2. Азіатсько-Тихоокеанська туристична організація

(Pacific Asia Travel Association - PATA).

Асоціація була створена в 1951 p. для розвитку, просування та сприяння Азіатсько-Тихоокеанським напрямкам. Ця організація представляє 34 країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, які об'єднались для реалізації однієї мети: досягти успіху в розвитку туризму і подорожей у цьому великому регіоні. Робота, що проводиться цією організацією, спрямована на просування туризму за допомогою програм з дослідження, розвитку, освіти та маркетингу. РАТА має репутацію найкращого виконавця серед подібних міжнародних організацій.

Члени організації обмінюються ідеями, шукають вирішення спільних проблем, беруть участь в роботі над майбутнім туризму в Азіатському та Тихоокеанському регіонах. Членів в Асоціації нараховується біля 2 тисяч. Починаючи з дня заснування, Асоціація стала важливим джерелом точної і своєчасної інформації для своїх членів з сфери маркетингу, досліджень, розробки, освіти та інших видів діяльності, пов'язаних з туризмом. Діяльність РАТА та її довгострокові плани перевіряються і оцінюються на щорічних конференціях Асоціації.

Організаційні комітети з менеджменту, маркетингу, розробці і дослідженням реалізують програми Асоціації. Видавниче відділення оприлюднює безліч звітів, матеріалів досліджень і періодичних видань. Основне видання - "Тихоокеанські туристичні новини", щомісячний журнал з трьома регіональними виданнями, виходить тиражами 58 тис. екземплярів. Серед друкованих матеріалів 80% складають аналітичні цифрові дані та фотографії.

Маркетингові зусилля РАТА спрямовані на індивідуальних туристів, подорожуючих в регіоні. Комітет також намагається розширити маркетингові навички з продажу привабливих маршрутів. Дослідницька робота РАТА знаходить своє відображення на щорічних конференціях з досліджень туризму, а також в публікаціях щорічних статистичних звітів по Тихоокеанському регіону.

Секретаріат РАТА розташований в Сан-Франциско (Каліфорнія), основні офіси для обслуговування Азіатського регіону - в Сінгапурі, Тихоокеанського регіону - в Сіднеї, Американсько-європейської частини - в Сан-Франц

87. Рекреація і туризм Азіатської частини Росії.

Азіатська Росія займає 75 % території, а концентрує 21 % населення. Значну частину займає зона Півночі, складні природні умови якої створюють труднощі для життя людей і господарського освоєння території. Тому основна частина населення концентрується в більш комфортних для життя південних районах. Азіатська Росія відзначається переважно розвитком добувної промисловості. Звідси в Євро­пейську Росію постачається паливо, руди, ліс. Багато ресурсів є унікальними та дефіцитними і надалі використовуватимуться в міжрегіональних перевезеннях, не­зважаючи навіть на значні транспортні витрати.

Зважаючи на умови формування, природно-ресурсний потенціал, спеціалізацію в територіальному поділі праці, на території країни виділяють історико-географічні райони. В європейській частині це - Центральна Росія, Російська Північ, Південь, Поволжя, Урал. В азіатській - Західний та Східний Сибір і Далекий Схід. У їх межах виділяють 11 економічних районів.

Західний Сибір

Район охоплює Кемеровську, Новосибірську, Омську, Томську, Тюменську області, Алтайський край, Республіку Алтай. До складу Тюменської області входять Ханти-Мансійський і Ямало-Ненецький автономні округи.

Різноманітний природно-ресурсний потенціал забезпечує індустріально-аграрну спеціалізацію району. З мінеральних ресурсів в районі є паливно-енергетичні (нафта, газ, кам'яне вугілля, торф), рудні (залізні в Гірській Шорії, Кузнецькому

Алатау, марганцеві, поліметалічні, титано-цинкові руди, нефеліни), будівельні матеріали. Район має значні водні та лісові ресурси.

