95. Рекреація і туризм країн Прибалтики

До країн Балтії (Прибалтики) належать держави, розташовані на узбережжі Балтійського моря – Латвія, Литва та Естонія. Країни Балтії мають багато спільного у політико-географічному положенні і політичному устрої. Країни мають сприятливі природно-рекреаційні умови: цілюще морське повітря південно-східного узбережжя Балтійського моря, піщані пляжі, торф’яні грязі.

Природні умови Прибалтійських держав, при загальній подібності мають і деякі відмінності. З урахуванням усього комплексу факторів найбільш сприятливі вони в розташованій південніше - Литві, найменш – в найбільш північній республіці - Естонії. Останню недарма називають найбільш морською з країн Балтії завдяки великій кількості островів (понад 4500).

У прибалтійських країнах створена велика кількість природних комплексів для туристів: національні парки (Литовський, Аукшайтський, Даукійський, Тракай, Зарасай), чимало ланшафтно-історичних заповідників, понад 500 заказників та природних парків, які охороняються.

Рельєф Прибалтики рівнинний, переважно низовинний. Клімат Прибалтики - помірний, перехідний від морського до помірно континентального.

На території країн Балтії сформувалася досить густа річкова мережа. Гідроенергетичні ресурси Литви невеликі, основна їх частина зосереджена на р.Нямунас (Неман). Найбільше озеро країни - Друкшяй. Латвія багата ріками. Найзначніші - Даугава, Вента, Лієлупе.

Озера займають 5% площі Естонії, найбільше озеро - Чудское. Природні умови і ресурси держав Балтії не відрізняються особливою різноманітністю. З морем пов'язані основні природні ресурси, насамперед рекреаційні.

Для розвитку курортного господарства використовуються сапропелеві і торф'яні лікувальні грязі, сірководневі мінеральні води. Найбільші латвійські бальнеологічні курорти - Кемері, Яункемери, Балдоне.

96. Туристичні ресурси Волинської області

Розташована на північному заході України, в лісовій і лісостеповій зонах. Площа - 20,2 тис. кв. км (3,3% території України). Ліси займають 649,1 тис. га -- третину території області. 130 річок, які протікають по Волині, належать до басейнів Дніпра (Прип'ять, Турія, Стохід, Стир) і Західного Бугу. В області налічується 209 природно-заповідних територій і об'єктів. Природа краю, різноманітність його флори і фауни створюють умови для відпочинку і оздоровлення, розвитку індустрії туризму. Особливою привабливістю для туристів відзначається південно-західна частина Волині - край лісів і озер. Різноманітністю ландшафтів характеризується створений у 1983 р. Шацький національний природний парк. В межах парку розташовані 22 унікальних озера карстового походження, які мають здатність до самоочищення. В їх числі - найбільше і найглибше в Україні озеро Світязь, площею 24,4 км2, середня глибина якого складає 7 м, а максимальна - 58,4 м. У парку 9 озер з однаковою назвою – Святе.

Флора парку представлена 825 видами рослин, з них 28 занесено до Червоної книги. У тваринному світі переважають типові поліські види: лось, дикий кабан, заєць, козуля, білка. З хижаків зустрічаються вовк, куниця, єнотовидний собака, лисиця. Видра, борсук, горностай занесені до Червоної книги. Район Шацьких озер відзначається різноманітністю видів водоплавних птахів. Парк володіє унікальними ресурсами завдяки поєднанню лісових, лугових і озерних екосистем, які забезпечують необхідні умови для відпочинку. Кліматичні умови краю дозволяють продовжити сезон літнього відпочинку до 120-140 днів. Крім того, в регіоні добре розвинена транспортна мережа. У парку виділяється кілька функціональних зон: заповідна, господарська, регульованої і стаціонарної рекреації.

Сприятливі кліматичні умови, великі лісові масиви, чисельні водні об'єкти, мінеральні джерела, запаси лікувальних грязей є факторами, що стимулюють розвиток туристичної сфери. Крім того, в регіоні перехрещуються важливі транспортні шляхи, що з'єднують Східну Європу з Центральною і Західною. Все це обумовлює активізацію міжнародного співробітництва, зокрема, в галузі туризму.

В області діє 14 готелів. Кращі готелі - "Лучеськ", "Україна", "Світязь". найпопулярніші ресторани - "Старий замок", "Едем", "Версаль", "Золотий дракон", "Корона Вітовта" та ін., розташовані в Луцьку. Область має значний історико-культурний потенціал: загальна кількість пам'яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва складає 2,6 тис. До державного реєстру національного культурного надбання внесено 468 пам'яток архітектури. В області діє 6 державних музеїв і заповідників. Краєзнавчий музей, зібрання якого налічує понад 120 тис експонатів функціонує з 1923 р. у приміщенні колишнього Волинського окружного земельного управління. На території Луцького замку в Шляхетському будинку (XVIII ст.) розміщена картинна галерея. У 1993 р. в Луцьку на основі колекції сакрального мистецтва краєзнавчого музею було відкрито музей волинської ікони. Літературно-меморіальний музей Лесі Українки відкритий у 1949 р. в садибі родини Косачів у с. Колодяжне, де в період з 1882 по 1907 р. з перервами жила поетеса.

