4. Розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців

Щоб мати підстави для творчості, потрібно, щоб саме життя Ваше було змістовним.

Генріх Ібсен, норвезький драматург

Перед вищою освітою поставлене завдання - розвивати творчий по­тенціал студентів. Це веління часу, адже XXI століття - це вік конкурен­ції розумів і творчих здібностей.

Що таке творчість? Творчість - це свідома цілеспрямована діяльність людини, яка ставить завдання перетворення дійсності, створення нових оригінальних предметів, творів тощо, яких раніше не було. Творчій лю-' дині притаманні такі якості:

• вона бачить проблему, може її сформулювати, поставити запитання;

• самостійно визначає шляхи пошуку відповіді на це запитання;

• яскраво переживає момент шукання рішення - пізнає «страждання творчості»;

• має сильну мотивацію стосовно розв’язання проблеми: усвідомлює цінність, життєвий смисл її вирішення, значущість можливих резуль­татів (навіть під час сну може шукати відповідь);

• не лише одержує новий унікальний результат, а й сам процес його до­сягнення характеризується новизною і своєрідністю.

У яких формах виявляється творчість студентів під час навчання? Звичайно, є такі завдання творчого характеру, як написання курсової і дипломної роботи, розроблення наукових тем у студентських наукових гуртках тощо. А чи є творчим процес навчання? Що нового створює суб’єкт учіння під час навчання? На думку багатьох учених (О.В. Запо­рожець, В.В. Давидов та ін.), процес розвитку особистості є творчим про­цесом. Людина (дитина, учень, студент) завжди щось відкриває для себе, досі не бачене, що-небудь нового додає до свого досвіду, тобто виявляє суб’єктивну творчість (творче мислення, творча уява тощо), творчість щодо свого розвитку.

Творча людина - це результат усього її попереднього досвіду спілку­вання і спільної діяльності з людьми, наслідок її власної активності. У неї поступово формується такий внутрішній світ, який надає всій діяль­ності творчого характеру або, навпаки, визначає активність за готовими,

кимось створеними схемами. Якраз збагачення внутрішнього світу, ство­реного самим суб’єктом відповідно до законів саморозвитку і творчості, стає могутнім джерелом повноцінного розвитку студента. Є дві перспек­тиви для особистісних змін майбутнього фахівця: свідомо опановувати навчальний матеріал або несвідомо запам’ятовувати (зазубрювати) ін­формацію; свідомо розвиватися або несвідомо деградувати.

Детермінантами формування і розвитку пізнавальної активності осо­бистості студента є зовнішні (змістовний компонент навчального проце­су, форми організації навчальної діяльності, соціальний статус студента та ін.) і внутрішні чинники (мотивація, особливості інтелектуальної та емоційно-вольової сфери, індивідуальний темп засвоєння матеріалу, піз­навальний досвід) - що і є психологічними умовами активізації та вияв­лення творчої навчально-пізнавальної діяльності (О.І. Киричук).

Активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів різ­них спеціальностей присвячені дослідження Н.М. Давидюк, Л.А. Мой- сеєнко, І.В. Кукуленко-Лук’янець, Т.П. Гусєвої та ін. Визначено, що пси­хологічними умовами активізації творчої навчально-пізнавальної діяль­ності студента є організація та постійне підтримання суб’єкт-суб’єктної міжособистісної навчальної взаємодії викладача і студентів; вдоскона­лення змістовного (гуманітаризація) і методичного (гуманізація та де­мократизація) компонентів навчального процесу; формування позитив­ної професійної мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Основними детермінантами формування і розвитку творчої пізнавальної активності є внутрішні чинники (самооцінка, стійкість в умовах стресо­вих ситуацій, усвідомленість «Я» та ін.) та зовнішні чинники (прагнення до професійної самоактуалізації, адекватна професійна спрямованість та ін.) (Н.М. Давидюк).