Складні природні умови зумовили нерівномірність господарського освоєння території. Найкраще освоєні південні лісостепові та степові зони. Тут зосереджена вели­ка частина міських поселень, найбільшими з яких є Новосибірськ, Омськ, Барнаул.

"П'ять озер"  Група озер з "аномальними" властивостями, розташована в північних районах Омської та Новосибірської областей     Озера, що утворюють групу «П'ять озер» перебувають у Муромцевском районі Омської області та Киштовськом районі Новосибірської області.  Три озера широко відомі і доступні - цей Данилово озеро, озеро Линів (Ленева) і Шайтан-озеро.  З приводу четвертого побутують різні думки - чи то це Щуч'є в Омській області (поблизу озера Линів), чи то Урман в Новосибірській. А ось п'яте - Потаємне - схоже, ніхто не бачив, проте саме воно є найбільш таємничим і бажаним.  Вода в озерах Данилово і Линів вважається "живою" - за різними джерелами вона чи срібновмістких, або ж сильно насичена киснем. На берегах озер обладнані туристичні стоянки.  Шайтан-озеро оточене болотами і наповнений "мертвої" водою. Крім того, згідно з легендою, на дні озера знаходиться пішов під воду багато століть тому храм Ханумана - бога мавп з індуського епосу "Рамаяна". Цей храм був сполучною ланкою між Землею і Космосом. Саме тому в селі Окунево неподалік від Шайтан-озера знаходиться ашрам - поселення послідовників індійського гуру Шрі Бабаджі.  Можливо, саме почуті розповіді про цих озерах і лягли в основу казки "Коник-Горбоконик" - в дитинстві її автор, Петро Єршов деякий час жив в Омську.  Вельми популярна версія про те, що "П'ять озер" - метеоритного прісхожденію, а три озера - Данилово, Линів та Шайтан-озеро пов'язані підземною рікою.

Байка́л — озеро в Росії, розкинулося в горах Південно-Східного Сибіру.(Іркутська область) Це найглибше прісноводне озеро на Землі, розташоване на висоті 456 м над рівнем моря; найглибша ділянка озера розташована поблизу острова Ольхон i становить 1642 м. Середня глибина його також дуже велика — 730 м^[1]. Площа — 31,5 тис. км²; вода дуже прозора (до 40 м). Це найстаріше озеро на планеті, яке збереглось до наших днів, — воно утворилось 25 млн років тому.

АЛТАЙСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ БІОСФЕРНИЙ ЗАПОВІДНИК (РЕСПУБЛІКА АЛТАЙ)

Утворений: 16 квітня 1932 року. Площа: 881 238 га, в тому числі акваторії Телецького озера - 11757 га. Основні екосистеми: сибірська тайга, озера, тайгові середньогір'я і низькогір'я, субальпійські та альпійські середньогір'я і високогір'я, тундрово-степові високогір'я, тундрові середньогір'я і високогір'я, гляциально-нівальний високогір'я. Розташування: заповідник розташований у північно-східній частині Республіки Алтай, на території Турачакского і Улаганського районів. Центральна садиба заповідника розташована в селищі Яйлю, головний офіс - у місті Горно-Алтайську, столиці Республіки Алтай. Алтайський державний природний заповідник - унікальна особливо охороняється, природна територія Росії, об'єктів всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО, включає частину акваторії Телецького озера - перлини Гірського Алтаю, «маленького Байкалу» Західного Сибіру. Займає одне з перших місць серед Російських заповідників з біологічного розмаїття. Основна мета створення заповідника - збереження найціннішого і рідкісного за красою Телецького озера, його ландшафтів, захист кедрових лісів, порятунок знаходилися на межі зникнення найважливіших мисливсько-промислових тварин - соболя, лося, мазала й інших, а також постійне стаціонарне вивчення природи регіону в цілому. Алтайський заповідник також забезпечує збереження та вивчення природного ходу природних процесів і явищ, генетичного фонду рослинного і тваринного світу, окремих видів і співтовариств рослин і тварин, типових та унікальних екологічних систем. За геоморфологическому районуванням вся територія заповідника відноситься до Алтайській провінції країни «Гори півдня Сибіру». Уздовж кордонів заповідника розташовуються високі хребти: на півночі - Абаканський (2890 м над рівнем моря), на півдні - Чихачева (3021 м над рівнем моря), на Сході - Шапшальський (3507 м над рівнем моря). із заходу територія обмежена долинами річок Чулишман, Каракая та Телецькім озером.