З ім'ям поетеси пов'язують також мальовниче урочище Нечимне в лісовому масиві, що належить до Скулинського лісництва, яке нібито надихнуло її на створення "Лісової пісні". На березі й досі стоїть дуб дядька Лева, тільки тепер його називають Лесиним дубом. У старовинному місті Устилуг, перша згадка про яке підноситься до 1150 p., виявлено давнє городище XI-XII ст. З ним пов'язані також життя і творчість видатного композитора І.Ф. Стравінського, на честь якого тут відкрито мемориальний музей.

На території області чимало міст і сіл, що мають давню історію. Перша літописна згадка про Луцьк (Лучеськ) датується 1085 р. Незважаючи на численні археологічні знахідки, досі немає однозначної відповіді на запитання про час виникнення укріпленого поселення на території нинішнього Луцька. Його історичним ядром був острів на річці Стир. На місці найдавнішого поселення, що дало початок Луцьку, стоїть луцький замок. Серед архітектурних пам'яток Луцька - споруди верхнього і залишки стін нижнього луцького замку (XIV ст.); Оборонна вежа князів Чарторийських (XV ст.); синагога (XIV- XV ст.); Покровська церква (XV ст.), єзуїтський монастир (XVI-XVII ст.); Хрестовоздвиженська церква (1619 p.); монастир бригідок (1624 p.); Василіанський монастир (1647 p.); домініканський монастир - дерев'яна споруда 1390 p., перебудована у XVIII ст., зведено кам'яні стіни; Святотроїцький кафедральний собор (споруджений у 1752-1755 pp. як мона-стир бернардинців, після перебудови в 1877-1879 pp. функціонує як собор); монастирі шариток (XV-XVII ст.) і тринітаріїв (1729 p.); житлові будинки XVI-XVII ст. Усі ці будівлі входять до складу Луцького державного історико-архітектурного заповідника, створеного в 1985 р. Одне з найстаріших міст краю - Володимир (з 1795 р. Володимир-Волинський) -уперше згадується в літописі "Повість временних літ" під 988 р. З того часу - центр удільного Володимирського князівства. pp.). Видатною пам'яткою кінця ХНІ ст. є Василівська церква-ротонда, яка вважається фахівцями унікальним явищем у світовій архітектурі. Серед архітектурних пам'яток міста - будинок із дзвіницею (1494 p.), міські мури з воротами (XVII ст.), костьол Іоакима і Анни (1752 p.), костьол єзуїтів (1766 p.), Миколаївська церква (1780 p.). Неподалік від Володимира, в с Зимне, розташований Святогірський монастир, заснований в XI ст. Ансамбль включає Успенську церкву (1495 р.) з печерами (перебудована в 1898-1900 pp.), Троїцьку церкву (1567 р.) і церкву Різдва Богородиці (1723 р.) у стилі бароко, оборонні мури (XV ст.). У храмах збереглися настінні розписи XVII-XVIII ст. Берестечко в документах XV ст. згадується як село. В 1547 р. воно здобуло статус міста, якому було надано Магдебурзьке право. У другій чверті XVII ст., увійшовши до володінь луцького старости О. Пронського, який сповідував кальвінізм, місто перетворилось на головний центр реформаторства на Волині. У Берестечку збереглася каплиця Св. Текли, споруджена над Дівочою греблею - високою могилою, в якій, за переказами, в 1658 р. поховано 500 замордованих татарами дівчат. Ще однією пам'яткою Берестечка є костьол, побудований у 1765 р. в стилі бароко. З XV ст. відомий Ковель. В Любомлі збереглися Георгіївська церква (1264 p.), палац Браницьких (XVIII ст.), частково - торгові ряди (XVIII ст.). Серед пам'яток Олиці - Петропавлівський костьол (1450 p.; перебудований у 1612 p.), що є найдавнішим римо-католицьким храмом Волині; замок (1564 p.); Луцька брама (1630 p.); костьол ко-легіатів (1640 p.), дзвіниця (1650 p.), міські мури з вежами і воротами (1650). У селі Низкиничі в Успенській церкві знаходиться саркофаг і мармуровий бюст А.Киселя (1599-1653). У містечку Глоби збереглася садиба XVIII ст. і в'їзна арка. В'їзні ворота поміщицької садиби і будівля, в якій у XVIII ст. містилась монастирська школа, збереглись у селищі Любешів. У цій школі навчався Т.Костюшко (1746-1817) - керівник польського повстання 1793 р.