8. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами

Формою навчальної взаємодії, співробітництва викладача і студента є педагогічне спілкування, через яке реалізують всі педагогічні функції і забезпечується активність суб’єктів педагогічного процесу. Педагогічне спілкування органічно поєднує в собі елементи предметно-орієнтовано- го, особистісно-орієнтованого та соціально-орієнтованого спілкування, тому має специфічні особливості.

8.1. Характеристика педагогічного спілкування як форми педагогічної взаємодії

Я вірю в могутню, безмежну силу слова вихователя. Слово - найтонший і найгостріший інструмент, яким ми, вчителі, повинні вміло доторкатися до сердець наших вихованців.

В.О. Сухомлинський, український педагог

Основою сучасної парадигми професійної підготовки фахівця з ви­щою освітою є ствердження пріоритету розвитку особистості студента. Він автор свого майбутнього, а викладач має честь допомагати йому. Саме тому безпосередніми учасниками педагогічної взаємодії є викла­дач і студент, між якими встановлюються як ділові, так і міжособистісні взаємини. їхнє співробітництво в реальних міжособистісних контактах є тим соціальним середовищем, в якому відбувається становлення осо­бистості майбутнього фахівця і подальший розвиток особистості викла­дача, адже кожен із них знаходить умови для власного особистісного зростання.

Формою педагогічної взаємодії і у процесі навчання, і у ьлхованні є спілкування - вербальний або невербальний контакт. Спілкування - про­цес обміну між людьми певними результатами їхньої психічної та духо­вної діяльності: засвоєною інформацією, думками, судженнями, оцінка­ми, почуттями й настановами.

Професійно-педагогічне спілкування є основою науково-педагогічної діяльності викладача вищої школи та одним із найголовніших аспектів його професіоналізму і педагогічної майстерності. Педагогічна діяльність

пов’язана з досить інтенсивним і майже безперервним професійним спіл­куванням. Усі основні форми організації навчального процесу (лекція, семінарське заняття, іспит та ін.), виховна робота та науково-методична діяльність у вищій школі пройняті цим складним і багатофункціональним соціально-психологічним явищем - «розкішшю людського спілкування» (Антуан де Сент-Екзюпері).

Професійно-педагогічне спілкування має соціальний і психологічний зміст. Соціальний зміст педагогічного спілкування визначається тим, що це спосіб передавання форм і змісту соціального досвіду, культури; за­сіб задоволення потреби людини в іншій людині; передумова психічного розвитку індивіда; чинник формування особистості. Психологічна сут­ність педагогічного спілкування полягає в тому, що воно розкриває пси­хологічний зміст однієї людини для іншої, завдяки чому взаємозбагачу­ється духовний світ і викладача, і студента.

Спілкування охоплює такі функції та аспекти:

1. Сприйняття, пізнання і розуміння партнера (соціально-перцептив- на функція).

2. Передача інформації та обмін індивідуальним досвідом (комуніка­тивна функція).

3. Вироблення спільної стратегії взаємодії, реалізація соціальних ро­лей та організація сумісної діяльності (інтерактивний аспект).

4. Прояв взаємних оцінних ставлень один до одного, експресивні ре­акції кожного суб’єкта спілкування, а також індивідуальні переживання ситуації спілкування та реагування на емоційну напругу (емоційно-цін- нісний аспект).

5. Соціальна самопрезенгація (особистісний аспект).

Результатом спілкування є те, що за допомогою різних засобів кому­нікації встановлюються взаємини, сприятливі для спільної діяльності. Тому всі проблеми управління педагогічним процесом у системі освіти пов’язані зі спілкуванням педагога з учнями, викладача зі студентами.

Професійно-педагогічне спілкування викладача зі студентами має та­кі цілі:

• інформаційна - взаємний обмін науковою і навчальною інформа­цією;

• ціннісно-орієнтаційна - передавання суспільно-значущих і профе­сійно-важливих норм і цінностей;

• регулятивна - переконання, навіювання та інші засоби впливу для регуляції спільної діяльності;

• соціальна - узгодження спільних дій, отримання зворотного зв’яз­ку про характер стосунків між суб’єктами педагогічної взаємодії;

• спонукальна- мотивація діяльності студента, його психологічна підтримка.

Значення професійно-педагогічного спілкування викладача зі сту­дентами:

1. Педагогічне спілкування є засобом реалізації мети, змісту і при­йомів педагогічних впливів, які спрямовані на розвиток особистості сту­дента як майбутнього фахівця.

2. Завдяки педагогічному спілкуванню викладач постає персоніфіко­ваним посередником між драмою наукових ідей і студентом.

3. Через експресивний бік педагогічного спілкування викладач «зара­жає» студентів своїм ставленням до науки, викликає у них живий інтерес до неї. Ось чому майстерність педагогічного спілкування є одним з най­головніших аспектів професіоналізму викладача.

4. Викладач своїм прикладом пропонує студентам культурну норму взаємин і спілкування і тим самим формує в майбутнього фахівця кому­нікативну компетентність, необхідну для вирішення завдань професій- но-педагогічної діяльності: вміння чути і розуміти іншу людину, вислов­лювати свої думки і почуття, регулювати емоційну напругу у взаємодії з іншою людиною, діяти відповідно до розуміння події та ін. У цьому виховне значення педагогічного спілкування.

5. Професійно-педагогічне спілкування сприяє передачі громадян­ських, національних, професійних і моральних цінностей. Воно формує духовний світ студента і презентує модель його майбутньої професійної поведінки, є сферою реалізації викладачем своїх сутнісних сил через процес персоналізації, «транслювання» свого «Я» на особистість студен­та. Спілкування з викладачем допомагає студентові самоствердитися в нових соціальних ролях «студента» і «майбутнього фахівця». Воно спри­яє формуванню соціально-професійного аспекту «Я-концепції», коригує самооцінку та визначає перспективи особистісного зростання студента в навчально-професійній сфері. Завдяки педагогічному спілкуванню у сту­дентів з’являються мотиви професійної самоосвіти й самовиховання.

Щоб професійно-педагогічне спілкування було ефективним, виклада­чеві треба оволодіти психолого-педагогічною культурою спілкування, що відповідає принципу гуманізму:

• знати психологію студентського віку та психологічні особливості конкретної студентської аудиторії;

• об’єктивно оцінювати поведінкові реакції, комунікативну актив­ність окремих студентів, адекватно емоційно відгукуватися на них;

• уміти швидко організувати аудиторію і привернути її увагу до зміс­ту заняття (прийоми самопрезентації і динамічного впливу), залучати до активної навчальної роботи всіх студентів;

• вибирати такий спосіб своєї професійної поведінки, який найкра­ще відповідав би психологічним особливостям і психічному стану сту­дентів;

• володіти прийомами стимулювання інтелектуальної ініціативи й пізнавальної активності студентів, умінням організовувати діалогічну взаємодію;

• своєчасно коригувати свій комунікативний задум відповідно до ре­альних умов педагогічної взаємодії;

• аналізувати процес педагогічного спілкування, встановлювати спів­відношення мети, засобів і результатів комунікативної взаємодії.

Таким чином, психолого-педагогічна культура спілкування - це такі його ознаки і властивості, сукупність яких свідчить про його психолого- педагогічну довершеність (умотивованість, спрямованість, комунікатив­ність, урегульованість тощо), які забезпечують комунікативно-творчу і психологічно-комфортну педагогічну взаємодію, взаємообмін інформа­цією, взаємовплив і взаєморозуміння викладача і студентів.