частота їх виникнення, конфліктогенність, вплив і вірогідність стимулювання конфлікту);

2) проблема (її наявність, сутність, складність, можливість вирішення);

3) можливість і напрямок розвитку конфліктної ситуації (конструктивний чи деструктивний характер, можливість розвитку конфліктної ситуації у бік наростання або зменшення протиріч, можливість виникнення ескалації конфлікту і т. ін.);

Схема 3. Чинники конфлікту, які визначають з метою його прогнозування

4) склад учасників і їх вплив на конфліктну ситуацію (психологічні особливості осіб, що приймають участь у конфліктній ситуації: ціннісні орієнтації, мотиви поведінки, особливості темпераменту, характеру тощо, можливість учасників спровокувати конфлікт або впливати на його розвиток);

5) інцидент (його наявність, особливості, частота повтору, можливість стати детонатором конфлікту).

Прогнозування конфлікту базується на діагностиці всіх його компонентів і змісту конфліктної ситуації.

Д іагностика конфлікту (від греч. diagnostikos – здатність розпізнавати) – це діяльність по визначенню змісту, особливостей, виду конфлікту на основі його аналізу, а також сукупність методів і принципів вивчення конфліктів.

Діагностика припускає ретельний аналіз меж припустимих суперечностей у групі, у випадках, коли конфліктна ситуація здатна перерости у пряме конфліктне протистояння, або вона має тенденцію до такого протистояння і містить у собі причини, джерела, приводи для конфліктних дій. Велике значення має визначення й суб’єктивних причин конфліктної взаємодії, реальних суб’єктів й ініціаторів конфлікту.

Системний підхід до дослідження конфлікту припускає визначення загальної понятійної схеми його опису, яка включає одинадцять основних категоріальних груп^³³.