64.Патронат і усиновлення

У ст. 20 Конвенції про права дитини зазначено, що дити-на, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення абояка у найвищих її інтересах не може бути залишена у такому ото-ченні, має право на особистий захист і допомогу з боку держави.

Усиновлення — здійснюване на підставі рішення суду при-йняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чисина (ч. 1 ст. 207 СК). Усиновлення проводиться виключно в ін-тересах дитини. Це юридичний факт, в результаті вчинення якогоміж усиновлювачем і його родичами, з одного боку, та усиновле-ною особою — з другого, виникають такі самі права й обов'язки,як і між батьками та дітьми, іншими родичами за походженням.

Норми, які регулюють відносини, пов'язані з усиновленням,містяться у гл. 18 СК, у гл. 35-А ЦПК, в Законі України«Про охорону дитинства», у Конвенції про права дитини та ін-ших нормативно-правових актах.

Усиновлення на підставі рішення суду охоплює такі випадки:

усиновлення в Україні її громадянами дитини, яка також єгромадянином України;

усиновлення в Україні її громадянами повнолітньої особи,яка також є громадянином України;

усиновлення в Україні іноземцями та особами без грома-дянства дитини, яка є громадянином України;

усиновлення в Україні дитини, яка є іноземкою і проживаєна території нашої держави, громадянами України або іноземця-ми та особами без громадянства.

Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усинов-лення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл Центруз усиновлення дітей.

Усиновлення, яке не відповідає інтересам дитини, може бути ви-знане недійсним або скасоване за рішенням суду (ст. 236—239 СК).

Умови усиновлення

Під умовами усиновлення розуміють встановлені сімейнимзаконодавством України вимоги, додержання яких обов'язковепід час здійснення цього юридичного факту.

Щоб усиновлення відповідало своєму призначенню, воноповинно провадитися виключно в інтересах дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 СК усиновленою може бути дитина.Дитина, яка не досягла 14 років, вважається малолітньою. Непов-нолітньою є дитина віком від 14 до 18 років. Особи, які досягли по-вноліття, мають повну цивільну дієздатність і, як правило, не мо-жуть бути усиновлені. Повнолітня особа може бути усиновленалише за наявності двох умов: 1) якщо вона є сиротою; 2) якщо вонапозбавлена батьківського піклування. Усиновленою не може бутиособа, батьки якої померли після досягнення нею повноліття, але засвого життя належним чином виконували батьківські обов'язки.

Дитина, покинута у пологовому будинку, в іншому закладіохорони здоров'я або яку відмовилися забрати звідти батьки, ін-ші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двоміся-чного віку (ст. 209).

Закон пред'являє певні вимоги до осіб, які можуть бутиусиновлювачами (ст. 211 СК). Насамперед усиновлювачами мо-жуть бути повнолітні дієздатні громадяни України та іноземці,здатні забезпечити виховання усиновлених дітей.

Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна осо-ба, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на15 років. Кількість дітей, яких може усиновити один усиновлю-вач, не обмежується. У разі усиновлення повнолітньої особи різ-ниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років (ч. 2 ст. 211 СК).

Усиновлення дитини відбувається за вільною згодою її батьків(ч. 1 ст. 217 СК), яка може бути дана лише після досягнення дити-ною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення по-свідчується нотаріусом. Для усиновлення дитини потрібна також їїзгода, яка дається у формі, що відповідає вікові дитини. Усиновлен-ня проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або застаном здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.

Усиновлення дитини проводиться без згоди батьків, якщо во-ни: 1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми; 3) визнані недієз-датними; 4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка уси-новлюється.

5. Необхідна згода дитини на її усиновлення, яка дається уформі, що відповідає її вікові (ч. 1 ст. 218 СК).

Якщо на обліку дітей для можливого усиновлення перебува-ють рідні брати і сестри, вони не можуть бути, як правило,роз'єднані при усиновленні.

Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей,передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадянУкраїни, іноземців або осіб без громадянства забороняється.

Відповідно до ст. 226 СК право на таємницю усиновлення ма-ють як усиновлювач, так і усиновлена дитина. Дитина, яка уси-новлена, має право на таємницю, у тому числі й від неї самої, фа-кту її усиновлення (ч. 2 ст. 226 СК) з метою створеннянайсприятливіших умов для проживання дитини у сім'ї усинов-лювача. Відповідно до ч. 3 ст. 226 СК усиновлена дитина післядосягнення нею 14 років має право на одержання інформації що-до свого усиновлення.

Закон не тільки забороняє розголошувати таємницю усинов-лення, а й встановлює кримінальну відповідальність за це.Так, згідно з ч. 1 ст. 168 КК розголошення таємниці усиновленнявсупереч волі усиновлювача карається штрафом до п'яти неопо-датковуваних мінімумів доходів громадян або виправними робо-тами на строк до двох років.

Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на ньогообов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі,який мають батьки щодо дитини[7].

