Пробна терапія

У деяких випадках, коли після проведення всіх доступних додаткових досліджень не вдається верифікувати діагноз, призначають терапію ex juvantibus. Іноді потреба в терміновому початку лікування до одержання результатів обстеження буває обумовлена тяжкістю стану хворого.

Алгоритм призначення обстеження і тест-терапії багато в чому визначається характеристикою процесу, проте можна говорити про деякі загальні правила проведення спробного лікування при підозрі на туберкульоз.

Перший варіант:

При інфекційному ураженні легень неясної етіології спочатку призначають антибактеріальні препарати широкого спектра дії, які не впливають на МБТ. Якщо після 1–2 тижнів лікування зберігається необхідність протитуберкульозного лікування ex juvantibus, доцільне застосування селективних протитуберкульозних препаратів, виключивши аміноглікозиди, фторхінолони і похідні рифампіцину.

Другий варіант:

Призначають пробне протитуберкульозне лікування з одночасним призначення 2–3 препаратів на 1–2 міс з наступною оцінкою динаміки процесу. Монотерапія неприпустима.

Пробну терапію не можна розглядати як альтернативу додатковим інвазівним методам діагностики, особливо при найменшій підозрі на новоутворення. У крайньому випадку дообстеження можна проводити одночасно з тест-терапією.

3 Загальні підходи до лікування туберкульозу органів дихання

Мета лікування хворих на туберкульоз є вилікування захворювання із максимально можливим відновленням стану організму й функцій враженого органу. Важливо відновити працездатність, якість життя та соціальний стан. В більшості випадків досягається вилікування туберкульозу. У частини хворих неможливо вилікувати туберкульоз, тому що існує межа лікування, яка є різною для кожної категорії хворих на туберкульоз.

Критерії виліковування.

Критеріями вилікування туберкульозу є.

– відсутність або зникнення клінічних та лабораторних ознак туберкульозного запалення;

– стійке припинення бактеріовиділення, яке підтверджене мікроскопічним та культуральним дослідженням матеріалу;

– загоєння каверн в легенях та розсмоктування інфільтрації та вогнищ (або ущільнення); відсутність рентгенологічних ознак туберкульозу легень або інших органів у результаті завершення його інволюції, що відображено припиненням процесу розсмоктування туберкульозних змін у легенях, плеврі, або інших органах.

– відновлення функціональних можливостей та працездатності.

При неможливості вилікування туберкульозу ставляться інші завдання, індивідуальні для кожного хворого. Типовими критеріями ефективності лікування для них є: збереження життя або його подовження, припинення або зменшення масивності бактеріовиділення, покращання стану хворого, повне або часткове відновлення працездатності.

Виліковування хворих на туберкульоз залежить від 2 взаємопов’язаних факторів: пригнічення мікобактеріальної популяції за допомогою протитуберкульозних препаратів та регресії туберкульозних змін в уражених органах і репаративних процесів в них.

Оскільки туберкульоз є інфекційна хвороба основним методом його лікування є антимікобактеріальна хіміотерапія. Терапевтичний ефект обумовлений безпосереднім бактерицидним або бактеріостатичним впливом протитуберкульозних препаратів на мікобактерії туберкульозу та їх загибеллю. Регресія туберкульозних змін в уражених органах і репаративні процеси в них також відбуваються за допомогою протитуберкульозних препаратів, які спричиняють загибель збудника хвороби, що викликає ураження органів та тканин, а також за допомогою патогенетичних препаратів, які впливають на запалення, процеси регенерації або покращують переносимість протитуберкульозної хіміотерапії.