Східний Сибір

До району входять Іркутська, Чи­тинська області, Красноярський край. Республіка Бурятія, Республіка Ха­касія, Республіка Тува.

Територія Східного Сибіру дуже ве­лика. Найбільш необжиті ділянки тери­торії тут сусідствують з великими міста­ми. Найбільш освоєним у гос­подарському відношенні.

Тут розташовані най­більші адміністративні, господарські, наукові та культурні центри: Красно­ярськ, Іркутськ, Улан-Уде.

Ця територія має потужний природ­но-ресурсний потенціал, особливо вели­кі лісові і мінеральні, водні та гідроенер­гетичні ресурси. Мінеральні ресурси представлені покладами вугілля (Кансько-Ачинський, Іркутський, Мінусінський, Тунгуський басейни) та різно­манітних руд (залізної, вольфрамо-молібденової, поліметалічних, золота, пла­тини, алюмінієвої сировини та ін.). В основі цих запасів розвивається палив-но-енергетичний комплекс. Галузями промислової спеціалізації Східного Сибіру є металургія (мідно-нікелева, алюмінієва, молібденова), важке (устаткування для металургійної, лісової, добувної промисловості) і сільськогосподарське машино­будування, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість.

КРАСНОЯРСЬКИЙ КРАЙ:

Державний природний заповідник «Стовпи» - розташований на північно-західнихвідрогах Східного Саяна, що межують зі Середньо-Сибірським плоскогір'ям. Природними рубежами території, що охороняється є праві притоки р. Єнісей: напівнічному сході - річка Базаіха, на півдні і південному заході - річки Мана і ВеликаСлізневка. З північного сходу територія межує з м. Красноярському. Заснованийзаповідник у 1925 році за ініціативою жителів міста для збереження природнихкомплексів навколо мальовничих сієнітових останців - «стовпів». В даний час йогоплоща - 47 219 га. Представлений до Списку Фонду всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, чекає своєїчерги.

Основною визначною пам'яткою заповідника є скелі. Загальне для всіх скель назву «Стовпи», хоча свої назви мають всі скелі і навіть деякі камені. Розрізняють безпосередньо «Стовпи» - відкриті для туристів скелі, і «Дикі стовпи» - скелі, розташовані в глибині заповідника, доступ до яких обмежений. Мешканці Красноярська більш ніж 150 років відвідують «Стовпи» з метою активного відпочинку, заняття спортом. За цей час виник і сформувався столбізм. Відвідувані туристами місця можна умовно розділити на три райони. Фанпарк "Бобровий лог", канатно-крісельна дорога, що починається в долині річки Базаіхі, проходить уздовж гірськолижної траси і закінчується на вершині хребта, звідки відкривається чудова панорама на заповідник та багато скелі. У безпосередній близькості розташований найбільший в заповіднику скельний комплекс «Такмак». Скеля "Пір'я» «Центральні Стовпи» - район в 7 км від кордону заповідника, куди можна дістатися на громадському транспорті, що займає площу приблизно 5х10 км. Тут розташовані унікальні в своєму роді скелі: Дід, Пір'я, Левові ворота, Стовпи з I по IV і багато інших. Найпопулярніші ходи до вершини скелі мають власні назви «Блакитні котушки», «Димар». Столбісти розповідають, що перед революцією більшовики написали на найбільшому II Стовпі слово «Свобода» (зараз його періодично оновлюють ентузіасти), і через складність ходу до вершини охоронці закону так і не змогли стерти цей напис. «Китайська стінка» розташована в долині річки Базаіхі, біля підніжжя Такмака. Тут в основному бувають столбісти. Окрім самої «Китайської стінки» в цьому районі розташовуються скеля Єрмак і група дрібних скель «Воробушки» - Ципа, Жаба та ін У частині заповідника, безпосередньо примикає до міста, в долині Базаіхі розташовано кілька гірськолижних трас. Основними є «Бобровий лог» і «Каштак».

