- •Впорядковує, структурує
- •Міфологічне мислення створює шкалу, яка дозволяє вивчати як знайомі явища , так і не знайомі
- •5. Соціально-політична та етична спрямованість конфуціанства.
- •7. Загальна х-ка філософії Ст. Індії.
- •8. Передумови виникнення та особливості розвитку філософії Ст. Індії
- •9. Основні поняття індуїзму: брахман, атман, сансара, карма, мокша. Теологія боргу та антропологія.
- •10. Буддизм: вчення про 4 благородні істини та восьмирічний шлях.
- •11. Зародження та розвиток філософської думки в Давній Греції: географічні, економічні, соціально-політичні та інтелектуальні фактори.
- •12. Загальна характеристика давньогрецької натурфілософії: ідея першоначала та істина як алетейя.
- •13.Перші натурфілософи: мілетська школа, Геракліт та Піфагор.
- •14. Піфагор та Парменід: число та слово як різні погляди на втілення сутності світу.
- •15. Постановка проблематики буття та притаманні їй апорії: елеатська школа
- •16. Атоміститка Демокріта
- •17. Еллінське просвітництво: софісти. Загальна характеристика.
- •Погляди Протагора, Гіппія, Горгія та Антифонта.
- •19. Інтелектуалізм Сократа та його «майевтика».
- •Початок метафізики західного світу: теорія ейдосів Платона.
- •21. Ідеальна держава Платона як відповідь на споконвічний пошук справедливості
- •22. Світ як сукупність субстанцій: філософія Арістотеля
- •23. Вчення про людину Арістотеля
- •24.Загальна характеристика елліністичної та пізньоелліністичної філософії
- •25. Кінізм Діогена та Антисфена.
- •26. Нове розуміння: фізика, логіка, етика Епікура.
- •27. Етика стоїків
- •28. Філософські ідеї Біблії.
- •29. Патристика. Теорія часу Августина.
- •30. Схоластика. Номіналізм, реалізм, та концептуалізм.
- •31. Особливості середньовічної філософії.
- •32.Головні риси філософії доби Відродження
- •34.Моделювання справедливих суспільних відносин: утопії
- •35. Філософія Нового та Новітнього часу: загальна характеристика. Філософська картина світу та уявлення про людину.
- •36. «Знання – це сила» - примари пізнання та індукція через елімінацію ф. Бекону.
- •37. Новий тип філософствування: сумнів Декарту та правило методу.
- •38. Емпірізм на межі: критика матерії Берклі та критика причинності Гьюма.
- •39. Філософія доби Просвітництва: уявлення про природу, теорія пізнання та ідея суспільного договору.
- •40. Простір та час як апріорні форми чуттєвості: погляд Канта
- •41. «Одіссея духу»: діалектика г.Гегеля.
- •42. Буття людини у суспільстві: погляд к.Маркса.
- •43. Демістифікація людини з.Фрейда
- •44. Лінгвістичний переворот: філософія повертається обличчям до мови
- •44.Лінгвістичний переворот: філософія повертається обличчям до мови.
- •46. Загальна характеристика філософії двадцятого століття.
- •47. Сутність чи існування: погляд екзистенціалізму на буття людини.
- •48. Велика Відмова г. Маркізе: неомарксистське прочитання психоаналізу.
- •49. Синергетика і. Пригожина
- •50. Канон даосизму «Дао де Цзин»
- •51,Філософія як ідеологія лунь-юй
- •52,Апологія Сократа
- •53,Платон та нові горизонти філософії - Держава(7)
- •54,Вчення про буття та пізнання Демокріта
- •55.Постать Епіктета як втілення ідеалів римської Стої. «у чому наше благо?»
- •57. П. Абеляр та контекст середньовічної філософії: «Історія моїх поневірянь»
- •59.М.Аврелій – почуття філософа на імператорському троні: «На самоті».
- •60. П.Делла Мірандола та ренесансне уявлення про людину «Промова про гідність людини»
- •61. Людина перед Богом: «Сповідь» Августина
- •62. Ж. П. Сартр та пристосування проблематики буття до людини: “Екзистенціалізм – це гуманізм”
- •63. Ф. Бекон та підґрунтя елепіризму: ‘‘ Про достойність та примноження наук’’.
