Вайоц-Дзор

• Джермук. Один з найзнаменитіших курортів всієї Вірменії. Курортну славу місту забезпечили унікальні термально-мінеральні джерела, навколо яких і виросло місто.

• Монастир Нораванк. Нораванк в перекладі з вірменської означає «новий монастир». Хоча сьогодні він навряд чи виправдовує свою назву, оскільки вік у нього дуже поважний — більше семи століть. Дуже чарівний монастирський комплекс Нораванк був побудований в XIII столітті на уступі вузької звивистої ущелини річки Арпа поблизу міста Єхегнадзор.

• Монастир Цахац Кар. Це архітектурний комплекс розташований за 6 км від села Єхегіс марза Вайоц-Дзор.

• Монастир Спітакавор. Цей пам'ятник розташований в зеленій долині Єхегнадзорського району.

92. Туристичні ресурси Буковини.

Територія між Карпатами, Дністром у його середній течії і нижнім Прутом має назву Буковини. В давнину цю територію населяли гети, бастарни, бесси, даки. Через Буковину пройшли готи, гуни, авари, угорці. У VI ст. тут оселилися слов'янські племена тиверців. У період румунського правління (1918-1940) були скасовані автономні права території, і Буковина перетворилась на румунську провінцію. В 1940 р. північна Буковина увійшла до складу радянської України. Чернівецька область охоплює історичну територію Північної Буковини і Хотинського повіту Бесарабії. Вона розташована в межах Передкарпаття і східної частини Карпат. На півдні область межує з Румунією, її площа - 8,1 тис. кв. км (1,3% території країни). Область має густу річкову мережу. Тут налічується близько 4,5 тис. річок, які належать до басейнів Дунаю і Дністра. Розвитку рекреаційної сфери сприяє м'який клімат, мальовничі ландшафти, наявність джерел мінеральних вод. Курортними зонами є Вижницький і Путильський райони, де наявні значні лісові масиви і джерела мінеральних вод: гідрокарбонатні (Путильський, Сторожинецький, Глибоцький райони), хлоридні (Путильський, Вижницький, Сторожинецький, Глибоцький, Сокирянський райони), сульфатні (Новоселицький, Заставнівський райони), залізисті (Вижницький, Хотинський, Сокирянський райони), сірководневі (с. Щербинці Новоселицького району, Брусниця Кіцмансь-кого, Путильський район). Родовища лікувальних грязей відомі у Глибоцькому, Сторожинецькому, Вижницькому районах. На території області в районі сіл Нагоряни, Грушівці і Бабин зводиться мальовниче скелясте Товтрове пасмо, що простяглося від Львівської області через західне Поділля аж до кордону між Молдовою і Румунією. В області налічується 243 території та об'єкти природно-заповідного фонду, в тому числі національний природний парк "Вижницький", 8 пам'яток природи (в їх числі - печери Буковинка, Піонерка, Попелюшка, Баламутівська; Сторожинецький дендропарк). Карстова печера Попелюшка розташована на межі України і Молдови. Вхід до неї знаходиться з боку с Подвірного в Чернівецькій області. Довжина підземних ходів - 80 км. В Чернівецькій області є 19 готелів. На державному обліку перебуває 738 пам'яток. В області є 5 музеів і 4 відділи і філіали. Чернівецький краєзнавчий музей - один з найстаріших в Україні. В 1877 р. його колекція була передана Чернівецькому університету. З 1893 р. до початку Першої світової війни він функціонував як крайовий музей. Нині в його фондах налічується 83 тис. експонатів. В Чернівцях діють музей народної архітектури і побуту, картинна галерея, виставковий зал. Цікавим є музей майстра української народної творчості Г. Тараса у м. Вашківцях. Літописне місто Чернівці стояло на високому лівому березі Пруту, біля села Леньківець. Існує припущення, що Леньківське городище - це залишки його укріплень. Виникло місто дуже давно, бо вже з XII-XIII ст. воно відоме як значний торговельно-ремісничий