РЕСПУБЛІКА ТУВА

Пор-Бажин (з тувинського «глиняна хата») - середньовічний пам'ятник на острові посеред озера Тере-Холь в Тере-Хольський кожууні республіки Туви. Пор-Бажин став пам'ятником федерального значення завдяки зусиллям Сергія Кужугетовіча Шойгу. [1] В даний час розкопки закінчені, консервація не зроблена, виявлені споруди інтенсивно знищуються ерозією. Фортеця має чітку внутрішнє планування, яка включає центральне спорудження і систему дворів з невеликими спорудами в центрі по внутрішньому периметру стін.При будівництві фортеці була застосована китайська техніка хантиЗагальна площа фортеці - 3,3 гектара. Фортеця відносно добре збереглася внаслідок важкодоступного розташування і віддаленості від транспортних маршрутів. Дістатися в район фортеці можна тільки по повітрю або в сухий період на автомобілі підвищеної прохідності. Точні дати споруди і руйнування фортеці не встановлені, але передбачається, що період розквіту припав на час Уйгурського каганату. [Джерело? 685 днів] Фортеця являє собою правильний прямокутник, що збереглися в деяких місцях стіни досягають висоти 8 метрів. У центрі східній стіні розташовуються ворота.Ліворуч і праворуч від воріт із зовнішнього боку фортеці стояли укріплені башти, на які з внутрішнього боку піднімалися, паралельно стінам, в'їзди-пандуси.

Далекий Схід

Регіон охоплює Хабаровський та Приморський краї, Амурську, Камчатську, Сахалінську, Магаданську області, Республіку Саха (Якутія), Корякський та Чу­котський автономні округи, Єврейську автономну область.

Господарство району формувалося за умов унікальності його географічного по­ложення та природно-ресурсного потенціалу. Приморське положення, близькість до країн Тихоокеанського басейну - з одного боку, віддаленість від основних еко­номічних центрів Росії - з іншого, зумовили значний розвиток транспорту, що є од­ним з головних чинників розвитку економіки Далекого Сходу.

Спеціалізацію району визначають такі галузі промисловості, як кольорова мета­лургія (особливо свинцево-цинкова та вольфрамо-молібденова галузі), машинобуду­вання (судно- та верстатобудування енергетичне, сільськогосподарське, електро­технічне), лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість, рибопромис­ловий комплекс.

Своєрідність природи зумовила відповідне сільськогосподарське виробництво. Район спеціалізується на вирощуванні рису, пшениці, сої, картоплі, овочів. Тварин­ництво має м'ясо-молочний напрям, розвиваючись на сприятливій кормовій базі.

Винятково вигідне транспортно-географічне положення Далекого Сходу відкриває для нього великі перспективи розвитку. Район забезпечує міжнародні економічні зв'язки Росії з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону, має по­тужний транспортний комплекс, представлений насамперед морським, річко­вим, залізничним транспортом.

Територія Далекого Сходу дуже відмінна за природними умовами та ресурса­ми, розвитком господарства. Північ району з суворими природними умовами - слабо освоєна та рідко заселена. Як центри промисловості й культури велике значення мають міста Якутськ, Петропавловськ-Камчатський, Магадан. Традиційні форми господарювання (оленярство, звіроводство та хутровий про­мисел, молочно-м'ясне скотарство) поєднуються тут з сучасними напрямами промис­лового розвитку: добувною (поліметалічні, олов'яні, ртутні, вольфрамові руди, золото, алмази, сурма), лісовою галузями. Основні сполучення здійснюються морським та повітряним транспортом.

