9. Основні поняття індуїзму: брахман, атман, сансара, карма, мокша. Теологія боргу та антропологія.

Індуїзм — поширена в сучасній Індії релігія, в основі віровчення якої лежать релігійно-філософські ідеї брахманізму та ведичні традиції. В індуїзмі немає молитов, проповідей, сповідей, таїнств у їх християнському розуміні. Людина розглядається у нерозривному зв´язку з усією, живою і неживою, природою. Веди стали першим Святим Письмом , тому їх релігія називається ведизмом. Найістотнішим у вченні ведизму було визнання того, що людина — не просто тіло. Це духовна істота, ув´язнена в плоті. А відтак її завдання — вирватись із матеріального світу і повернутися до Бога, віднайшовши таким чином істинне щастя.

На основі Вед арії розробили складну систему жертвопринесень, що пізніше призвело до утворення касти жерців — брамінів.

Індуїзм не може бути зрозумілий без звернення до його основних релігійних доктрин: атмана, карми, сансари, мокші і нірвани. Під атманом в індуїстській релігійно-філософській традиції розуміється основа психічного життя, чистий суб'єкт ( «я»). Атман - абсолютний і субстанціональні суб'єкт. Індуїзм стверджує споконвічне єдність атмана і абсолюту, світового духу (Брахмана). Сансара – колообіг народжень і смертей, як вважають індуїсти, триває доти, доки Атман не звільниться від всіх бажань і емоційно забарвлених потягів.  Усе, що перебуває в сансарі, перевтілюється згідно із законом карми. Карма диктує те, що душа після смерті людини переселяється, якщо вона була «праведною», в тіло «благороднішої» людини. Якщо ж особа була грішником — душу чекає тіло «нижчого» індивіда, а то й тварини чи навіть комахи. За дуже праведне життя людина матиме нагороду — спасіння. Спасіння — втеча з круговерті перевтілень — досягається філософськими роздумами над словами мудреців та медитацією (самоконцентрацією та самоспогляданням). Тоді душа (іскра великого полум´я — Вищого Духа чи крапля вселенського Океану) звільняється від вічного у своєму обертанні Колеса життя і зливається з Брахмою — душею Всесвіту. Момент звільнення називається мокша (мукті). Мокша досягається, коли особа робить своє буття, свідомість та думки нескінченно досконалими. Оскільки Брахма — абсолютна душа — є безкінечним життям, свідомістю і блаженством, єдиний шлях досягнення мокші для людини — усвідомити, що її приховане внутрішнє «Я» (атман) є не що інше, як Брахма.

Отже, індуїстське спасіння уможливлюється відокремленням від свого смертного «Я» і злиттям із Абсолютом. Тоді людина занурюється в нірвану — стан безкінечного спокою, позбавленого найменших бажань і емоцій.

10. Буддизм: вчення про 4 благородні істини та восьмирічний шлях.

БУДДА (санскрит. - просвітленний.) - так став називатися засновник буддизму Сіддхартха Гаутама після того, як в наслідок глибокого самозаглиблення досягнув стану нірвани і отримав одкровення (просвітлення), зрозумівши "4 благородні істини" (основа віровчення Будди, виголосив їх у своїй першій проповіді).

Перша Благородна істина: Дукха - про страждання: народження – страждання, старість – страждання, хвороба – страждання, смерть – страждання, з’єднання з неприємним – страждання, розлука з приємним – страждання, досягнення чого-небудь бажаного – страждання. Коротше кажучи: людина залучена в процес, який передбачає страждання. Друга благородна істина: Самуд - Істина про походження і причини страждання: причина страждання полягає в жадобі, що призводить до круговороту народження і смерті (сансаре). Джерело страждання - прихильність і ненависть. Решта згубних емоцій, як правило, породжені ними. Корінь же прихильності і ненависті - в невіданні, незнанні істинної природи всіх істот і неживих предметів. Третя благородна істина: Ніродхі -  про знищення страждання: це повне без залишку знищення означеної жаги, відмова від неї. Усунення забруднень розуму (прихильності, ненависті, заздрості і нетерпимості) - це і є істина про стан за межами страждання і причин. Четверта благородна істина: Марга - про шлях, що веде до знищення страждання: так званий серединний або Восьмирічний Шлях, який веде до припинення страждань — цей восьмеричний шлях Будда назвав середнім, серединним, бо він позбавляє від крайностей в поведінці. Він дійсно пролягає ніби посередині між деякими настановами брахманізму та ідеологією аскетів-відлюдників давньої Індії, тобто, з однієї сторони, він є вільним від прагнення віддатися виру життя, розкошам, насолодам, пристрастям, а, з іншої сторони, - від “ахімси” – жорстокої аскези та повного відсторонення від життя. Означений шлях подається у таких складових:

1) Праведний погляд на розуміння чотирьох істин; 2) Праведне прагнення або рішучість діяти відповідно до цих істин; 3) Праведна мова, тобто відмова від брехні, наклепу, грубої мови і т.д.; 4) праведна поведінка, що включає п´ять принципів: а) не шкодити живим істотам (не вбивати); б) не брати чужого (не красти); в) утримуватися від заборонених статевих контактів (не торкатися чужої дружини); г) не виголошувати марних і оманливих промов (не обманювати); д) не вживати хмільних напоїв (не пиячити).

5) праведний спосіб життя, тобто життя за принципами безкорисливості; 6) . Праведні зусилля, ретельність наполегливість у подоланні суєтних, марнотних думок, дурних впливів тощо; 7) Праведні думки або постійне збереження в пам’яті знання про те, що життєві пристрасті, які притаманні людині, здатні тільки завадити їй на шляху до звільнення, що необхідна відчуженість від усіх мирських пристрастей; 8) Праведне зосередження, тобто досягнення внутрішнього спокою, повної незворушності, уникнення навіть від почуття радості з приводу розриву з мирськими путами і свого прийдешнього остаточного звільнення.