- •1. Ефективність використання оборотних фондів на туристичному Підприємстві
- •2. Основні принципи вивчення туристичного ринку
- •3. Рекреація і туризм країн Південної Європи.
- •4. Природно-рекреаційні та інфраструктурні ресурси Києва.
- •5. Основні типи туроперейтингу
- •6. Поняття рентабельності туристичного підприємства.
- •7. Рекреація і туризм країн Північної Європи.
- •8. Туристичні ресурси Черкащини.
- •9.Основні принципи організації фінансів на туристичному підприємстві.
- •11.Рекреація і туризм країн Центральної Європи.
- •12.Туристичні ресурси Київщини.
- •13.Регіональні особливості споживання туристичних послуг.
- •14.Інвестиційні ресурси в Україні. Оцінка ефективності інвестицій.
- •15.Рекреація і туризм країн Південно-Східної Європи.
- •16. Туристичні ресурси Житомирщини
- •17. Структура управління та принципи функціонування підприємств харчування.
- •18. Вплив туризму на економіку регіону.
- •19. Рекреація і туризм країн Північної і Центральної Азії.
- •20. Туристичні ресурси історичного Поділля.
- •21. Регуляторні механізми ринку туристичних послуг.
- •22. Туризм як соціально-економічна система.
- •23. Рекреація і туризм країн Північної і Центральної Азії.
- •24. Сільський, зелений туризм в Україні: проблеми та перспективи розвитку.
- •25. Стратегія розвитку туристичного підприємства.
- •26. Особливості туристської реклами.
- •27. Рекреація і туризм країн Західної Європи.
- •28. Туристичні ресурси історичної Волині.
- •Волинська область
- •Житомирська область
- •Рівненська область
- •29. Туристський тур як основний ринковий продукт.
- •30. Фактори розвитку туризму.
- •31. Рекреація і туризм країн Південно-Західної Азії.
- •32. Курортні ресурси України.
- •33. Структура та територіальна організація індустрії туризму
- •34. Форми, види і різновиди туризму.
- •35. Рекреація і туризм країн Південно-Східної Азії.
- •36. Природні краєзнавчо-туристичні ресурси України.
- •37. Умови та чинники формування туристського попиту.
- •38. Індустрія туризму – основа розвитку національного ринку послуг.
- •39. Рекреація і туризм країн Південної Азії.
- •40. Музеї як об’єкти краєзнавчо-туристичної діяльності.
- •41. Організація ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності
- •42. Історичні етапи розвитку туризму.
- •43. Рекреація і туризм країн Північної Америки.
- •44. Національні історико-культурні музеї України.
- •45. Стратегія визначення ціни на турпродукт.
- •Ціноутворення в індустрії туризму - це комплексна міра, обумовлена різноманітністю продукту, високим рівнем конкуренції в індустрії і складністю точної оцінки майбутнього попиту.
- •46. Туристсько-екскурсійна діяльність в Україні. Етапи становлення.
- •47. Рекреація і туризм країн Латинської Америки.
- •48. Історико-типологічні аспекти українського краєзнавства
- •49. Туристичний пакет. Формування ціни туристичного пакету.
- •50. Класифікація видів туризму за територіальними ознаками.
- •51. Рекреація і туризм країн Північної Африки.
- •52. Туристичні ресурси Хмельницької області.
- •53. Оцінка фінансового стану туристичного підприємства
- •54. Міжнародне туристське право.
- •55. Рекреація і туризм країн Східної Азії.
- •56. Найвідоміші історичні села України та їхні пам’ятки.
- •57. Світові готельні мережі.
- •InterContinental Hotel Group
- •58. Класифікація видів туризму за метою.
- •59. Рекреація і туризм країн Західної Африки.
- •60. Туристичні ресурси Запорізької області.
- •61. Порядок організації туристичного підприємства.
- •62. Всесвітня туристична організація (вто).
- •63. Рекреація і туризм країн Східної Африки.
- •64. Туристичні ресурси Донецької області.