В умовах сучасних глобальних перетворень людина не має права на пасивність. Вона мусить стати активною у своєму діянні, самовдоскона­ленні й творчості. Сучасна освіта повинна працювати на вищі досягнення людини, які пов’язані з розвитком її особистісного творчого потенціалу. ^х Студентський вік - сенситивний до набування зрілості, сходження до вершин творчості, з яких починається соціальна (об’єктивна) творчість. У роки студентства не можна працювати нестаранно й нетворче, бо са­ме в цей період є всі сприятливі умови для розвитку своїх потенційних можливостей. А чи не обмежують себе студенти, коли ухиляються від продуктивної праці, коли виконують навчальні завдання формально, ко­ли працюють за мотивом уникнення незадовільної оцінки, коли живуть сьогоденням і не будують плани на професійне майбутнє?

Як розкривається творчий потенціал студента? Як правило, кожна лю­дина спочатку вчиться міркувати за алгоритмом. Алгоритм, як сувора й чітка послідовність операцій, має винятково важливе значення там, де

потрібно виробити міцні уміння, поміж ними вміння міркувати. За алго­ритмом успішно розвивається логічне мислення суб’єктів навчання. Проте дуже важливо навчити студентів також самостійно розробляти алгоритми.

Загальнопедагогічні евристичні прийоми (навчання шляхом навідних питань, які полегшують знаходження правильного способу; від загаль­них вказівок до конкретних та ін.) допомагають студентові опанувати ефективні способи розв’язання різноманітних практичних завдань. Про­те у процесі професійної підготовки студент повинен навчитися розро­бляти свої ефективні евристичні прийоми, що багато важить для його розумового розвитку. Таким чином студент народжує для себе суб’єк­тивну новизну, створює свій внутрішній суб’єктивний світ. Відбувається прирощування нового досвіду до свого розуму, зростає чутливість до піз­навальних проблем, розвивається креативність (основа творчості).

’ч Параметри (якості) креативності, на розвитку яких ґрунтується роз­виток процесів творчості:

• оригінальність;

• семантична гнучкість (новий спосіб використання предмета, наприк­лад, відповідаючи на запитання «Де можна використати книгу?»);

• образна адаптивна гнучкість (зміна форми стимулу, щоб побачити в ньому нові ознаки);

• розвиток здібності до взаємодії двох типів ментальних образів - візу­ального і слухового (наприклад, відображення поняття, теоретичного положення у вигляді схеми, рисунку, таблиці тощо);

• здатність народжувати нові ідеї в нерегламентованих умовах.

Таким чином, творчість студента у навчанні - це одержання ним чо­гось нового, додавання нового соціального досвіду до свого індивідуаль­ного досвіду. Творчість не є синонімом мислення. Мислення - це інтелек­туальна обробка матеріалу, акцент на його розумінні, на процесі обробки окремих деталей, із якого народжується новий продукт. Творчість вияв­ляється в різних стилях опрацювання інформації (наприклад, конспект, тези, реферат тощо). Творчість - завжди спонтанність і раптовість (проте вона корелює з креативністю) у вирішенні завдання. Відбувається інте­лектуальне зростання особистості, змінюється тип ставлення людини до світу. Тобто від того, як людина сприймає, розуміє і пояснює те, що від­бувається навколо, залежить її готовність сприймати суперечливу інфор­мацію, орієнтуватися на усвідомлення сутності явища.

Рекомендації студентам щодо розвитку в них креативності (ди­вергентного мислення):

1. Потрібно сприймати наукову інформацію не для механічного за- пам ’ятовування, а для логічного опрацювання, для встановлення причин- но-наслідкових зв’язків. Важливо дотримуватися принципів наукової ор­ганізації навчання, принципів наукової організації розумової праці.

3. Треба виявляти самостійність, критичність, уміння сприймати нові ідеї та відмовлятися від своїх помилкових думок.

4. Важливо формувати пізнавальну компетентність, яка виявляється в таких уміннях:

• працювати з текстом, який має недостатню або суперечливу інфор­мацію (шукати відомості, яких не вистачає);

• інтерпретувати неузгоджений і неоднозначний матеріал;

• характеризувати суперечливу інформацію і формулювати гіпотези вирішення пізнавальної проблеми;

• пояснювати, оцінювати альтернативні погляди, формувати власне ставлення до них.

Лише за таких умов формується підґрунтя для об’єктивної творчості в професійній діяльності, а саме:

1. Продуктивність мислення, що виявляється в кількісних характе­ристиках розгортання пізнавальної діяльності (аналіз, синтез, порівняння та ін.) і в якісних показниках (успішне розв’язання навчальних завдань, формування власного погляду, свого ставлення до проблеми і власного бачення шляхів її вирішення).

