31. Рекреація і туризм країн Південно-Західної Азії.

Країни регіону мають сприятливі передумови для розвитку рекреаційної галузі економіки. У більшості з них є унікальні природні умови — гірські ландшафти і цілющі джерела, курорти узбережжя Чорного, Середземного. й Червоного морів; історичні та культурні пам'ятки трьохтисячолітньої історії (археологічні розкопки, печерні буддійські монастирі в Афганістані, релігійні пам'ятки — мінарети, мечеті, мавзолеї середньовіччя). Цікаві для туристів екзотичний спосіб життя в оазисах, горах, а також сучасна екзотика багатих «золотих князівств» Перської затоки.

Основні центри туризму: Єреван (сховище давніх рукописів Матенадаран), Ечміадзін у Вірменії; прибережна чорноморська смуга Гагра — Сухумі — Поті — Батумі в Грузії; Єрусалим, Хайфа в Ізраїлі; Егейське і Середземне узбережжя Туреччини, Стамбул, Ізмір, Анталія, руїни Трої, Ефеса і Мілета тощо.

Регіон — найбільший у світі центр паломництва. В Ізраїлі розташовані 8 святих місць іудеїв (Єрусалим, Сафад, Хеврон тощо), 11 — християн (Віфлеєм, Єрусалим, Назарет, береги Галілейського (Тіверіадського) озера, Наблус, гори Табор і Кармел та ін.), мусульман — Єрусалим і Хеврон. В Іраку мусульманськими релігійними центрами є Неджеф, Кербела, Багдад, а в Ірані — Мешхед і Кум. У Саудівській Аравії знаходяться святі місця всіх мусульман — Мекка і Медина. Мекка, де народився Мухаммед, є найсвятішим місцем для 1 млрд мусульман світу. Тут розташовані головна мечеть Харам («Божий будинок»), храм Кааба («Куб») і чорний камінь («Кибла»). Щорічне паломництво («хадж») здійснюють 4,5 млн осіб (відповідно до квот кожної мусульманської країни).

У списку ЮНЕСКО — 47 об'єктів, серед яких:

— в Азербайджан (1) — історичний центр Баку;

— в Афганістан (1) — мінарети та археологічні пам’ятки Джама;

— у Вірменії (3) — монастирський комплекс Ахпат (X ст.), собори й церкви Ечміадзіна тощо;

— У Грузії (3) — Верхня Сванетія, місто-музей Мцхета, Гелатський монастир;

— в Ємені (3) — історичний центр Сани, м. Забід (столиця Х ст.), м. Шибам із фортечними мурами;

— в Ізраїлі (2) — Єрусалим, історичний центр Акре;

— в Іраку (1) — Хатра (парфянське місто І—II ст. н.е.);

— в Ірані (3) — Персеполіс — столиця Ірану часів Ахеменідів, площа Майдане-Імам в Ісфахані тощо;

— в Йорданії (2) — руїни м. Петра (столиця Набатейського царства, IV ст. до н.е.), Кусейр-Амра (замок Омейядів, VIII ст.);

— на Кіпрі (3) — історичні пам'ятки Пафоса і церкви Троодоса тощо;

— у Лівані (5) — стародавні Біблос і Тір, храмовий комплекс Баальбека (І—III ст.), замок Анджар (VII ст.) тощо;

— в Омані (6) — форт Бахла, археологічні пам'ятки Бата, Ель-Кхутма, Ель-Айна, заповідник Орікс тощо;

— у Сирії (4) — старі райони Дамаска, Халеба і Басри, руїни Пальміри (II—III ст. н.е.);

— у Туреччині (10) — історична зона Стамбула, національний парк Каппадокії, мечеть Дівригі, столиця хетів Хаттушаш, археологічні пам'ятки Немрутдаг і Ксантос-Летун, гарячі джерела Хіераполіс-Памуккале, м. Сафранболу тощо.

Для багатьох країн регіону туризм став важливим джерелом валютних надходжень (Кіпр, Ізраїль, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн тощо). Іноземних туристів приваблюють унікальні природні умови і чудова туристична інфраструктура (готелі, кемпінги, мотелі, різноманітна система розваг та ін.). Однак основним фактором, що стримує потік іноземних туристів, є нестабільний політичний та економічний стан в деяких країнах регіону (Ізраїль, Грузія, Ємен, Афганістан, Ірак), що негативно позначається на розвитку не тільки рекреаційної сфери, а й економіки загалом.