- •1. Ефективність використання оборотних фондів на туристичному Підприємстві
- •2. Основні принципи вивчення туристичного ринку
- •3. Рекреація і туризм країн Південної Європи.
- •4. Природно-рекреаційні та інфраструктурні ресурси Києва.
- •5. Основні типи туроперейтингу
- •6. Поняття рентабельності туристичного підприємства.
- •7. Рекреація і туризм країн Північної Європи.
- •8. Туристичні ресурси Черкащини.
- •9.Основні принципи організації фінансів на туристичному підприємстві.
- •11.Рекреація і туризм країн Центральної Європи.
- •12.Туристичні ресурси Київщини.
- •13.Регіональні особливості споживання туристичних послуг.
- •14.Інвестиційні ресурси в Україні. Оцінка ефективності інвестицій.
- •15.Рекреація і туризм країн Південно-Східної Європи.
- •16. Туристичні ресурси Житомирщини
- •17. Структура управління та принципи функціонування підприємств харчування.
- •18. Вплив туризму на економіку регіону.
- •19. Рекреація і туризм країн Північної і Центральної Азії.
- •20. Туристичні ресурси історичного Поділля.
- •21. Регуляторні механізми ринку туристичних послуг.
- •22. Туризм як соціально-економічна система.
- •23. Рекреація і туризм країн Північної і Центральної Азії.
- •24. Сільський, зелений туризм в Україні: проблеми та перспективи розвитку.
- •25. Стратегія розвитку туристичного підприємства.
- •26. Особливості туристської реклами.
- •27. Рекреація і туризм країн Західної Європи.
- •28. Туристичні ресурси історичної Волині.
- •Волинська область
- •Житомирська область
- •Рівненська область
- •29. Туристський тур як основний ринковий продукт.
- •30. Фактори розвитку туризму.
- •31. Рекреація і туризм країн Південно-Західної Азії.
- •32. Курортні ресурси України.
- •33. Структура та територіальна організація індустрії туризму
- •34. Форми, види і різновиди туризму.
- •35. Рекреація і туризм країн Південно-Східної Азії.
- •36. Природні краєзнавчо-туристичні ресурси України.
- •37. Умови та чинники формування туристського попиту.
- •38. Індустрія туризму – основа розвитку національного ринку послуг.
- •39. Рекреація і туризм країн Південної Азії.
- •40. Музеї як об’єкти краєзнавчо-туристичної діяльності.
- •41. Організація ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності
- •42. Історичні етапи розвитку туризму.
- •43. Рекреація і туризм країн Північної Америки.
- •44. Національні історико-культурні музеї України.
- •45. Стратегія визначення ціни на турпродукт.
- •Ціноутворення в індустрії туризму - це комплексна міра, обумовлена різноманітністю продукту, високим рівнем конкуренції в індустрії і складністю точної оцінки майбутнього попиту.
- •46. Туристсько-екскурсійна діяльність в Україні. Етапи становлення.
- •47. Рекреація і туризм країн Латинської Америки.
- •48. Історико-типологічні аспекти українського краєзнавства
- •49. Туристичний пакет. Формування ціни туристичного пакету.
- •50. Класифікація видів туризму за територіальними ознаками.
- •51. Рекреація і туризм країн Північної Африки.
- •52. Туристичні ресурси Хмельницької області.
- •53. Оцінка фінансового стану туристичного підприємства
- •54. Міжнародне туристське право.
- •55. Рекреація і туризм країн Східної Азії.
- •56. Найвідоміші історичні села України та їхні пам’ятки.
- •57. Світові готельні мережі.
- •InterContinental Hotel Group
- •58. Класифікація видів туризму за метою.
- •59. Рекреація і туризм країн Західної Африки.
- •60. Туристичні ресурси Запорізької області.
- •61. Порядок організації туристичного підприємства.
- •62. Всесвітня туристична організація (вто).
- •63. Рекреація і туризм країн Східної Африки.
- •64. Туристичні ресурси Донецької області.
- •65. Капітал та виробничі фонди туристичного підприємства.
- •66. Вплив міжнародного туризму на розвиток світової економіки.
- •67. Рекреація і туризм країн Південної Африки.
- •68. Туристичні ресурси Херсонської та Миколаївської областей.
