Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
все в одном.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
720 Кб
Скачать
☆

49. Синергетика і. Пригожина

Синергетика - міждисциплінарний напрямок науки, що вивчає загальні закономірності явищ і процесів у складних нерівноважних системах (фізичних, хімічних, біологічних, екологічних, соціальних та інших) на основі притаманних їм принципів самоорганізації.

"Феномен Пригожина"

Ілля Пригожин, физикохимик за родом занять, мислитель по суті, росіянин за походженням, франкомовний бельгієць по культурної приналежності - людина з надзвичайно своєрідною інтелектуальною долею. Ще своеобразнее культурні наслідки того, що він зробив. Його називають «сучасним Ньютоном», а зроблену ним в науці визнають основою можливої ​​в майбутньому нової моделі світобудови - третьою в європейське Новий час після моделей Ньютона і Ейнштейна.

Фізико-хімічна та математико-фізична Брюссельська школа Іллі Пригожина, в руслі якої формулювалися перші теореми (1947 р.), розроблялася математична теорія поведінки дисипативних структур (термін Пригожина), розкривалися історичні передумови і проголошувалися світоглядні підстави теорії самоорганізації, як парадигми універсального еволюціонізму. Ця школа, основні представники якої працюють тепер у США, не користується терміном «синергетика», а воліє називати розроблену ними методологію «теорією дисипативних структур» або просто «нерівноважної термодинаміки», підкреслюючи спадкоємність своєї школи піонерським роботам Ларса Онзагера в області незворотних хімічних реакцій (1931 р.).

І. Пригожиним, що ентропія - не просто невпинне зісковзування системи до стану, позбавленому якої б то не було організації. Ентропія описує матерію, а матерія нікуди не зникає за законом збереження матерії. Причому енергія - це лише властивість матерії, що виявляється при якісній зміні матерії. Також згоден з тим, що "випадкові процеси", тобто ті процеси, з якими система раніше не стикалася, призводять до відбору найбільш пристосованих систем (організмів), виконуючи тим самим созидающую роль.

І. Пригожин і І. Стенгерс не тільки переконливо доводять, що в оточуючому нас світі діє і детермінізм, і випадковість, але й простежують, яким чином необхідність і випадковість прекрасно погоджуються, доповнюючи одна одну. Підсумовуючи аналіз питання, що торкається механізму взаємозв'язку необхідності і випадковості, слід відзначити, що згідно з теорією зміни, яка випливає з поняття дисипативної структури, коли на систему, яка знаходиться в надто нерівноважному стані, діють, загрожуючи її структурі, флуктуації, наступає критичний момент — система досягає точки біфуркації. Пригожин і Стенгерс вважають, що в точці біфуркації принципово неможливо передбачити, в який стан перейде система. Випадковість підштовхує те, що залишається від системи, на новий шлях розвитку, а після того, як шлях (один з багатьох можливих) обраний, знову вступає в силу детермінізм — і так до наступної точки біфуркації. 

Таким чином, в теорії Пригожина-Стенгерс випадковість і необхідність виступають не як несумісні протилежності: в долі системи випадковість і необхідність відіграють важливу роль, взаємодоповнюючи одна одну. 

Синергетичні дослідження наводять на думку, що досить поширене в філософській літературі твердження про те, що випадковість — це лише форма прояву необхідності, не розкриває дійсного співвідношення необхідності і випадковості в реальній дійсності, оскільки в наведеному твердженні випадковість фактично позбавлена свого самостійного існування, оскільки мова йде про взаємовідношення необхідності з її ж формами прояву.