Патронат.

Нове сімейне законодавство передбачає запровадження патрона-ту над дітьми. За договором про патронат орган опіки і піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причини позбавлена ба-тьківського догляду, на виховання в сім'ю іншої особи (патронатно-го вихователя) до досягнення дитиною повноліття.

СК визначає, що за виховання дитини патронатному вихова-телю встановлюється плата, розмір якої визначається за його до-мовленістю з органом опіки і піклування. На передачу дитини всім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вонадосягла такого віку, коли може свідомо це висловити.

Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторінабо за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїхобов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, якіперешкоджають виконанню обов'язків за договором.

Патронат над дітьми — це оновлений інститут сімейного законодавства України, який передбачався ще Кодексом про сім'ю, опіку, шлюб та акти громадянського стану УРСР 1926 р.1, але не отримав на той час широкого застосування. Між тим, сучасний стан життя зберігає не тільки необхідність в існуванні вже апробованих практикою форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, — усиновлення, опіки та піклування, дитячих будинків сімейного типу2, прийомних сімей3 тощо, а потребує розширення кола таких форм, що на сьогодні і знайшло своє закріплення в інституті патронату над дітьми. Патронат — альтернативна форма влаштування дитини, яка є сиротою або з інших причин позбавленабатьківського піклування, в сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) з метою сімейного виховання. Якщо проаналізувати мету, підстави застосування закріплених у СК форм влаштування дітей, позбавленихбатьківського піклування, їх сутність, то можна дійти висновку, що кожна з них, хоча і спрямована на поліпшення долі дітей, але має свої особливості. Так, від усиновлення патронат над дітьми відрізняєтьсянаступним:

— усиновлення, на відміну від патронату, відносять до підстав створення сім'ї; 1 Положення про порядок патронування дітей в колгоспах і сім'ях трудящих, затверджене Постановою РНК УРСР від 11 червня 1940 р. // СП Ук-раинской ССР. - 1940. -№ 15. 2 Положення про дитячий будинок сімейного типу, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 р. 3 Положення про прийомну сім'ю, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. — при усиновленні дитина приймається в сім'ю усиновлювача на правах доньки чи сина і поміж дитиною і усиновлювачем виникають відносини, що прирівнюються до батьківських1. При патронаті батьківських прав не виникає, а дитина передається лише на виховання;

— підставою виникнення усиновлення, як правило, є рішення суду, а відносини між дитиною та патронатним вихователем виникають на підставі договору між останнім і органом опіки та піклування; — патронат, на відміну від усиновлення, припиняється при досягненні дитиною повноліття; — патронатний вихователь, на відміну від усиновлювача, отримує плату за виховання; — між патронатним вихователем і дитиною не виникає аліментних зобов'язань, як це відбувається при усиновленні; — патронат не є перешкодою для усиновлення дитини, і навпаки, усиновлення припиняє змогу встановлення патронату. Від опіки та піклування патронат над дітьми відрізняється наступним: — патронатний вихователь отримує, на відміну від опікуна (піклувальника), плату за виконання своїх зобов'язань; — між дитиною і патронатним вихователем складаються тісніші зв'язки, ніж між дитиною і піклувальником чи опікуном; — опікун — законний представник дитини у всіх правовідносинах, а патронатний вихователь — лише у сфері процесуальних відносин2.

65. Реєстрація актів цивільного стану

Консульська посадова особа провадить реєстрацію народження дитини, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені громадян України.

Консул приймає та розглядає заяви громадян України, які проживають у його консульському окрузі та зареєстрували акти цивільного стану в органах реєстрації актів цивільного стану України, про внесення змін, доповнень та виправлень у записи актів цивільного стану, а також про поновлення втрачених записів актів цивільного стану.

При реєстрації актів цивільного стану консул керується Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Консульським статутом, Інструкцією про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, іншими актами законодавства України, які регулюють шлюбно-сімейні відносини, а також нормами, які містяться у міжнародних договорах та угодах, учасниками яких є Україна та держава перебування.

Для складання актового запису цивільного стану заявник повинен представити документи, які підтверджують факти, що підлягають реєстрації, а також паспортний документ, який посвідчує його особу.

Якщо реєстрація актів цивільного стану була проведена компетентними органами держави перебування, про що свідчить відповідний документ, то повторна реєстрація в дипломатичному представництві або консульській установі не провадиться.

Реєстрація народження, смерті, а також видача первинних свідоцтв про реєстрацію цих актів цивільного стану провадиться без стягнення консульського збору.

За реєстрацію інших актів цивільного стану, за видачу повторних свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану, у тому числі у зв'язку з унесенням змін, доповнень, виправлень у записи актів, поновлення записів актів цивільного стану стягується консульський збір.

Документи, видані компетентними органами держави перебування, повинні бути засвідчені в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, повинні бути також перекладені на українську мову та засвідчені в установленому законодавством України порядку.