Південь Далекого Сходу добре освоєний, розвинуте багатогалузеве господарство, що спирається на потужну ресурсну базу. Тут добувають вугілля, нафту, газ, поліме­талічні, залізні руди, різні будівельні матеріали. Є значні лісові, земельні, водні та гідроенергетичні ресурси, велике значення мають біологічні ресурси моря.

Далекий Схід  найбільш віддалений від центру регіон Росії, адміністративноДалекосхідний федеральний округ Російської Федерації. Географічно, історично і за активністю міграції населення до Далекого Сходу нерідко відносять Забайкаллі. Площа регіону - 6169,3 тис. км ² (близько 36% території РФ). Населення - 6,5 млн чол. (близько 4,7% населення РФ).

НАЙБІЛЬШІ МІСТА:

• Хабаровск — административный центр Хабаровского края, Дальневосточного федерального округа и Дальневосточного военного округа. Население 583 тыс. чел. (2011).

• Владивосток — крупнейший город Дальнего Востока, центр Приморского края. Население 617 тыс. чел. (2011).

• Комсомольск-на-Амуре — крупный промышленный центр, второй по значению город Хабаровского края. Население 271 тыс. чел. (2007).

• Биробиджан — центр Еврейской автономной области, транспортный узел Транссибирской магистрали. Население 75 тыс. чел. (2006).

• Благовещенск — центр Амурской области, крупный торговый центр на границе с Китаем. Население 246 тыс. чел. (2007).

• Находка — важнейший порт Дальнего Востока (вместе с Восточным), второй по значению город Приморского края. Население 170,0 тыс. чел. (2007).

• Магадан — центр Магаданской области. Население 99 тыс. чел. (2009).

• Советская Гавань — город Хабаровского края, портовая особая экономическая зона. Население 28,7 тыс. чел. (2009).

• Анадырь — центр Чукотского автономного округа. Население 11,2 тыс. чел. (2006).

• Петропавловск-Камчатский — центр Камчатского края. Население 195,1 тыс. чел. (2007).

• Южно-Сахалинск — центр Сахалинской области. Население 173,6 тыс.чел. (2005).

• Якутск — столица Якутии, речной порт на реке Лена, транспортный узел строящейся Амуро-Якутской магистрали. Население более 235,6 тыс. чел. (2005).

ЦІКАВІ ФАКТИ:

Далекий Схід Росії розташований в самих різних кліматичних поясах.Найпівденніша точка знаходиться на широті Дербента і Дубровника, а сама північна точка знаходиться за полярним колом північніше Барроу на Алясці. У 1920-1922 на території ДВ (без Якутії) і Забайкалля існувала незалежна Далекосхідна республіка, в 1918 р. ДВ входив до складу незалежної Сибірської республіки, в 1918-20 рр.. існувала незалежна Забайкальська Республіка, в 1921-22 рр.. на території Примор'я, Камчатки і Хабаровського краю існувала незалежна республіка - Приамур'я. Найбільший по території регіон Дал Сходу - Якутія, а найменший - Єврейська автономна область. Найбільш населений Приморський край, а найменш - Чукотка. На всьому Далекому Сході Росії, що перевищує площу Західної Європи, проживає в 1,5 рази менше мешканців, ніж у Москві. Південний регіон Далекого Сходу на початку XX століття за темпами свого економічного розвитку, використання машин у промисловості та сільському господарстві і за освітнім рівнем населення випереджав не тільки Росію, але й США. Північноамериканські колонії Британської імперії перебували до Лондону більш ніж на 1000 км ближче (5000 км.), Ніж Далекосхідний регіон до Москви.