Особливості перекладу драматичних творів.

1. Подвійна природа драматичного твору і її вплив на переклад.

2. Асиметрія при перекладі драматичних творів.

3. Монолог як важливий складник структури творів драматургії.

4. Діалог і полілог та особливості їх передавання при перекладі.

Cпецифіка драми як роду літератури полягає у тому, що вона головно призначається для постановки на сцені. Драматич­не мистецтво належить своєю літературною стороною до словесного мистецтва, а другою стороною — сценічною підходить під визначення мистецтва в цілому. Сценічність включає такі засоби виразності як ак­торська гра, мізансцена, декорації, музика, звукові та світові ефекти тощо. Те, що у драмі слугує вирішальним компонентом театральної постановки, її літературною основою, визначає і специфічні особливості поетики драми, що відрізняють її від епосу і лірики. У драмі образи людей характеризуються і словом, і діями самостійно, без підказок чи тлумачень з боку автора. Єдиним засобом характеризації дійових осіб у драмі є їхнє власне мовлення (діалоги, монологи, репліки) і вчинки, які ніби вбирають у себе все найсуттєвіше, що могло б бути розказано про них у оповідних жанрах літератури. Власне авторський коментар до п'єси (опис обстановки або атмосфери дії, поведінки, життя персонажів), обмежується, як правило, ремарками, які у деяких драматургів, зокрема Б. Шоу, можуть бути доволі розгорнутими.

"Самостійність" опису дійових осіб, а також суто сценічні межі (п’єса іде не більше 3-4 годин) обумовлюють необхідність особливої концентрації при відображенні у драмі життєвих конфліктів, особливої економності і гостроти у виявленні соціальної і індивідуальної природи персонажів, їхніх характерів.

Сценічний діалог являє собою особливий випадок мовлення, отже, йому притаманні функціональні зв'язки з загальною нормою розмовної мови, а саме з живим мовленням, зі слухачем (адресатом), тобто з іншими персонажами на сцені і з глядачем, а також з самим мовцем, тобто з персонажем. Функціональний зв'язок з живим мовленням передбачає в аспекті дикції легку вимовляємість, а в аспекті стилістичному - сценічність мови. Сценічність мови і сценічність вимови сигналізують, що перед нами розвивається драматичний діалог, подібно до того, як рампа і завіса сигналізують, що простір за ними є умовним місцем дії п'єси, усе разом це і є театр.

Зв'язок зі слухачами передбачає цілеспрямовані репліки (діалог є словесною дією) і множинність адресатів (репліка сприймається і іно­ді по-різному тлумачиться персонажами і глядачевою залою). У від­ношенні до мовця репліка виконує свою функцію тоді, коли не лише містить інформацію про предмети, якості і дії, що про них говорить персонаж, а й водночас характеризує його самого: розповідаючи про щось, він розповідає про себе.

Сценічний діалог є текстом, що призначається як для вимовляння, так і для слухання. Цей фактор слід обов'язково враховувати при пере­кладі, запобігаючи таких звукових комбінацій, які можуть привести до помилкового розуміння при сприйнятті на слух.

Oscar Wilde

(1856-1900)

LADY WINDERMERE'S FAN

[Enter the Duchess of Berwick and Lady Agatha Carlisle C. Exit Parker C]

duchess of Berwick [coming down C, and shaking hands]: Dear Margaret, I am so pleased to see you. You remember Agatha, don't you? [Сrossing L. C.] How do you do, Lord Darlington? I won't let you know my daughter, you are far too wicked.

lord Darlington: Don't say that, Duchess. As a wicked man I am a complete failure. Why, there are lots of people who say I have never really done anything wrong in the whole course of my life. Of course they only say it behind my back.

duchess of Berwick: Isn't he dreadful? Agatha, this is Lord Darlington. Mind you, don't believe a word he says, [lord darlington crosses R. C.] No, no tea, thank you, dear. [Crosses and sits on sofa.] We have just had tea at Lady Markby's. Such bad tea, too. It was quite undrinkable. I wasn't at all surprised. Her own son-in-law supplies it. Agatha is looking forward so much to your ball tonight, dear Margaret.

lady windermere [seated L. C.]: Oh, you mustn't think it is going to be a ball, Duchess. It is only a dance in honour of my birthday. A small and early.

lord darlington [standing L. C.]: Very small, very early, and very se­lect, Duchess.

duchess of Berwick [on sofa L.]: Of course it's going to be select. But we know that, dear Margaret, about your house. It is really one of the few houses in London where I can take Agatha, and where I feel perfectly se­cure about dear Berwick. I don't know what society is coming to. The most dreadful people seem to go everywhere. They certainly come to my parties - the men get quite furious if one doesn't ask them. Really, someone I should make a stand against it.

lady windermere: I will, Duchess. I will have no one in my house about whom there is any scandal.

lord darlington [R. C.]: Oh, don't say that, Lady Windermere. I should never be admitted! [Sitting.]

duchess of Berwick: Oh, men don't matter. With women it is different. We're good. Some of us are, at least. But we are positively getting elbowed into the corner. Our husbands would really forget our existence if we didn't nag at them from time to time, just to remind them that we have a perfect legal right to do so.

lord darlington: It's a curious thing, Duchess, about the game of mar­riage - a game, by the way, that is going out of fashion — the wives hold all the honours, and invariably lose the odd trick.

duchess of Berwick: The odd trick? Is that the husband, Lord Darlington?

lord darlington: It would be rather a good name for the modem husband.

duchess of Berwick: Dear Lord Darlington, how thoroughly depraved you are!

lady windermere: Lord Darlington is trivial.

lord darlington: Ah, don't say that, Lady Windermere.

lady windermere: Why do you talk so trivially about life, then?

lord darlington: Because I think that life is far too important a thing ever to talk seriously about it. [Moves up C.]

duchess of Berwick: What does he mean? Do, as a concession to my poor wits, Lord Darlington, just explain to me what you really mean.

lord darlington [coming down back of table]: I think I had better not, Duchess. Nowadays to be intelligible is to be found out. Good-bye! [Shakes hands with duchess.] And now - [goes up stage] - Lady Windermere, good­bye. I may come tonight, mayn't I? Do let me come.

lady windermere [standing up stage with lord darlington]: Yes, cer­tainly. But you are not to say foolish, insincere things to people.

lord darlington [smiling]: Ah! you are beginning to reform me. It is a dangerous thing to reform anyone, Lady Windermere.

[Bows and exit C]

duchess of Berwick [who has risen, goes С]: What a charming, wicked creature! I like him so much. I'm quite delighted he's gone! How sweet you're looking! Where do you get your gowns? And now I must tell you how sorry I am for you, dear Margaret.

[Crosses to sofa and sits with lady windermere.] Agatha, darling!

lady agatha: Yes, mamma. [Rises.]

duchess of Berwick: Will you go and look over the photograph album that I see there?

lady agatha: Yes, mamma, [goes to table up L.]

Оскар Вайлд