7. Дослідницькі вміння. Етика дослідника

Якщо експериментатор прагне бути вартим цього імені, він повинен бути одночасно теоретиком і практиком. Клод Бернар,

французький учений-фізіолог

Хороший психолог легко введе тебе в свій стан.

Карл Краус, австрійський письменник

На початку дослідження досліднику потрібно встановити довірливі, дружні стосунки з піддослідними. Не можна займати позицію того, хто перевіряє. На успіхи і невдачі треба реагувати стримано, емоційно ней­трально. Якщо хвалити, то за старанність і роботу. Краще не говорити про помилки (за винятком, коли це потрібно за умовами експерименту).

Темп проведення бесіди повинен відповідати індивідуальним особли­востям піддослідного (давати час подумати, якщо це потрібно). Уникати всього того, що відвертає увагу респондента.

Етика наукового психологічного дослідження, або принципи гума­нізму дослідника:

1. Неприпустимо завдавати шкоди ні психічному, ні фізичному здо­ров’ю піддослідних.

2. Не посягати на основні права людини, особливо коли досліджують дітей або людей поважного віку, тобто тих, хто надмірно від когось за­лежний {«Не зашкодь!»)

3. Дослідник повинен спиратися на позитивне піддослідного, шукати резерви для його вдосконалення та створювати умови для реалізації при­хованих можливостей. Навіть коли результати негативні, піддослідний повинен відчувати свою значущість, бути впевненим у досягненні пози­тивного результату наступного разу.

4. Етика наукового дослідження передбачає попередню згоду людини (з 8-річного віку) брати участь у дослідженні. Добровільна участь і одер­жана від піддослідного інформація ніяк не винагороджується.

5. Треба дотримуватися конфіденційності виявлених результатів, пе­редбачати можливі наслідки дослідження, особливо при негативному оці­нюванні («низький рівень», «схильний до агресії», «низька самооцінка» тощо), а також неадекватно високих показниках. Хоча учасники дослід­ження мають право отримувати інформацію про себе, але лише у формі, доступній їхньому розумінню. Одночасно обережно треба ставитися до їхнього психічного здоров’я.

7. Потрібно організовувати дослідження (особливо для молодших) ці­кавим, рівним для всіх учасників та інформативним (особливо для стар­ших).

8. Діяльнісний підхід до вивчення психіки полягає в дослідженні сту­дента в різних видах діяльності, особливо в навчально-професійній ді­яльності - провідній діяльності студентського віку.

Дослідницькі вміння викладача-дослідника:

1. Здібність виокремити проблемну ситуацію, побачити її. Для цього необхідні знання теорії стосовно проявів явища та критеріїв його оціню­вання.

2. Уміння точно сформулювати питання відповідно до проблемної ситуації. До того ж уникати узагальнень на основі поодиноких фактів, а також висувати пояснювальні припущення для належного тлумачення фактів, особливо якщо одержані факти не відповідають гіпотезі. Важли­во фіксувати суперечності в отриманій інформації.

3. Знати понятійний апарат науки, чітко визначати зміст поняття, яке використовується в дослідженні, уміти аналізувати і співвідносити різні тлумачення термінів, знаходити пояснення суперечливим думкам.

4. Мати різний інструментарій пояснення (аналіз, порівняння, уза­гальнення, конкретизація, систематизація тощо).

5. Наукова проникливість, здатність критично оцінити здобуті резуль­тати та визначити перспективи подальшої розробки проблеми.

Отже, психологія вищої школи як наукова галузь має необхідні ме­тодологічні засоби (методи і прийоми) для дослідження всього загалу психологічних проблем, розв’язання яких сприяють вдосконаленню на­вчально-виховного процесу у ВНЗ і підвищенню якості вищої освіти.

Питання для самоконтролю

1. Визначити предмет і завдання психології вищої школи. Яке місце і значення цієї дисципліни в системі підготовки майбутніх викладачів ВНЗ?

2. Доведіть, що психологія вищої школи слугує вирішенню завдань ре­формування вищої освіти.

3. Визначити основні категорії психології вищої школи та довести їхню єдність у розв’язанні завдань професійної підготовки фахівця з ви­щою освітою.

4. Назвати низку проблем психології вищої школи в умовах сучасного ре­формування вищої освіти в Україні та визначити шляхи їх вирішення.

5. Якщо сучасна вища освіта зазнала кризи, чи доцільно замінити її сис­темою Інтернет або консалтингу? Порівняти поняття «знання» та «ін­формація».

7. Пояснити сутність і причини висування психологами нових прин­ципів психології (В.П Зінченко: «Єдність афекту та інтелекту»',

С.Д. Смирнов: «Від діяльності до особистості»). Чи пов’язані ці принципи з реформуванням сучасної вищої освіти?

8. Обґрунтуйте основні шляхи гуманітаризації сучасної освіти.

9. Що дає фахівцю опора на методи наукового пізнання?

10. Які вимоги ставляться до методів науково-психологічного дослід­ження?

11. Назвіть основні етапи психологічного дослідження.

11. .Які особливості психологічних досліджень у галузі вищої освіти?

12.Чому, коли проводиться формувальний експеримент, обов’язково по­трібно створювати не лише експериментальну, а й контрольну групу досліджуваних?

