143. Державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників

Надання державної допомоги суб’єктам господарювання є одним з ефективних шляхів розв’язання

економічних, соціальних і політичних проблем, досягнення національних цілей розвитку. У теперішній час в

усіх без винятку країнах існує система надання такої державної підтримки. При цьому в країнах з

розвиненою економікою вона регулюється нормативно-правовими актами, оскільки фактично охоплює

особливі інструменти втручання державних інституцій у ринковий механізм і тому не може мати

періодичний, опосередкований характер. Державна допомога суб’єктам господарювання є специфічним

інститутом для українського законодавства, оскільки відсутній єдиний рамковий закон, який визначав би

економічні й організаційні засади надання державної допомоги суб’єктам господарювання та контролю за її

використанням [2].

Розвиток аграрного сектора в силу своєї специфічності в переважній більшості країн світу нерозривно

пов’язаний з державною підтримкою. Важливість розвитку аграрного сектора для України обумовлюється,

насамперед, необхідністю формування продовольчої безпеки, підвищенням зайнятості певної частини

населення і збільшенням експортного потенціалу країни. Пріоритетне значення цього сектора економіки

проявляється і в постійному зростанні обсягів бюджетного фінансування розвитку сільського господарства

від 1,16 млрд грн у 2000 р. до 11,02 млрд грн у 2008 р., щоправда значного скорочення він зазнав у 2009 р. –

до 6,4 млрд грн. На жаль, збільшення державної підтримки не обернулося бажаною продуктивною віддачею

і необхідним фінансовим забезпеченням товаровиробників. Ринкові трансформації, міжнародні інтеграційні

процеси крім нарощування кількісних параметрів потребують якісної зміни формування механізму

державної підтримки АПК..

Разом з тим досить широке коло питань висвітлено ще недостатньою мірою, зокрема щодо визначення

критеріїв ефективності державної підтримки галузей сільського господарства і побудови ефективно діючого

механізму державної підтримки аграрного сектора економіки країни в умовах інтеграційних процесів.

Метою даної роботи є виявлення напрямів удосконалення механізму державної підтримки на основі аналізу

впливу бюджетних дотацій на ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств.

Система заходів державної допомоги потребує всебічного дослідження в кожний конкретний момент

часу, вироблення, дотримання та коригування стратегії, її узгодження з національною економічною та

конкурентною політикою.

У країнах – членах ЄС концепція державної допомоги носить об’єктивний характер і не залежить від

форми державного втручання або намірів держави, що надає таку допомогу. П. 1 ст. 87 Договору про

заснування Європейської Спільноти визначає, якщо допомога, яку держава-член надає в будь-якій формі чи

за рахунок державних ресурсів, викривлює чи загрожує викривити конкуренцію, надаючи переваги певним

суб’єктам господарювання чи виробництву певних товарів, то вона є несумісною зі спільним ринком тією

мірою, якою вона впливає і на торгівлю між державами-членами [9]. Тобто державну допомогу розуміють

як заходи органів влади з метою підтримки певного суб’єкта господарювання, галузі чи регіону, що

одночасно відповідають таким чотирьом критеріям:

1. Залучення державних ресурсів. Допомога надається державою або за рахунок державних коштів

(центральною, регіональною та місцевою владою) або недержавними установами, що використовують передані в їх розпорядження ресурси, тобто такі операції безпосередньо чи опосередковано відображаються

в державному бюджеті.

2. Утворення економічної переваги. Одержувач допомоги перебуває у привілейованому становищі

порівняно зі своїми конкурентами.

3. Селективність. Допомога є селективним заходом і впливає на стан рівноваги товарного ринку,

змінюючи поведінку окремих фірм (одержувачів) і конкурентів. Саме цей критерій відрізняє державну

допомогу від так званих “загальних заходів” (а саме, заходів, що застосовуються до будь-яких підприємств у

всіх секторах економіки в державі, наприклад загальнонаціональних заходів фіскального характеру).

4. Вплив на конкуренцію та торгівлю. Допомога апріорі потенційно впливає на конкуренцію та

торгівлю між державами-членами [17].

Розрізняють два основні види допомоги.

Горизонтальна допомога (на горизонтальні цілі розвитку): міжгалузеві правила, спрямовані на

вирішення проблем будь-якої галузі чи регіону. Саме вона сфокусована на підтримці проектів

загальноєвропейського значення та на створенні необхідних передумов для забезпечення

конкурентноспроможності суб’єктів господарювання [4].

Галузева допомога спрямовується на подолання проблем конкретної галузі з урахуванням специфіки її

функціонування. Загальні правила державної допомоги не застосовуються або застосовуються обмежено в

сільському господарстві, лісовому господарстві, рибальстві, аквакультурі і на транспорті.