77. Пакт Молотова – Ріббентропа та політика срср щодо країн Балтії.

Договір про ненапад між СРСР і Німеччиною був підписаний Молотовим і Ріббентропом 23 серпня 1939 р. на 10 років. У преамбулі й 6 статтях договору зазначалося, що обидві країни зобов'язалися «утримуватися від усякого насильства, від усякої агресивної дії й усякого нападу» одна проти одної, не підтримувати жодної третьої держави, яка розв'язала б війну проти однієї із сторін, проводити взаємні консультації, розв'язувати конфлікти виключно мирним шляхом.

Був і таємний протокол. В його трьох основних статтях поділялися «зони впливу»: до «зони впливу» Радянського Союзу «в разі політико-територіальних змін» віднесено Фінляндію, Естонію та Латвію, пізніше — Литву, визнавалися «інтереси СРСР щодо Бессарабії» й межі «зон впливу» СРСР та Німеччини в Польщі по лінії Нарев — Вісла — Сан.

Радянсько-німецький договір мав величезні наслідки.

Він зірвав на певний час спроби західних держав зіштовхнути між собою Німеччину й Радянський Союз, проте об'єктивно сприяв Німеччині в розв'язанні нової агресії в Європі.

Договір відвернув напад Японії на СРСР і війну Радянського Союзу на два фронти. Японський уряд К. Хірануми, який готувався до спільної японо-німецької війни проти СРСР, після укладення договору Молотова—Ріббентропа запитав перемир'я на Халхін-Голі, а сам на знак протесту проти рішення Гітлера пішов у відставку.

Не тільки Японія, а й інші союзники Німеччини були незадоволені її договором з СРСР. Італія висловила «глибоке почуття образи», Іспанія заявила про нейтралітет. «Антикомінтернівський пакт» не спрацював, єдність блоку агресорів у той час була підірвана.

Договір Молотова—Ріббентропа (пізніше дехто на Заході називав його «пактом Сталіна—Гітлера») був вимушеним кроком, який дав можливість Радянському Союзу відтягнути війну проти себе майже на два роки, зміцнити свою обороноздатність.

Таємний протокол до договору, що торкався інтересів і територіальної цілісності інших держав, з якими СРСР мав угоди про ненапад, означав відступ від декларованих Радянським Союзом принципів зовнішньої політики. Підписаний згодом, 28 вересня 1939 р., договір з Німеч­чиною про дружбу й кордони взагалі становив непрощенну помилку з боку Сталіна. Але в будь-якому разі розглядати ці документи слід з урахуванням конкретних реалій того часу.

Начало 2 мир войны: осложнения для Прибалтики:

— нарушен торг связей с Англ, Фран, частично с Герм;

— утеря транзитных путей через Скандинавию.

Начало октября 1939 — переговоры между СССР и Эстон, Латв, Литвой по вопросу о взаимном обеспеч безопасности. Завершились подпис договоров 28 сентября, 5 и 10 октября:

— взаимопомощь в случае агрессии третьей стороны;

— не участие в коалициях, напрвл против другой стороны;

— размещение войск, создание воен баз и военно-морск баз на территориии Прибалт гос-в;

— невмешат во внутр дела.

Договор направл на укрепление безопасности и на недопущение ориентации их на империал державы.

В странах Прибалт рост воен приготовлений, вооруж профаш организаций.

Декабрь 1939 — конференция МИД трех Прибалт республик — усилен их воен сотрудничества против СССР. Март 1940 — решение об увелич закупок в Герм.

СССР потребовал удаления из правит Прибалт стран лиц фаш ориентации, честного выполнения обязательств по договорам о взаимопомощи. Так 21, 20 и 17 пришли народ правительства. СССР потребовал провести выборы в народные сеймы Латвии, Литвы и в гос думу Эстонии. Кандидаты только от "Блока трудового народа". Платформа:

— укрепление дружбы с СССР;

— повыш зарплат;

— равенство меньшинств;

— демократия, свободы.

21-22 июля — решение о восстановл Сов власти в Прибалт республиках и о вступлении их в состав СССР в качестве республик. В них проведено:

— национализацию;

— реформир армий;

— земельные реформы;

— репрессии, депортации и т.п.