- •69. Ціноутворення в туризмі
- •70. Туризм як суспільне явище. Туризмологія – напрямок дослідження
- •71. Рекреація і туризм країн Австралії і Океанії.
- •72. Туристичні ресурси Одеської області.
- •73. Ємність туристичного ринку.
- •74. Структура управління туризмом в Україні.
- •75. Рекреація і туризм країн Карібського басейну.
- •76. Туристичні ресурси Криму.
- •77. Планування використання трудових ресурсів у туризмі.
- •78. Вплив туризму на розвиток економіки держави.
- •79. Рекреація і туризм острівних країн басейну Індійського океану.
- •80. Туристичні ресурси Харківської області.
- •80. Туристичні ресурси харківської області
- •81.Розподіл і використання витрат на туристичному підприємстві Сутність і структура витрат на формування та реалізацію турпродукту
- •82. Види туризму в Україні, перспективи їх розвитку.
- •Проблеми і перспективи українського туризму
- •83. Рекреація і туризм Європейської частини Росії
- •84. Туристичні ресурси Львівщини
- •85. Туристичний продукт та його складові.
- •86. Міжнародні та регіональні туристичні організації.
- •2. Азіатсько-Тихоокеанська туристична організація
- •87. Рекреація і туризм Азіатської частини Росії.
- •88. Туристичні ресурси Івано-Франківської області.
- •89.Порядок створення туристичного підприємства
- •90. Державне регулювання розвитку туризму в Україні.
- •91. Рекреація і туризм країн Закавказзя.
- •Туристичні об'єкти за місцезнаходженням Республіка Вірменія Єреван (столиця)
- •Загальна характеристика галузі
- •Арагацотн
- •]Арарат
- •Армавір
- •Вайоц-Дзор
- •92. Туристичні ресурси Буковини.
- •93. Планування діяльності та стратегія економічного розвитку підприємств туризму.
- •94. Туристиський тур як економічна категорія
- •95. Рекреація і туризм країн Прибалтики
- •96. Туристичні ресурси Волинської області
- •97. Виробничо-технічний потенціал туристичного підприємства
- •Сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Україні.
- •100. Туристичні ресурси Закарпаття
- •101. Фінансова та цінова політика підприємств туризму
- •8.1. Зміст і форми фінансової діяльності туристичного підприємства
- •102. Зміст та функції туристичного ринку
- •103. Типологія національних туристичних ринків
- •104. Туристичні ресурси історичної Галичини
- •6.1.1. Львівська область
- •105. Маркетинг в туризмі
- •Виробнича функція
- •Функція збуту:
- •108. Туристичні ресурси історичного Поділля.
- •111. Глобалізаційні процеси і їх прояв на туристичному ринку.
- •112. Туристичні ресурси Слобожанщини.
- •113. Класифікація видів туристичної та екскурсійної діяльності.
- •114. Реклама в індустрії туризму.
- •115. Характеристика транспортних послуг в туризмі України.
- •116. Туристичні ресурси Полтавщини.
- •118. Туристична діяльність і оподаткування.
- •119. Порівняльна характеристика конкурентних позицій на туристичному ринку України і Болгарії
- •120. Туристичні ресурси Чернігівщини.
27. Рекреація і туризм країн Західної Європи.
Західна Європа - це значний територіальний масив, що простягнувся від Норвезького до Середземного моря майже на 5 тис. км. На площі у 3,7 млн. км2 розташовується 25 країн, міцно пов'язаних спільністю історичної долі, тісними політичними та економічними стосунками. Серед них є декілька відносно значних та впливових країн, що відносяться до «великої сімки» (ФРН, Франція, Великобританія, Італія є значними за чисельністю населення та середніми за площею, а Великобританія навіть малою за площею).