центр. У 1240 р. внаслідок татаро-монгольського нашестя воно було зруйноване і відродилося вже на новому місці. Найдавнішими пам'ятками, що збереглися сьогодні в Чернівцях, є чотири дерев'яні храми в передмістях Рош, Ка-личанка, Клокучка і в центрі міста. Остання - церква Св. Миколая (1607) - належить до храмів "хатнього типу", які за своїм зовнішнім виглядом та інтер'єром майже нічим не відрізняються від звичайної хати. Класичними зразками цього типу церков є також Миколаївська церква в селі Поляни (1648) і Троїцька (1774) в Чернівцях. Комплекс резиденції буковинських митрополитів розташований на високому пагорбі в історичному центрі Чернівців. Висотні акценти ансамблю - семінарська церква і дзвіниця монастирського корпусу - є головними містобудівними домінантами. Споруди зведені на місці давньої резиденції архієпископа, яка поступово занепала і в 1794 р. була розібрана. Нова резиденція споруджена за проектом чеського архітектора Й. Главки в 1864-1882 pp. Комплекс включає три двоповерхові корпуси і ландшафтний парк, закладений у 1876-1878 pp. У 1944 р. в резиденції розмістились музей та філологічний факультет Чернівецького університету, а в 1956 р. весь комплекс переданий у розпорядження університету. Головна споруда комплексу - палац митрополита з парадним Мармуровим залом. У семінарському корпусі розміщувалась духовна семінарія, а згодом - теологічний факультет Чернівецького університету, відкритого в 1875 р. Монастирський корпус початково призначався для ченців, згодом у ньому стали діяти школа псаломщиків, бурса і цех, який виробляв свічки. На східній околиці Чернівців, що має назву Гореча, на ішсокому пагорбі серед лісу зведена церква Різдва Богородиці (Георгіївська), що входила до комплексу місцевого православного монастиря, заснованого на початку XVIII ст.В 1730 р. тут було збудовано невелику дерев'яну церкву, а в 1767 р. на пожертвування російської імператриці Катерини II зведено кам'яний храм. Велику мистецьку цінність має розпис в інтер'єрі храму. Горечанський монастир ліквідовано австрійською владою в 1786 році, а церква стала функціонувати як парафіяльна. Неподалік від Чернівців є село Лужани, в якому зберігся кам'яний Успенський храм середини XV ст. - найстаріший з уцілілих на Буковині. На Буковині набуло значного поширення дерев'яне культове зодчество. Серед його зразків - церква Св. Іоан-на Сучавського із дзвіницею (с. Виженка, 1792), церква Успіння Богородиці із дзвіницею (с. Дубівці, 1775), церква Св. Миколая (смт. Пугала, 1885), церква Різдва Богородиці із дзвіницею (с. Селятин, XVII-XVIII ст.), церква Св. Іллі із дзвіницею (с. Шепіт, 1898). В області уцілів грандіозний комплекс Хотинської фортеці. Його ядром є замок, навколо якого пізніше були споруджені укріплення бастіонного типу. Замок зведений у 1230 р. на місці більш давніх дерев'яних укріплень. У другій половині XV ст., за молдавського господаря Стефана Великого, замок був суттєво перебудований і розширений, споруджені надбрамна і наріжні башти, збудовані два палаци з глибокими підвалами. Територія замку була ще більше розширена і укріплена в XVI ст. До наших днів дійшли могутні оборонні мури і п'ять башт, західний (комендантський) палац, замкова каплиця і казарми. В 1700-1711 pp. турецькі правителі збудували спроектований французькими інженерами Бастіонний замок (Нову фортецю), яка складається із земляних валів і семи бастіонів. На території фортеці були розміщені казарми, мечеть, майстерні і господарські будівлі. На Буковині збереглись хасидські святині. В Чернівцях і був цілий єврейський квартал. Садгора поблизу Чернівців - колишня резиденція цадиків, місце знаходження равінату. Центром хасидизму була також Вижниця.