Діалог і полілог

Переклад діалогу в принципі не відрізняється від пере­кладу полілогу - обміну репліками між кількома дійовими особами п'єси. Основна вимога до перекладу цих найважли­віших частин драматургічних творів - збереження індивіду­альних особливостей мови кожного персонажа, оскільки во­ни передають суть його характеру і прояснюють особливості його поведінки на сцені. Перекладач має дбати також про природність звучання реплік, про відповідність їх лексики та синтаксису закономірностям функціонування розмовної мо­ви. Порушення цих вимог веде до спотворення правдопо­дібності ситуацій, змальованих в оригіналі, якщо йдеться про реалістичну драматургію. У класицистичній драмі або коме­дії особливу увагу перекладач приділяє дотепному обміну репліками й афористичності мови персонажів, у символістсь­кій драматургії треба зважати на багатозначність натяків та вагу ключових слів, які в устах різних дійових осіб оброста­ють додатковими відтінками сенсу і т. ін.

Основою сюжету відомої комедії Бернарда Шоу (1856 - 1950) «Пігмаліон» (1912) є перетворення молодої квіткарки, яка розмовляє жахливою мовою лондонського передмістя, на «справжню леді», що висловлюється вишуканою літера­турною мовою. Це перетворення сталося завдяки турботам професора фонетики, який зрештою закохується у свою вихо­ванку. На початку п'єси автор вкладає в уста Елізи Дулітл ба­гато просторічних зворотів та вульгарних висловів, характе­ризуючи таким чином її скромне походження і низьке соці­альне становище.

Простежте мовну партію Елізи у перекладі Миколи Пав­лова в зіставленні з оригіналом. З'ясуйте, якими фонетични­ми, лексичними, синтаксичними, фразеологічними засобами твориться образ квіткарки у першотворі й у перекладі.

The Mother. How do you know that my son's name Is Freddy, pray?

The Flower Girl. Ow, eez, ya-ooa san, is e? Wal, fewd dan y' d-ooty bawmz a mather should, eed now bettern to spawl a pore gel's flahrzn than ran awy athaht pyin. Will ye-oo py me f'them? (Here, with apologies, this desperate attempt to represent her dialect without a phonetic alphabet must be abandoned as unintelligible outside London).

The Daughter. Do nothing of the sort, mother. The ideal.

The Mother. Please allow me, Clara. Have you any pennies?

The Daughter. No. Ive nothing smaller than sixpence.

The Flower Girl (hopefully). I can give you change for a tanner, kind lady.

The Mother (to Clara). Give it to me. (Clara parts reluctantly). Now (to the girl). This is for your flowers.

The Flower Girl. Thank you kindly, lady.

The Daughter. Make her give you the change. These things are only a penny a bunch.

The Mother. Do hold your tongue, Clara. (To the gir\). You can keep the change.

The Flower Girl. Oh, thank you, lady.

The Mother. Now tell me how you know that young gentleman's name.

The Flower Girl. I didn’t.

The Mother. I heard you call him by it. Dont try to deceive me.

The Flower Girl (protesting). Who's trying to deceive you? I called him Freddy or Charlie same as you might yourself if you was talking to a stranger and wished to be pleasant.

The Daughter. Sixpence thrown away! Really, mamma, you might have spared Freddy that. (She retreats in disgust behind the pillar).

An elderly gentleman of the amiable military type rushes into the shelter, and closes a dripping umbrella. He is in the same plight as Freddy, very wet about the ankles. He is in evening dress, with a light overcoat. He takes the place left vacant by the daughter.

The Gentleman. Phew!

T h e M о t h e r (to the gentleman). Oh, sir, is there any sign of its stopping?

The Gentleman. I'm afraid not. It started worse than ever about two minutes ago (he goes to the plinth beside the flower girl; puts up his foot on it; and stoops to turn down his trouser ends).

The Mother. Oh dear! (She retires sadly and joins her daughter).

The Flower Girl (taking advantage of the military gentleman's proximity to establish friendly relations with him). If it's worse, it's a sign it's nearly over. So cheer up, Captain; and buy a flower off a poor girl.

The Gentleman. I'm sorry. I havnt any change.

The Flower Girl. I can give you change, Captain.

The Gentleman. For a sovereign? Ive nothing less.

The Flower Girl. Garn! Oh do buy a flower off me, Captain. I can change half-a-crown. Take this for tuppence.

The Gentleman. Now dont be troublesome: theres a good girl. (Trying his pockets). I really havnt any change - Stop: heres three hapence, if thats any use to you (he retreats to the other pillar).

