- •1.Європейські системи приватного права
- •2. Загальна характеристика Цивільного кодексу
- •3. Фізична особа як суб'єкт цивільних правовідносин
- •4. Ім'я фізичної особи
- •5. Захист права власності
- •8. Фізичні особи — підприємці
- •10. Права на чужі речі. Загальна характеристика прав на чужі речі
- •11. Поняття правочину, ознаки та види правочинів
- •12. Негаторний позов
- •13. Поняття приватного права
- •14. Співвідношення цивільного та приватного права
- •15. Поняття, зміст, суттєві умови, права та обов’язки сторін договору лізингу (л.). Різновиди лізингу.
- •16. Особливості договору роздрібної купівлі-продажу
- •18. Поняття торговельної марки та умови надання їй правової охорони
- •19. Поняття строку та терміну. Види строків
- •21. Здійснення права власності
- •23. Цивільне право як галузь права
- •24. Акти цивільного законодавства та договір.
- •25. Звичай в цивільному праві
- •26. Судовий прецедент як джерело цивільного права
- •27. Поняття видів забезпечення виконання зобов'язань
- •28. Дії та результати дій як об'єкт цивільних прав
- •29. . Договір побутового прокату (поняття та особливості).
- •30. Поняття спадкування. Суб’єктний склад правовідносин спадкування.
- •31. Спадкування за законом. Розподіл майна померлого між спадкоємцями.
- •32. Спадкування за заповітом.
- •33. Заповідальний відказ.
- •34. Поняття і ознаки шлюбу. Умови та порядок укладення шлюбу
- •36. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
- •38. Поняття зобов’язання, його характерні риси
- •39. Суб’єкти зобов’язання. Множінність осіб у зобов’язанні.
- •40. Поняття і принципи виконання зобов´язань
- •41. Поняття та види права спільної власності
- •44. Поняття та загальна характеристика договору (д.) купівлі-продажу (к-п). Разновиди д.К-п
- •45. Поняття та загальна характеристика договіру (д.) дарування.
- •46. Поняття права інтелектуальної власності
- •47. Договір про надання послуг
- •50. Поняття та різновиди договору (д.) майнового найму (оренди).
- •51. Поняття договору (д.) підряду. Відмінності д. Підряду від суміжних д.
- •52. Поняття, загальна характеристика та особливості договору контрактації.
- •53. Поняття, загальна характеристика та значення договору поставки.
- •54.Агентський договір
- •55. Договор транспортного експедирування (те).
- •56. Договір (д.) позички.
- •57. Поняття, загальна характеристика та особливості договору (д.) будівельного підряду.
- •58. Види ліцензійних договорів та їх специфіка.
- •59. Договір банківського рахунка
- •60. Особисті немайновіправовідносини подружжя
- •62. Укладення та зміст шлюбного контракту
- •63. Майнові правовідносини подружжя
- •64.Патронат і усиновлення
- •65. Реєстрація актів цивільного стану
- •66. Система принципів та їх класифікація
- •68. Поняття цивільного процесуального права і його значення. Предмет, метод і система цпп.
- •69.Поняття і види судових доказів.
- •70. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора в цивільному процесі.
- •71. Поняття належного й неналежного відповідача, порядок і умови його заміни (Заміна неналежної сторони)
- •72. Поняття і види третіх осіб в цивільному процесі.
- •73. Окреме провадження: загальна характеристика.
- •74. Цивільна юрисдикція суду, її види.
- •75. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин.
- •76. Цивільний процес: поняття, провадження, стадії
- •77. Судові рішення: поняття, суть, види. Законна сила рішення суду.
- •78. Поняття сторін в цивільному процесі. Процесуальні права та обов’язки сторін.
- •79. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами: поняття, особливості, суб’єкти права оскарження, форма та зміст заяви.
- •80. Міжнародний цивільний процес
- •81. Право касаційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- •82. Судові рішення: поняття, суть, види. Законна сила рішення суду.
- •83. Поняття і види судових витрат.
- •84. Ухвали суду першої інстанції.
- •85. Право апеляційного оскарження та порядок його реалізації.
- •86. Належність доказів і допустимість засобів доказування.
- •87. Поняття цивільних процесуальних правовідносин.
- •88. Процесуальна співучасть в цивільному процесі.
- •89. Право на захист право на звернення до суду право на судовий захист
- •90. Дипломатичний та судовий імунітет
- •91. Поняття позову, його елементи та види.
- •93. Поняття та особливості наказного провадження. Судовий наказ як особлива форма судового рішення.
- •94. Провадження і стадії цивільного процесу.
- •95. Перегляд судових рішень Верховним Судом України
- •98. Учасники судового господарського процесу.
- •101. Ідейно-історичні передумови відокремлення господарського права як самостійної галузі права
- •102. Сутність та складові поняття легалізації (легітимації) господарської діяльності.