Але у більшості своїй західноєвропейські країни зовсім невеликі. Так, територія Нідерландів, Бельгії або Данії цілком співставна з розмірами областей в Україні або Росії. Щоби проїхати більшість європейських країн на автомобілі вистачить декілька годин, у пасажирських поїздах внутрішнього сполучення навіть відсутні спальні вагони. Дуже часто по відношенню до цієї групи країн використовується образ «малі привілейовані нації». Звернемо увагу на найбільш яскраві особливості цих країн:
· дуже висока ступінь «відкритості економіки» як наслідок активної участі в географічному поділі праці;
· специфічна структура господарства з вузькою спеціалізацією на галузях «верхніх поверхів» енерговиробничих циклів (найбільш життєздатними є галузі, що базуються на власному науково-технічному потенціалі і виробляють продукцію найвищих технологій невеликими серіями);
· висока ступінь концентрації виробництва та, відповідно, висока продуктивність праці;
· підвищена частка третинного і четвертинного секторів економіки з особливою роллю освітніх, медичних, наукових і банківських послуг найвищого рангу;
· дуже високий інтелектуальний потенціал суспільства та його дбайливе використання (світовими лідерами в цьому контексті вважають Швецію та Швейцарію);
· висока якість життя населення (в це поняття можна включити і «соціальний мир» в суспільстві, відсутність значних соціальних потрясінь, стабільність, впевненість у майбутньому, порівняно низьку злочинність, непогану екологічну ситуацію тощо) Недаремно «найщасливішою нацією світу» вже багато років поспіль визнаються данці..
Особливу групу західноєвропейських країн складають мікродержави (або так звані країни-«карлики») - Андорра, Ватикан, Ліхтенштейн, Люксембург, Сан-Марино, Монако, Мальта, британська колонія Гібралтар тощо.
За формою правління практично половина західноєвропейських держав - монархії (крім Ватикану - всі монархії конституційні). Республіки зустрічаються як президентські (Франція), так і парламентські (Австрія, Німеччина).
Західна Європа - найбільший в світі регіон міжнародного туризму. Особливо виділяються країни Середземномор'я, які здатні прийняти за рік до 150 млн. туристів. Серед країн за кількістю прийнятих туристів та вартістю наданих рекреаційних послуг лідирують Франція, Іспанія, Великобританія, Італія, Швейцарія, Австрія. Туризм складає основу національної економіки також в деяких країнах-«карликах» - Андоррі, Монако, Сан-Марино, Мальті.
В Західній Європі наявні туристично-рекреаційні райони всіх типів: приморські (Рив'єра в Італії та Франції), гірські (Альпійські країни), приозерні (Швейцарія, Італія, ФРН), а також пізнавальні - так звані «старі камені Європи» (Париж, Рим, Мадрид, Венеція, Афіни, Неаполь, Відень тощо).
Країни Західної Європи вирізняються у світі найвищим рівнем експлуатації рекреаційних ресурсів і найефективнішим їх використанням.
Зокрема, у Франції задіяні всі види наявних рекреаційних ресурсів. Найбільше відпочиваючих (понад 14 млн осіб) до цієї країни приїжджають з Німеччини, трохи менше з Великої Британії, Бельгії, Швейцарії, Італії, Іспанії і Нідерландів.
Майже половина всіх іноземних туристів воліють відпочивати на знаменитій Французькій Рив'єрі.
Близько 16 млн осіб головним об'єктом туризму обирають Париж. Приблизно по 6 млн туристів відвідують Альпи, Лангедок-Русельйон і Аквітанію.
На відміну від багатьох жителів інших країн Західної Європи, французи віддають перевагу відпочинку і лікуванню у власній державі (82 %). Свою країну вони оглядають, мандруючи переважно автомобілем. Як і в Україні, серед туристів більшість становлять міські жителі. Для Франції у внутрішньому туризмі характерні яскраво виражені піки активності, пов'язані із сезоном літніх відпусток, різдвяними днями, канікулами у лютому, Великоднем ТОЩО.
Рекреаційно-туристичне господарство Франції, щоб утримати перше місце у світі постійно змінюється і реконструюється. Держава активно втручається у ці процеси. Прийнято відповідні плани рекреаційного освоєння тих районів країни, які ще відстають у цьому плані. Особлива увага приділяється рекреаційному використанню Піренеїв, атлантичного узбережжя, пошуку мінеральних вод з метою розширення мережі бальнеологічних курортів, розвитку агротуризму тощо. Французи вважають, що можливості розвитку їхнього рекреаційно-туристичного господарства далеко не вичерпані.
Іспанія за кількістю іноземних туристів поступається лише Франції. Нині важко уявити, що в 1950 р. цю країну відвідали лише 3 млн осіб. З того часу кількість туристів зросла майже у 20 разів. У Європі Іспанія доволі чітко спеціалізується на масовому пляжному туризмі. Основна частина туристів приїжджає сюди з Франції, Німеччини, Італії та Нідерландів.