13. Назвіть актуальні, на Ваш погляд, теми психологічного дослідження в галузі психології вищої школи. Які психологічні методи дослідження можна застосувати для їхнього вивчення?

14. Викладач-дослідник: фантастика чи реальність? Якими якостями по­винен володіти дослідник психологічної сфери особистості?

15. У чому полягає такт і дотримання етичних норм при проведенні пси­хологічного дослідження?

16.Чи обов’язково повинна бути згода студентів на проведення з ними психологічного дослідження? Обґрунтуйте свою думку на підставі методології та етичних принципів психологічного дослідження.

Література

Амонашвили Ш.А. Без сердцачто поймешь..? // Развитие личности. - 2004. - №2. - С. 112-127; №3. - С. 98-114; №4, 5, 6 (прод).

Андреев А. Студент и культура: Информация к размьішлению // Вьіс- шее образование в России. - 2004. - №4. - С.101-105.

Асмолов А.Г. Назад - к методологии психологии // Вопросьі психоло- гии. - 2004. -№3. - С. 89-90.

Бех І.Д. Принципи сучасної освіти // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2005. - № 4. - С. 5-27.

Гарбер И.Е. Метод и технология в психологии // Психология в ву­зе. - 2005.-№3. - С. 80-94.

Гершунский Б.С. Образование как религия третьего тнсячелетия: гармония знання и верн. - М.: Педагогическое общество России, 2001. - 128 с.

Державна програма розвитку освіти України на 2005-2010 роки: Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006р. № 396-р. // Ьйр:// \у\у\у.топ.§оу.иа

Драгомирова І. Концептуальні аспекти формування сучасного спеціа­ліста // Вища школа. - 2002. - №2-3. - С. 49-52.

Загвязинский В.И. Методология и методьі психолого-педагогических исследований: Уч. пособ / В.И. Загвязинский, Р. Атаханов. - М.: Акаде- мия, 2001.-208 с.

Закон України «Про вищу освіту» // Освіта. - 2002. - 20-27 люг. - С. 1-4.

Зинченко В.П. Живое знание: психологическая педагогика. - Самара, 1998.-296 с.

Капица С.П. Синергетика и прогнози будущего / С.П. Капица,

С.П. Курдюмов, Г.Г. Малинецкий. - М.: Наука, 1997. - 283 с.

Кондратенко Л. Грамотне застосування психодіагностичних методик // Психолог. - 2004. - №18. - С. 13-21.

Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні / А. Погрібний, А. Алексюк та ін. - К.: Школяр, 1997. - 149 с.

КорнєєваЛ. Якість освітніх послуг з позицій міжнародних стандартів // Освіта і управління. - 2006. - Т. 9. - №1. - С. 87.

Кулик Є. Формування наукового знання як основна парадигма підго­товки вчителя до дослідницької діяльності // Педагогіка і психологія про­фесійної освіти. - 2005. - №1. - С. 33-43.

Локалова Н.П. Предмет психологии и специфика професіонально­го мьішления психологов // Вопросьі психологии. - 2004. - №5. - С. 93- 95.

Мазилов В.А. Методологические проблеми психологии в начале XXI века // Психологический журнал. - 2006. - №1. - С. 23-34.

Нестеренко Г. Можливості самореалізації в контексті синергетичної моделі вищої освіти // Вища освіта України. - 2004. - №1. - С.20-25.

Подоляк Л.Г. Психологічна підготовка майбутнього викладача як передумова гуманізації і демократизації вищої освіти / Л.Г. Подоляк,

В.І. Юрченко // Освіта і управління. - 2006. - Т.9. - № 3-4. - С. 99-107.

Попкова Н. Вопросьі гуманитаризации образования // Вьісшее обра­зование в России. - 2004. - №2. - С. 106-110.

Психологічні аспекти гуманізації освіти: Книга для вчителя / За ред. Г.О. Балла - К.; Рівне, 1996. - 128 с.

Смирнов С.Д. Методологический плюрализм и предмет психологии // Вопросьі психологии. - 2005. - №4. - С.3-8.

Степанова М.А. Психология в образовании: психолого-педагогичес- кое взаимодействие // Вьісш. шк. - 2003. - №4. - С. 76-83.

Татенко В.О. Суб’єктна парадигма у психології освіти // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2004. - №2. - С. 11-23.

Удовенко М.В. Психологізація як передумова побудови сучасного освітнього середовища // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2002. - № 3. - С. 123-128.

Улановский А.М. Синергетическая метафора сознания // Вестник МГУ Сер. 14: Психология. - 2005. - №1. - С. 17-29.

Фельдштейн Д.И. Приоритетньїе направлення развития психологи- ческих исследований в области образования и самообразования совре- менного человека // Вопросьі психологии. - 2003. - №6. - С. 7-16.

Фомичева И.Г. Философня образования: некоторне подходн к про- блеме. - Новосибирск: СОРАН, 2004. - 242 с.

Черникова Т.Б. Три стратегии подготовки специалистов // Вьісшее образование в России. - 2003. - №2. - С. 9-17.

Шейко С. Національні та загальнолюдські засади реформування су­часної вищої освіти в Україні // Вища освіта України. - 2005. - №3. -

С. 32-39.

Шубін О. Сучасний ВНЗ: відповідність вимогам постіндустріального суспільства // Вища шк. - 2007. - №1. - С. 3-10.