- •103. Правовий статус акціонерного товариства.
- •105. Правове положення господарських об’єднань.
- •106. Базисні умови зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу згідно інкотермс: поняття та групи.
- •107. Право господарського відання та оперативного управління.
- •108. Підприємство: поняття, ознаки та види.
- •109. Штрафні санкції у сфері господарювання.
- •110. Форма господарських договорів та наслідки її недодержання.
- •112. Форми безготівкових розрахунків. Вексель та акредитив.
- •113. Правове регулювання та специфіка діяльності технологічних парків в Україні
- •114. Адміністративно-господарські санкції майнового характеру.
- •115. Законодавство про захист економічної конкуренції
- •116. Поняття і види цінних паперів
- •119. Джерела господарського права: поняття, види та система.
- •122. Поняття, види та форми інвестиційної діяльності
- •123. Правовий режим інноваційної діяльності.
- •124. Поняття, види та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •125. Правове становище підприємств з іноземними інвестиціями
- •126. Поняття соціального розвитку села
- •127. Головні напрями екологічної політики України в сучасних умовах
- •129. Розвиток ринкових відносин зумовлює необхідність широкого використання кооперативної форми організації праці в аграрному секторі економіки.
- •131. Право приватної власності
- •132. Правова охорона навколишнього природного середовища у промисловості
- •133. Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами
- •134. Правове регулювання приватизації та паювання земель сільськогосподарського призначення
- •135. Об'єкти і суб'єкти екологічного права
- •136. Право природокористування: поняття й види. Загальне та спеціальне природокористування
- •137. Правове становище фермерського господарства
- •140. Правове становище особистого селянського господарства
- •141. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств
- •142. Категорії земель та їх правовий режим
- •143. Державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників
- •145. Договір оренди земельної ділянки
- •146. Екологічні нормативи та стандарти якості навколишнього середовища
- •147. Особливості правової охорони грунтів
- •148. Водний фонд україни як об'єкт правової охорони
- •149. Природно-заповідний фонд України
- •150. Суб'єкти аграрного права
108. Підприємство: поняття, ознаки та види.
Відповідно до ч. 1 статті 62 ГК України підприємство - це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Серед ознак, що характеризують підприємство, виділяють такі: належність до основної ланки економіки України; безпосереднє здійснення виробничої, науково-дослідної, торгової та іншої господарської діяльності; можливість функціонування з базуванням на будь-якій з форм власності; наявність засновницького договору (статуту); функціонування на базі відокремленого майна; наявність господарської правоздатності, зокрема, статусу юридичної особи з можливістю мати в своїй структурі інших юридичних осіб; порядок управління підприємством залежить від його типу; майно може бути закріплене за підприємством на таких правових підставах: а) право власності; б) право господарського відання; в) право оперативного управління; г) право оперативного використання майна. Відповідно до статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за власником або уповноваженим ним органом, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК України та іншими законами. Відповідно до статті 137 ГК України правом оперативного управління визнається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених ГК України та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Відповідно до статті 138 ГК України суб’єкт господарювання - відокремлений підрозділ (структурна одиниця) господарської організації використовує надане йому майно для здійснення господарської діяльності на праві оперативного використання майна. Підприємство має статус юридичної особи, відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має в своєму складі інших юридичних осіб. Слід відмітити, що обсяг майнових повноважень суб’єкта господарювання у межах права оперативного використання майна визначається господарською організацією, до складу якої входить зазначений суб’єкт, відповідно до закону. Відповідно до статті 6 ГК України, для підприємств як суб’єктів господарювання встановлюються такі гарантії їхньої господарської діяльності: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;
свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух коштів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до статті 52 ГК України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом. Серед критеріїв класифікації підприємств можна виділити наступні: 1) залежно від форм власності, передбачених законом: приватне підприємство; підприємство колективної власності; комунальне підприємство; державне підприємство; підприємство, засноване на змішаній формі власності. Приватне підприємство - це таке підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання - юридичної особи. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Комунальне підприємство - це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади міста, села, селища тощо. Державне підприємство - це підприємство, що діє на основі державної власності. Підприємство, засноване на змішаній формі власності створюється на базі об’єднання майна різних форм власності. 2) в залежності від розміру іноземного елементу у статутному фонді підприємства:
підприємство з іноземними інвестиціями; іноземне підприємство. Підприємство з іноземними інвестиціями - це підприємство, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків. Іноземне підприємство - це підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків. 3) в залежності від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду: унітарні підприємства; корпоративні підприємства. Особливістю унітарного підприємства є те, що воно створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є комунальні, державні підприємства, а також підприємства, що засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Особливістю корпоративного підприємства є те, що воно утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та (або) підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.
