127. Правова охорона компонування інтегральної мікросхеми.

Компонування інтегральної мікросхеми — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Тільки оригінальне компонування інтегральної мікросхеми придатне для набуття права інтелектуальної власності. Воно визнається оригінальним, якщо не створено шляхом прямого відтворення (копіювання) іншого компонування інтегральної мікросхеми, має відмінності, що надають йому нові властивості, і не було відоме у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до ДДІВ (Державного департаменту інтелектуальної власності) або до дати його першого використання. Навіть якщо компонування містить елементи, відомі в галузі мікроелектроніки, воно може бути визнане оригінальним, якщо сукупність цих елементів відповідає вказаним вимогам.

Правова охорона компонування інтегральної мікросхеми здійснюється шляхом його державної реєстрації в ДДІВ. Підтвердженням державної реєстрації компонування інтегральної мікросхеми є свідоцтво, яке засвідчує набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми. Для отримання свідоцтва, яке засвідчує право інтелектуальної власності треба зареєструвати компонування інтегральної мікросхеми. Особа, яка бажає це зробити, повинна, подати заявку на реєстрацію до ДДІВ.

Наступним етапом є експертиза заявки на реєстрацію компонування інтегральної мікросхеми. Реєстрація компонування здійснюється під відповідальність заявника за оригінальність (компонування).

Автор компонування інтегральної мікросхеми — фізична особа, творчою працею якої створено об'єкт, якій визнано компонуванням інтегральної мікросхеми. Автором компонування інтегральної мікросхеми може бути тільки фізична особа. Для визнання особи автором не має значення його вік або стан дієздатності.

Суб'єктом прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є автор компонування та інші особи — роботодавці автора, замовники, спадкоємці та інші правонаступники за законом чи договором, попередній користувач.

Майнові права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації. Загальний строк чинності майнових прав становить десять років від дати подання заявки на компонування інтегральної мікросхеми. Цей строк може бути достроково припинений, але не може бути продовжений.

131. Елементи зобов'язань

Елементами зобов'язання є: суб'єкти, об'єкт, зміст.

Суб'єктами зобов'язання є кредитор і боржник (дебітор).

Кредитор — це особа, яка має право вимагати від іншої особи (боржника) виконання певної дії (дій) або утримання від них.

Боржник — це особа, яка зобов'язана вчинити на користь кредитора певну дію (дії) або утримуватися від вчинення певної дії (дій) на вимогу кредитора.Як кредитором, так і боржником у зобов'язанні можуть виступати фізичні особи, юридичні особи, держава та інші соціальні утворення

У залежності від кількості суб'єктів на тій або іншій стороні зобов'язань розрізнюють зобов'язання прості і складні .Простими є зобов'язання, в яких є один боржник і один кредитор. Складними (зобов'язаннями з множиною осіб) є зобов'язання, де на котрійсь із сторін (або на обох сторонах) виступають декілька осіб. Якщо в зобов'язанні кілька кредиторів, — це активна множина, якщо кілька боржників, — пасивна множина, якщо декілька тих і інших — змішана множина осіб. В залежності від характеру розподілу прав або обов'язків між декількома кредиторами або боржниками, розрізняють зобов'язання часткові, солідарні і субсидіарні. У часткових зобов'язаннях кожен боржник повинен виконати зобов'язання в певній частині, а кожен кредитор має право вимагати виконання певної частки зобов'язання. У солідарних зобов'язанням кожному кредитору у повному обсязі належить право вимоги, а кожен з боржників повинен виконати зобов'язання у повному обсязі. У субсидіарних зобов'язаннях є основний кредитор або боржник і додатковий кредитор (боржник). За загальним правилом, між сторонами встановлюються часткові зобов'язання.

Об'єктом зобов'язання є певна поведінка боржника. Частіше за все вона виражається в діях. . Однак не виключена ситуація, коли об'єктом зобов'язання може бути і бездіяльність. Наприклад, з власником земельної ділянки укладено договір про те, що він не буде перешкоджати випасу худоби на його ділянці. Від об'єкта зобов'язання слід відрізняти предмет зобов'язання.

Якщо об'єкт — це певна поведінка його учасників, то предмет — ті речі або майно, нематеріальні блага, відносно яких існує інтерес учасників цього правовідношення.

Право вимоги кредитора і відповідний цій вимозі обов'язок боржника складають зміст зобов'язального правовідношення. Зобов'язання можуть бути як майнового, так і немайнового характеру. Класичним прикладом зобов'язального немайнового правовідношення можуть бути зобов'язання, що виникають з безвідплатного договору доручення, договору про спільну діяльність тощо. Немайновий зміст можуть мати зобов'язання, що виникають при реалізації немайнових прав у галузі інтелектуальної власності. Запровадження у ЦК України книги другої «Особисті немайнові права фізичних осіб» робить ще більш актуальним визнання існування зобов'язань з немайновим змістом. В іншому випадку залишається припустити, що стосовно прав, передбачених у книзі II ЦК, можуть виникати тільки охоронні, але не регулятивні цивільні правовідносини.