The Flower Girl (disappointed, but thinking three halfpence bet­ter than nothing). Thank you, sir.

The Bystander (to the girl). You be careful: give him a flower for it. Theres a bloke here behind taking down every blessed word youre say­ing. (All turn to the man who is taking notes).

The Flower Girl (springing up terrified). I aint done nothing wrong by speaking to the gentleman. Ive a right to sell flowers if I keep off the kerb. (Hysterically). I'm a respectable girl: so help me. I never spoke to him except to ask him to buy a flower off me.

Мати. Даруйте, а звідки ви знаєте, що мого сина звати Фреді?

Квіткарка. О! Так це синок ваш?! Нічо' не ска'еш, виховала ма­муся! Це ж тре': виваляв мені всі хвіалки в грязюці і втік! На'іть не за­платив бідній дівчині! Так мо', ви заплатите? (Прошу мені вибачити, але будь-які спроби графічно відтворити її вимову будуть марними, оскільки поза Лондоном ніхто її не збагне. )

Дочка. Мамо, навіть і не думай! Чого захотіла!

Мати. Дозволь мені, Кларо. В тебе є дрібні гроші?

Дочка. Ні. Менших за шість пенсів немає.

Квіткарка (з надією). Так в мене б здача найшлась! Га, доб­ра пані?..

Мати (до Клари). Дай-но шість пенсів. (Клара неохоче розлу­чається з монетою). Ось. Це вам за квіти.

Квіткарка. Ой, пасибі вам, добра пані.

Дочка. Нехай віддасть решту. Ці її букети варті один пенні - не більше.

Мати. Притримай язика, Кларо. (До дівчини.) Залишіть решту собі.

Квіткарка. Нууу! Пасибі вам, пані.

Мати. А тепер скажіть, звідки вам відомо, як звати мого сина?

Квіткарка. Тю! Так мені ж невідомо.

Мати. Я сама чула, як ви назвали його на ім'я. Не пробуйте ме­не ошукати.

Квіткарка (протестуючи). Та хто б оце вас обшуковував? Я сказала на ньо'о «Хреді», а могла б «Чарлі», так само, як і ви б сказали до незнайомого, для любезності.

Дочка. Шість пенсів на вітер! Ой, мамо, до такого і Фреді б не додумався! (З бридливим виразом обличчя відступає за колону.)

Літній пан із привабливою зовнішністю кадрового військового по­спішає сховатися від зливи, складаючі на ходу мокру парасольку. Його брюки так само, як у Фреді, змокли до кісточок. На ньому вечірній костюм, легкий плащ. Стає на вільному місці біля колони ліворуч.

Пан. Оце так злива!

Мати. Як ви гадаєте, пане, є надія, що вона вщухне?

Пан. Боюся, не скоро. Щойно дощ посилився. (Підходить до то­го місця, де сидить квіткарка, ставить ногу на плінтус колони і відко­чує підкасані холоші брюк.)

Мати. Ох, Господи! (Засмучена, підходить до дочки.)

Квіткарка (користується сусідством пана з військовою випра­вою, аби запобігти його ласки). Та не рузстроюйтесь ви, Копитане. Чим сильніш пиріще, тим бистріш кінчиця. Купіть осьо лучче букєтіка.

Пан. У мене, на жаль, не буде дрібних.

Квіткарка. Так я б вам здачу б дала, Копитане.

Пан. Із соверена? Дрібніших у мене нема.

Квіткарка. Хіба-таки й нема? Та купіть вже яко'ось букєтіка, Копитане. С' півкрони я вам на здачу назбираю. Візьміть осьо - це за два пенси.

Пан з військовою виправою. Не будьте надокучли­вою, дівчино. Це негарно. (Нишпорячи по кишенях.) У мене справді немає дрібних. Стривайте-но; ось три півпенсовики, якщо це вас улаш­тує. (Переходить під іншу колону. )

Квіткарка (розчарована, але розуміючи, що півтора пенса - усе ж краще за ніщо). Пасибі вам, пане.

Чоловік із натовпу (до квіткарки). Ти май совість: взя­ла гроші, так букета ж віддай! Онде за колоною якийсь тип стоїть і все за тобою записує. (Усі оглядаються на пана із записником.)

Квіткарка (підхопившись із переляку). Я ж нічо' тако'о не зро­била. Ну забалакала до цьо'о пана - так я ж маю право квітами торгу­вать, коли на тротувар не лізу. (Істерично.) Заступіця за мене! Я ж по­рядна дівчина! Я ж тіки попросила, щоб він букєта купив!

Переклав М. Павлов.

Семінар 5. (2 години)