- •65. Капітал та виробничі фонди туристичного підприємства.
- •66. Вплив міжнародного туризму на розвиток світової економіки.
- •67. Рекреація і туризм країн Південної Африки.
- •68. Туристичні ресурси Херсонської та Миколаївської областей.
- •69. Ціноутворення в туризмі
- •70. Туризм як суспільне явище. Туризмологія – напрямок дослідження
- •71. Рекреація і туризм країн Австралії і Океанії.
- •72. Туристичні ресурси Одеської області.
- •73. Ємність туристичного ринку.
- •74. Структура управління туризмом в Україні.
- •75. Рекреація і туризм країн Карібського басейну.
- •76. Туристичні ресурси Криму.
- •77. Планування використання трудових ресурсів у туризмі.
- •78. Вплив туризму на розвиток економіки держави.
- •79. Рекреація і туризм острівних країн басейну Індійського океану.
- •80. Туристичні ресурси Харківської області.
- •80. Туристичні ресурси харківської області
- •81.Розподіл і використання витрат на туристичному підприємстві Сутність і структура витрат на формування та реалізацію турпродукту
- •82. Види туризму в Україні, перспективи їх розвитку.
- •Проблеми і перспективи українського туризму
- •83. Рекреація і туризм Європейської частини Росії
- •84. Туристичні ресурси Львівщини
- •85. Туристичний продукт та його складові.
- •86. Міжнародні та регіональні туристичні організації.
- •2. Азіатсько-Тихоокеанська туристична організація
- •87. Рекреація і туризм Азіатської частини Росії.
- •88. Туристичні ресурси Івано-Франківської області.
- •89.Порядок створення туристичного підприємства
- •90. Державне регулювання розвитку туризму в Україні.
- •91. Рекреація і туризм країн Закавказзя.
- •Туристичні об'єкти за місцезнаходженням Республіка Вірменія Єреван (столиця)
- •Загальна характеристика галузі
- •Арагацотн
- •]Арарат
- •Армавір
- •Вайоц-Дзор
- •92. Туристичні ресурси Буковини.
- •93. Планування діяльності та стратегія економічного розвитку підприємств туризму.
- •94. Туристиський тур як економічна категорія
- •95. Рекреація і туризм країн Прибалтики
- •96. Туристичні ресурси Волинської області
- •97. Виробничо-технічний потенціал туристичного підприємства
- •Сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Україні.
- •100. Туристичні ресурси Закарпаття
- •101. Фінансова та цінова політика підприємств туризму
- •8.1. Зміст і форми фінансової діяльності туристичного підприємства
- •102. Зміст та функції туристичного ринку
- •103. Типологія національних туристичних ринків
- •104. Туристичні ресурси історичної Галичини
- •6.1.1. Львівська область
- •105. Маркетинг в туризмі
- •Виробнича функція
- •Функція збуту:
- •108. Туристичні ресурси історичного Поділля.
- •111. Глобалізаційні процеси і їх прояв на туристичному ринку.
- •112. Туристичні ресурси Слобожанщини.
- •113. Класифікація видів туристичної та екскурсійної діяльності.
- •114. Реклама в індустрії туризму.
- •115. Характеристика транспортних послуг в туризмі України.
- •116. Туристичні ресурси Полтавщини.
- •118. Туристична діяльність і оподаткування.
- •119. Порівняльна характеристика конкурентних позицій на туристичному ринку України і Болгарії
- •120. Туристичні ресурси Чернігівщини.
Сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Україні.
Із кожним роком розвиток туризму в Україні набуває все більших обертів. Щороку нашу державу відвідує в середньому 17 млн. іноземців, більшість яких є громадянами країн СНД, а третина приїжджає з ЄС. За підрахунками Всесвітньої Туристичної Організації, у 2001 році за кількістю прибутих іноземних туристів Україна займала 22 місце у світі (5,8 млн. осіб, що становить близько 1 % від світових туристичних прибуттів). У 2005 році, його чисельність зросла до 9,3 млн. осіб; у 2010 році-12,1 млн. осіб; прогноз на 2020 рік - 15,0 млн. осіб. Таким чином, туристична галузь має надзвичайно важливе значення для економіки нашої держави, а розвиток цієї сфери суспільного життя повинен стати одним із пріоритетних завдань на найближче майбутнє.
Пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в”їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державної скарбниці та створення додаткових робочих місць. Нині Україна має понад 4,5 тис. закладів розміщення туристів і відпочиваючих на 620 тис. місць, але вони потребують модернізації та реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, підтримання в належному стані потребують і рекреаційні зони, пам’ятки культури та архітектури України, інші об’єкти туристичних чи екскурсійних послуг. Нині Україна має значний потенціал для розвитку туристичної індустрії. Так, на території нашої держави функціонують більше 3000 закладів оздоровлення та відпочинк. Постійно зростає кількість компаній, що пропонують туристичні путівки в місця відпочинку як в Україні, так і за кордоном.
В Україні створена значна кількість природоохоронних територій. Найбільшою популярністю користуються Карпатський та Шацький національні природні парки, біосферний заповідник «Асканія-Нова», численні дендропарки, заказники, пам’ятки садово-паркового мистецтва. Не менш відвідуваними є місця розкопок на території існування древніх міст – Херсонесу, Ольвії, Тіри та ін.
В останні роки в Україні швидкими темпами розвивається сільський зелений туризм, основне завдання якого полягає у відпочинку туристів від міського шуму та метушні, ознайомленні з історико-культурними пам’ятками та місцевими звичаями і традиціями.
Таким чином, Україна має всі передумови для швидкого й успішного розвитку туризму, як іноземного, так і внутрішнього. Проте на заваді цьому стоять певні проблеми, що тривалий час лишаються невирішеними та, відповідно, гальмують розвиток цієї сфери економіки, спонукаючи туристів частіше обирати іноземні місця відпочинку замість тих, що розміщені на території Батьківщини.
Основною проблемою розвитку туризму в Україні є неефективне та нераціональне використання природних ресурсів, а також відсутність чіткої стратегії розвитку індустрії туризму та чіткого його регулювання. Недостатньо розвинена інфраструктура, а також система транспортного обслуговування туристів та населення стають на заваді швидкому піднесенню та поширенню туристичної слави країни. часто Тому розвиток туристичної інфраструктури та транспортних шляхів сполучення є одним із першочергових завдань.
Не менш важливим та болючим питанням залишається якість надання туристичних послуг. За цим показником Україна значно відстає від багатьох держав із подібним рекреаційно-туристичним потенціалом. Внаслідок цього багато наших співвітчизників надають перевагу іноземним курортам, отримуючи фактично за ті самі гроші набагато вищий рівень обслуговування та комфорту та стаючи при цьому інвесторами в економіку іноземних держав. Підняття рівня якості вітчизняних туристичних послуг до європейських стандартів значно прискорило б розвиток туризму в Україні та привабило б більше охочих відпочити з України та близького зарубіжжя.
Серед інших проблем туристичної сфери можна назвати недостатню поінформованість населення про готелі, інші заклади відпочинку, тури по країні, туристичні послуги, а також відчутний податковий тягар для об’єктів туристичної діяльності.
Серед великої кількості фірм, що діють на національному туристичному ринку, лише одиниці займаються туроператорською діяльністю в класичному розумінні цього слова. Інші ж виступають в основному як посередники закордонних операторів, додаючи до їх туристичного продукту частину власних послуг. Подолати несприятливу ситуацію можна тільки завдяки появі у вітчизняному туристичному бізнесі потужних компаній зі значними оборотними коштами. І оперативне вирішення проблеми полягає насамперед у державній підтримці формування об’єднань підприємств туризму: консорціумів, холдингів, картелів тощо.
Аналізуючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні на наступні десять років, перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм - це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому, яка в тій чи іншій мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке займає туризм у світовій економіці. Саме цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені. Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля. Програма дій, зорієнтована на досягнення цієї мети, має бути синхронізованою із загальними темпами становлення ринкових механізмів і співвідносною з політикою структурних реформ в економіці. Вона повинна також враховувати накопичений досвід розвитку туризму у світі, що створює сприятливі умови доопрацювання та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму. Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки стримується невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади. На думку одного з провідних спеціалістів туризму Роберта А. Браймера, "у теперішній час найбільш Одне із ключових питань, яке необхідно вирішити в найближчий час, - питання оптимізації взаємодії туризму і культури як на рівні центральних органів влади, так і на місцях. Культурна спадщина, музеї, театри в більшості країн світу є винятково важливим фактором залучення туристів, генерації міжнародних і локальних туристичних потоків. І в результаті цього, свого клієнта отримують транспорт і громадське харчування, готелі, місцева промисловість та ін. Координація стратегічного розвитку культурної сфери і туризму на місцях повинна привести до більш тісної співпраці місцевої влади і реального бізнесу у вирішенні конкретних завдань по збереженню культурної спадщини, впровадження в практику діяльності музеїв, національних заповідників передової менеджерської практики, орієнтації для роботи в ринкових вимірах і координації діяльності з суб'єктами туристичної індустрії. Перспективний розвиток туризму в Україні суттєво вплине на зайнятість населення. Якщо в 2005 році кількість працівників у туристичній галузі складала 169 тис. чол., а зайнятість в туризмі з урахуванням інших галузей (транспорт, торгівля, зв'язок та ін.) та тимчасової зайнятості протягом активного туристичного сезону -2,79 млн. осіб, то вже в 2010 році ці показники складають відповідно 220 тис. осіб і 3,63 млн. осіб. Подальший розвиток демократії, політична стабільність, визначення пріоритетних напрямків економічного розвитку, майбутній вступ України до НАТО та ЄС - все це забезпечить створення високоприбуткової туристичної галузі, яка задовольнить потреби внутрішнього та міжнародного туризму, з урахуванням природнокліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу країни, її національних особливостей. Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.. Поступове збільшення кількості працюючих, забезпечення більш високого доходу на кожного члена сім'ї, підвищення тривалості оплачуваної відпустки та гнучкість робочого часу поступово розширять такі сегменти туристичного ринку, як поїздки з метою відпочинку і в період відпусток, відвідування тематичних парків і культурних заходів, здійснення ділових поїздок, короткочасних подорожей і маршрутів вихідного дня тощо. Зростання рівня освіти збільшує потяг людини до знань, зацікавленість іншою культурою викликає бажання подорожувати і отримувати нові враження. Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного туризму, є добробут населення. Існує чіткий зв'язок між тенденцією розвитку туризму, загальним економічним розвитком і особистими доходами громадян. Туристичний ринок дуже відчутний до змін в економіці. За стабільних цін зростання особистого споживання на 2,5 % збільшує витрати на туризм на 4 %, а зростання особистого споживання на 5 % - на 10%. Щорічне збільшення доходів громадян України приведе до більш інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення кількості споживачів з високими доходами. В майбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі, мистецтво, культура стануть основними елементами, які заповнять вільний час людини. |
|
Мета та основні завдання розвитку туризму в Україні Метою розвитку туризму в Україні є створення сприятливого організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентноспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання: - впровадити ефективні механізми фінансово-економічного регулювання розвитку галузі туризму; - визначити шляхи, форми та методи стимулювання розвитку підприємництва в цій сфері; - створити, з урахуванням соціально-економічних інтересів держави, ефективну модель інвестиційної політики в галузі туризму; - удосконалити організаційні структури управління галуззю туризму; - забезпечити раціональне використання та відновлення природного та історико-культурного середовища; - прийняти екологічні регламенти та затвердити допустимі норми освоєння туристичних ресурсів, розробити механізми їх дій та запровадити в практику управління.