Швидкі темпи економічного зростання, входження країни до євроатлантичних структур, перш за все ЄС і НАТО, активне втручання держави в рекреаційно-туристичний комплекс, надання гарантованих кредитів для будівництва готелів, значні іноземні інвестиції перетворили Іспанію на один із провідних рекреаційних центрів світу.
На сьогодні узбережжя Середземного моря Іспанії за рекреаційною привабливістю випереджає всі інші країни Середземномор'я, включаючи Італію і Францію. Крім того, Іспанія має великі потенційні можливості для розвитку туризму, які в Інших державах майже повністю вичерпані. Нині найбільш рекреаційно освоєні Балеарські острови та узбережжя Середземного моря. В майбутньому залучення дуже перспективного Атлантичного узбережжя і розширення використання Канарських островів для зимового відпочинку на пляжах.
Зростання доходів населення привело до швидких темпів розвитку внутрішнього туризму. Найбільшою популярністю користуються прибережні курорти, а серед регіонів — Валенсія, а також Андалусія й Каталонія.
Виїзний туризм в Іспанії хоч і зростає, але донині розвинутий доволі слабо. Туристи з Іспанії відвідують переважно сусідні країни Португалію і Францію, а також віддають перевагу порівняно дешевим послугам у Марокко, Тунісі, Туреччині і Греції.
Крім пляжів і аквапарків, які приваблюють найбільшу кількість туристів, Іспанія все активніше використовує власний культурно-історичний потенціал, заглиблений у тисячоліття. У країні органічно поєдналися історичні пам'ятки римської і мавританської епох з чудовими архітектурними спорудами середньовіччя і сучасності.
Особливо полюбляють туристи з усього світу музей Прадо і палац Ескоріал у Мадриді, знамениту Долину загиблих з грандіозним монументом і вибитим у скелі величезним храмом з могилою Ф. Франко, морський музей-пам'ятник Колумбу, архітектурні споруди Гауді у Барселоні та ін.
Характерною особливістю Іспанії є наявність тут державних підприємств з приймання туристів, підпорядкованих Державному міністерству з туризму, яке опікується переобладнаними у найдорожчі готелі замками, фортецями і палацами.
Італія протягом XX ст. перетворилася на світовий центр рекреації і туризму. На початку XXI ст. ця галузь господарства розвивається на основі широкого втручання держави в особі Національного управління туризму, державної авіакомпанії "Аліталія" і Європейського Співтовариства. Нині ЄС здійснює потужні інвестиції в розвиток туристичної інфраструктури півдня Італії.
Рекреаційні ресурси Італії можна чітко поділити на дві групи: природні й культурно-історичні. До перших належить рекреаційний потенціал морського узбережжя, островів і Альп, до других — потужна культурна спадщина Стародавнього Риму і доби Відродження. В основному туристів приваблюють пляжі, гори, озера, вулкани, "Вічне місто" Рим, Венеція, Флоренція, Піза, Мілан, Турин і Неаполь.
Найбільше туристів до Італії приїжджає з Німеччини, Франції, Швейцарії і Австрії. Туристи з віддалених країн (Японії, США, Південної Кореї, Канади), як правило, залишаються тут на тиждень, щоб відвідати трійку найвідоміших міст — Рим, Венецію і Флоренцію.
На початку XXI ст. спостерігається певний занепад міжнародного туризму в Італії. Це пояснюється психологічною втомою іноземців унаслідок інформаційно-рекламного перевантаження, а також виникненням у Європі все нових рекреційно-туристичних центрів після розпаду соціалістичного табору і СРСР, входженням колишніх соціалістичних країн до ЄС і НАТО та перетворенням їх (Чехії, Польщі, Словаччини, Словенії, Хорватії, Румунії, Болгарії) на нові європейські оздоровниці.
Велика Британія — одна з провідних туристичних країн Європи і світу з власним "обличчям". Останніми десятиліттями тут швидко зростає діловий туризм, яким нині охоплено більше половини населення країни. Ця тенденція виявилася ще в економічно важкий для країни період 80-х років XX ст.: курортні зони з довгочасним відпочинком і лікуванням занепали, туристичний бізнес почав шукати порятунок у розвитку бізнес — туризму, а також переобладнанні готелів у будинки — пансіонати для пенсіонерів.
