61. Порядок організації туристичного підприємства.

• Вибір туроператорської та турагентської діяльності

• Ліцензування туристичної діяльності

• Сертифікація готельних послуг та послуг харчування

62. Всесвітня туристична організація (вто).

Всесвітня туристська організація (ЮНВТО) – є спеціалізованою установою Організації Об’єднаних Націй відповідно до Угоди між ООН і ЮНВТО, затвердженої 58-ю сесією Генеральної асамблеї ООН – головною міжнародною організацією в галузі подорожей і туризму, що займається питаннями туристичної політики та удосконалення професійного рівня туристичних фахівців.

ЮНВТО має за мету засобами туризму стимулювати економічний розвиток і створення робочих місць, сприяти захисту навколишнього середовища та історико-культурної спадщини туристичних центрів, зміцнювати мир і взаєморозуміння між народами світу.

154 країни є Дійсними членами ЮНВТО, 326 місцевих адміністрацій, туристичних асоціацій, навчальних закладів і приватних підприємств, зокрема, авіакомпаній, готельних мереж і туристичних операторів, є Приєднаними членами ЮНВТО та 7 країн і територій є Асоційованими членами. Штаб-квартира цієї Організації знаходиться в Мадриді.

У жовтні 1997 р. на 12-й сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації (м. Стамбул, Туреччина) Україна стала Дійсним членом цієї Організації. На 13-й сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації (вересень 1999 р., м. Сантьяго, Чилі) Україну було обрано до складу Виконавчої ради ЮНВТО на період 1999-2003 рр.

63. Рекреація і туризм країн Східної Африки.

Територія Східної Африки характеризується різноманітними ландшафтами: пустелі й ліси, савани і гірські масиви з вертикальною поясністю, серед яких найвищі в Африці — Кіліманджаро та Кенія.

Останніми десятиріччями країни регіону стали активно розвивати такий вид туризму, як «сафарі». Цьому сприяють унікальна природа регіону, багатство фауни (дикі слони, чорні носороги, бегемоти, буйволи, антилопи, зебри, жирафи, леви, гепарди, павіани, крокодили тощо), які охороняються у системі всесвітньо відомих заповідників та національних парків: Маунт-Кенія, Цаво, Найробі в Кенії; Серенгеті, Нгоронгоро і Кіліманджаро у Танзанії; Рувензорі в Уганді та ін. До визначних природних пам'яток відносять мальовничі озера Тана, Ньяса, водоспади Блакитного Нілу, чудові пляжі й сірчані джерела у Кенії і Танзанії. Поблизу «туристської столиці» Замбії — міста Лівінгстона знаходиться славнозвісний водоспад Вікторія на р. Замбезі, який був відкритий Давідом Лівінгстоном у 1855 р. Річка падає тут з базальтового уступу з висоти 120 м, завширшки понад 2 км.

Історико-культурних пам'яток на території регіону збереглося порівняно мало. Найвідоміші з них — давня португальська фортеця Форт-Іісус (Форт-Джасус) у м. Момбаса (Кенія), замки м. Гондера та 22-метрова монолітна стела в м. Аксум (Ефіопія).

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО занесено 21 об'єкт:

— в Ефіопії (7) — висічені в скелях церкви Лалібели, стели Тійо, стародавній Аксум, археологічні розкопки долин Аваша й Омо, історичні пам'ятки Фазиль Геббі, національний парк «Зимієн»;

— у Замбії (1) — водоспад Вікторія;

— у Кенії (3) — національні парки Маунт Кенія та Лейк Туркана, історичний центр м. Ламу;

— у Малаві (1) — національний парк Лейк Малаві;

— в Уганді (3) — національні парки Бвінді та Рувензорі та ін.

— у Танзанії (6) — національні парки: Серенгеті (14,5 тис. км²), Селус Гейм (54 тис. км²), Нгоронгоро і Кіліманджаро, руїни центрів середньовічних султанатів Кілва і Сонга-Манара.

Попри сприятливі природні та історико-культурні чинники для розвитку туризму, в окремих країнах регіону, особливо в північній його частині, туристична діяльність стримується наявністю осередків військово-політичної напруженості (Сомалі, Еритрея, Руанда тощо).