45. Стратегія визначення ціни на турпродукт.

Ціноутворення в індустрії туризму - це комплексна міра, обумовлена ​​різноманітністю продукту, високим рівнем конкуренції в індустрії і складністю точної оцінки майбутнього попиту.

Витрати-плюс - це метод ціноутворення, який полягає в додаванні на витрати визначеного відсотка з метою отримання прибутку після покриття витрат на створення продукту і його представлення на ринок. Цей метод відносно простий, однак має недоліки, особливо в сфері готельного бізнесу з-за високих постійних витрат. Він не враховує попит, а також ціни, пропоновані на ринку конкурентами.

Норма рентабельності. Цей метод пов'язаний з фінансовим аналізом і визначає, наскільки ефективно туристська фірма діє для успішного повернення вкладених інвестицій. На відміну від попереднього методу, який базується на витратах бізнесу, цей метод виходить із рівня прибутку, що генерується інвестуванням капіталу. У той же час він не враховує багато факторів, що впливають на ціноутворення, у тому числі й обсяги продажів.

Зворотне ціноутворення - метод, заснований на ринковій ціні продукту і запланованого прибутку. За допомогою цього методу компанії намагаються досягти останнього зниженням витратних компонентів продукту, одночасно регулюючи якість і різноманітність послуг. Однак для того, щоб не втрачати клієнтів, компанії часто проводять ретельне дослідження потреб туристів, приймаючи в розрахунок конкуренцію на ринку. Наприклад, туристська фірма може орендувати частину приміщень у крилі готелю без виду на море, щоб знизити витрати.

Дискримінаційне ціноутворення. Цей метод, званий також гнучким ціноутворенням, враховує ринковий попит, пропонує зміни цін у залежності від часу, місця, виду продукту або обсягу продажів.

Туристські компанії практикують сегментування ринку і пропонують різні ціни для різних сегментів в залежності від готовності і можливості платити цю ціну. Наприклад, студентам і людям похилого віку надаються знижки в місцях проживання або на транспорт. Прикладом дискримінації за часом може служити практика, при якій готелі і транспортні компанії часто знижують ціни перед піковим сезоном, щоб залучити клієнтів і тим самим покрити витрати, пов'язані з підтримкою рівня обслуговування і збереженням кваліфікованого персоналу.

Ціни дискримінуються за місцем, наприклад коли вартість однакових номерів у готелі різна в залежності від виду з вікна. Так, цілком природно, що номер в одному з московських готелів з вікнами на Собор Василя Блаженного коштує набагато дорожче, ніж номер з вікнами, що виходять у внутрішній дворик готелю.

Ще один приклад дискримінаційної ціни, а саме дискримінації за обсягом - це знижка при наданні готельних номерів туроператорам за умови, що вони повинні підтримувати обіцяний рівень обслуговування туристів. В іншому випадку знижки скасовуються. Цей метод істотно орієнтований на ринок і вимагає постійної уваги до чинника ринку.

Ціноутворення проникнення на ринок практикують компанії, які хочуть потрапити на ринок і при цьому встановлюють ціни нижче ринкових. Зазвичай цей метод використовують туроператори, коли налагоджують стосунки з новими туристськими центрами, сподіваючись на те, що з часом вони зможуть підвищити ціни, вже маючи достатнє число клієнтів. Великі ресторанні ланцюги також активно використовують його. Метод забезпечує економію від масштабу як у процесі створення продукту, так і в процесі маркетингу.

Політика "зняття вершків". Цей метод ціноутворення використовується, коли на ринку відзначається скорочення пропозиції і попит не залежить від підвищення ціни, тобто при наявності нееластичного попиту на туристський продукт. Наприклад, оренда дорогої вілли з басейном, розташованої в екзотичній місцевості, дуже висока.