2. Критичність мислення, прагнення до обґрунтованості та доказо­вості своїх ідей і міркувань.

3. Розвиток рефлексивності:

• готовність до об’єктивної самооцінки;

• спроможність до дискусії з собою;

• здатність до саморегулювання.

4. Працелюбність, бути весь час у пошуках і русі, цілеспрямованість у роботі.

5. Внутрішня єдність, цілісність і вибіркова позиція стосовно здій­снення мети.

6. Загальний культурний рівень, розвиток духовно-моральних якос­тей особистості.

Є такі стадії творчого процесу (за В.П. Зінченком), які успішно можуть бути реалізовані, наприклад, при написанні студентами дипломної роботи:

1. Виникнення проблеми, розуміння важливості її вирішення, мобілі­зація розумових сил, інтелектуальне напруження.

2. Сприймання й аналіз ситуації, усвідомлення проблеми.

3. Формування гіпотези, пошук шляхів вирішення проблеми (аналі­зуються і уточнюються умови розв’язання завдань).

4. Починається вирішення проблеми (єдність свідомого і несвідомо­го), перевіряється гіпотеза.

5. Виникає ідея правильного шляху (засобу, прийому) розв’язання проблеми.

6. Практична реалізація ідеї.

Лише за таких умов розвитку суб’єктивної творчості до мислення під­ключається інтуїція - швидкий процес знаходження правильного спосо­бу розв’язання проблеми на основі пошуку орієнтирів, які іноді логічно не пов’язані або не піддаються логіці міркування. Інтуїція - здатність до безпосереднього збагнення, осягнення істини, коли висновок ґрун­тується переважно на здогадці, на підсвідомості. Інтуїція - унікальний інстинкт здогаду; засіб народження ідеї; проникливість в осягнення іс­тини без логічного міркування; виникає випадково та є елементом мимо- вільності. Інтуїція допомогла багатьом ученим здобути значних науко­вих досягнень і зробити великі наукові відкриття (наприклад, періодич­на система І.Д. Менделєєва, структура атома Н. Бора, майбутнє людства Нострадамуса, етичні закони Лютера-Кальвіна тощо). Зараз є гіпотеза, що підсвідомість підключена до Всесвітньої свідомості, до космічного інформаційного поля (академіки Г.І. Шипов, М.М. Моісєєв, І.О. Ільїн, В.Д. Тихоплав та ін.).

Отже, треба ставити питання, шукати відповіді, міркувати - і проб­лема неодмінно вирішиться, адже цьому допомагатиме також інтуїція. Навчитися їй неможливо, але інтуїція та логічне розмірковування ста­новлять єдність. Розв’язує завдання не інтуїція, а дивергентне мислення, а тому для вирішення проблеми людина повинна виявляти зусилля, роз­мірковувати.

Творчі люди відрізняються від людей, здатних лише працювати за алгоритмом, засвоювати готові знання і виконувати звичну, добре нала­годжену роботу, багатством внутрішніх переживань, їхньою тонкістю і глибиною. Високий розвиток емоційної сфери, в свою чергу, допомагає таким людям у складних ситуаціях звертатися до образів підсвідомості (інтуїції) та черпати з неї рішення поставлених завдань. К. Роджерс пи­ше: «Творча особистість - це вільна особистість, здатна бути сама со­бою, чути своє «Я».

Які особистісні риси студентів сприяють формуванню в них компо­нентів творчої діяльності? Найважливіші серед них такі:

• позитивна «Я-концепція», упевненість у своїх можливостях;

• схильність до розумного ризику;

• розвиток уяви, схильність до фантазування;

• самодисципліна;

• відповідальність.

Не можна примусити студента творити, якщо він сам не хоче цього. Східна мудрість звучить: «Осла, якого не мучить спрага, не напоїш во­дою...». Заважають студентові формувати компоненти творчості й такі ва­ди його особистості: слабка мотивація навчально-професійної діяльнос­ті, негативна «Я-концепція», конформізм, відсутність самодисципліни тощо. Ці якості можуть бути також причиною неуспішності студентів.