109.Право фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я

Перебування фізичної особи на стаціонарному лікуванні припускає деякі природні обмеження, зміну звичайного укладу життя людини. Разом з тим такі обмеження не повинні порушувати передбачені законом права фізичної особи.

Перебуваючи в стаціонарному медичному закладі, людина має право на допуск до неї: іншого медичного працівника (працівників); членів сімї, опікуна (піклувальника); нотаріуса, адвоката; священнослужителя.

Послугами іншого медичного працівника хворий може скористатися реалізуючи право на вільний вибір лікаря. Одним з засад лікарської професійної діяльності є принцип колегіальності. Він ґрунтується на повазі різних точок зору в процесі надання медичної допомоги.

Члени родини, опікун і піклувальник також не можуть бути усунені від спілкування з хворим у період його стаціонарного лікування чи обстеження. Це обумовлено не тільки тим, що заборона такого спілкування може несприятливо вплинути на загальний стан хворого, але йтим, що надання медичних послуг припускає і вирішення окремих юридичних питань за згодою зазначених осіб.

Право на допуск нотаріуса обумовлено тим, що фізична особа, навіть знаходячись на стаціонарному лікуванні, не повинна бути позбавлена реальної можливост реалізувати своє право на здійснення юридичних дій чи скористатися послугами по наданню юридичної допомоги.

Право на допуск у лікарню священнослужителя виходить з конституційного права кожної людини на свободу поглядів і віросповідання. Воно полягає не тільки у можливості сповідати будь-яку релігію, але й у наявності реальної можливості здійснення не заборонених законом обрядів і культів за участю священнослужителя.

110. Право на свободу

Свобода фізичної особи – особисте немайнове благо, яке полягає у можливості вільно обирати місце свого знаходження. Порушення права на свободу означає насильницьку заборону особі залишати визначене місце або позбавлення особи можливості це зробити самостійно. Законом передбачена кримінальна відповідальність за злочини проти свободи людини. До таких злочинів, об’єктом яких є свобода фізичної особи, відносяться: незаконне позбавлення волі чи викрадення людини, захоплення заручників, підміна дитини, торгівля людьми чи інша незаконна угода про передачу людини, експлуатація дітей, незаконне поміщення в психіатричний заклад.

Законом переслідується і така форма втручання в права людини на свободу як фізичний і психічний тиск, втягування до вживання наркотичних чи психотропних засобів, до виконання дій, що порушують публічний порядок. такі дії можуть спричинити як кримінальну, адміністративну так і цивільно-правову відповідальність.

Тримання людини в неволі може бути обумовлено як його викраденням, так і захопленням як заручника.

До порушень прав людини на свободу відноситься і незаконне тримання особи в психіатричній установі. Поміщення в психіатричну установу, яке також припускає обмеження волі, здійснюється відповідно до встановленої законом процедури і у передбачених законом випадках.

Обмежувати волю пересування фізичної особи можуть тільки заходи процесуального примусу, що встановлюються кримінально-процесуальним законом у відношенні обвинувачу вальних (підозрюваних) і застосовуються з метою запобігти можливість сховатися від суду і слідства, перешкодити правосуддю і продовжити злочинну діяльність.