15. Політико-правові проблеми організації сучасної спортивної діяльності.

Спортивне законодавство України наразі обмежене трьома законами: «Про фізичну культуру і спорт», «Про антидопінговий контроль у спорті» та «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні». Деякі питання регулюються законами «Про позашкільну освіту» та «Про освіту». Загалом спортивне законодавство недосконале, а тому потребує істотного коригування, розширення. Навіть Конституція подає розпливчасті дефініції фізичної культури та спорту, що либонь створює юридичні перепони для розвитку галузі. Відносини в спорті поступово переходять у площину приватноправових, а держава щодалі послаблює керівний вплив на спортивну діяльність. Та, на жаль, законодавство, котре мало б охоплювати суспільні відносини в сфері фізичної культури і спорту, перебуває на стадії формування. А тим часом у світі вже давно існує окремий напрям юриспруденції – спортивне право.

Законодавство України не містить, приміром, чіткого визначення спортивної організації, цілковито не відображає завдань, функцій, прав, обов’язків такої структури. Відсутня науково обґрунтована класифікація спортивних організацій, не розроблено теоретичної платформи їх розмежування з іншими юридичними особами. Водночас інтерес до проблеми організаційного забезпечення спортивної діяльності, пошуку оптимальних механізмів взаємодії держави та спортивних товариств сьогодні зростає. До законодавчої роботи долучаються не лише науковці, а й практики – спільними зусиллями вони намагаються сформувати сучасну модель спортивного права в українській юриспруденції.

Розв’язанню актуальних правових проблем у сфері професійного спорту й удосконаленню національного спортивного законодавства було присвячено «круглий стіл», ініційований Інститутом законодавства Верховної Ради України  та проведений спільно з Національним олімпійським комітетом (НОК) і Федерацією футболу України. У засіданні також узяли участь представники Секретаріату Президента України, МВС, Міністерства юстиції та громадських організацій. У привітанні президента НОК Сергія Бубки учасникам «круглого столу» наголошувалося на нагальній потребі створення сучасної законодавчої бази, яка сприяла б гідній підготовці вітчизняних спортсменів до міжнародних стартів.

16. Філософсько-педагогічні та матеріально-технічні проблеми в організації сучасного громадського-масового фізкультурного руху.

Фізично-оздоровча культура й спорт є невід’ємною частиною національної історії й культури народу, сприяють гармонічному розвитку особистості, досягненню довголіття, твердженню здорового способу життя.

Саме на цю галузь держава поклала рішення проблем соціального комплексу, нерозривно пов'язаного зі станом і зміцненням здоров'я дітей, підлітків, студентської молоді, трудящих, підприємств і установ країни. Найбільш серйозні фактори, що стримують розвиток фізкультурного руху молоді в країні, – це слабка матеріально-технічна база та низька ефективність її використання; недостатня підготовка фізкультурних кадрів для учбових закладів та непрестижність цієї професії в останні роки; нестача науково-методичного забезпечення та відсутність якісно нових програм фізичного виховання, які б враховували як умови життєдіяльності людей, так і досягнення науково-технічного прогресу, а також були б достатньо забезпечені фінансовими ресурсами для їх реалізації.

Нині доведено, що дворазові на тиждень заняття з фізичної культури в школі є недостатніми, і належну фізичну підготовку мають лише ті школярі, що систематично займаються двічі-тричі на тиждень в спортивних секціях. Фізичне виховання у сучасних умовах має відповідати загальній ситуації і на основі принципів гуманістичної педагогіки набуває нового змісту, зокрема, вноситься завдання формування внутрішньої мотивації дитини до самовдосконалення, до всебічного та гармонійного розвитку.