- •64. Р. Декарт та початок перебудови філософії: ‘‘Розмисли про метод’’.
- •65. Зігмунд Фройд та діагноз сучасної культури: «Майбутнє однієї ілюзії (1927)».
- •66. Мартін Хайдегер та буття як присутність: «Що таке метафізика?»
- •67. Рудольф Карнап та радикальна спроба переформулювання філософських проблем: «Подолання метафізики за допомогою логічного аналізу мови»
- •Стадії самореалізації
- •71.«Про природу» Парменіда: постановка проблематики буття.
65. Зігмунд Фройд та діагноз сучасної культури: «Майбутнє однієї ілюзії (1927)».
Питання про виникнення та сутність релігії цікавило Фрейда. Філософський зміст книги: необхідність проаналізувати звичну для автора культуру та прогнозувати її майбутнє на основі дослідження минулого та теперішнього. Люди найменше аналізують сучасність, і щоб вона могла бути підставою для суджень про майбутнє, їй необхідно стати минулим.
Людська культура постає у 2 вимірах: накопичені людством знання та вміння, необхідні для задоволення людських потреб; інститути, необхідні для впорядкування людських стосунків ( розподілу благ). Ці виміри пов*язані: на стосунки між людьми справляє великий вплив кількість благ, блага можуть бути об*єктом стосунків. Кожна людина є ворогом культури, хоча вона є спільною справою всього людства. Отже, всі зусилля культури спрямовані не тільки на розподіл благ, а й на захист їх від ворожих спрямувань індивідів.
Джерела незадоволеності людей культурою невичерпні, і, якби вони були знищені, настав би золотий вік –на практиці кожна культура мусить бути побудована на примусі. Невідомо, чи після скасування заборон більша частина індивідів буде підтримувати рівень фізичних зусиль, що необхідний для матеріального забезпечення суспільства –Фрейд заперечує ідею комунізму.
Основний фактор оцінки людської культури – прагнення людини до реалізації деструктивних начал у своїй психіці. Неможливо обійтися без переважання меншості над масами, бо маси є недалекоглядні та немобільні, не люблять відмовлятися від своїх потягів. Люди не мають любові до праці, і аргументи розуму безсилі проти їхніх пристрастей.
Підсумок: Фрейд пропонує розглядати суспільство, в якому культура створена для уяремлення індивіда, який у свою чергу є її ворогом та противником – те суспільство, що було у сучасній йому Зх Європі.
Поряд з благами, які є об*єктом перерозподілу для культури, є засоби другого роду, “психологічний арсенал” культури” (покликані для замирення людей із культурою та винагородження їх за це). Фрейд виводить поняття і позбавлення. Позбавлення поділяються на: найдавніші; ті, що торкаються окремих груп.
Під впливом заборон відбувається психічний прогрес: поступово фактор зовнішнього примусу зменшується, і особлива психічна інстанція – “над-Я” – включає його до складу своїх внутрішніх заборон – перетворення з ворогів культури людей на носія культури. В більшості індивід підкорюється вимогам культури під тиском примусу, тамуючи свої природні потяги.
Заборони для окремих класів спричиняють їхнє незадоволення та заздрість влаштованій еліті, що виливається у ворожість до культури.
Моральний рівень учасників культури, ідеали та твори мистецтва – блага, які треба враховувати при оцінці культури. Досягаючи ідеалів, культура починає зневажати інші, тому ідеали – засіб розмежування та ворожнечі між культурами. Бачення ідеалу в панівному класі є стримуючим фактором для гнобленого. Найважливіша частина психічного інвентаря культури – це її ілюзії (релігійні уявлення)
У разі зникнення культури людина опиняється сам-на-сам з природним станом, який пережити істоті соціальній важче. Єдина людина, яка отримає користь від скасування заборон – це тиран, диктатор. Головна задача культури – захист людей від природи.
На ранньому рівні розвитку людської свідомості сталося олюднення стихії – силам природи надано в уявленні людини людських якостей. Прототип батька виливається у образ богів. Боги мають 3 функції: нейтралізація перестраху перед природою, замирення з долею та винагородження за страждання. Поступово в уяві людей природні явища і доля виходять з-під їхніх божеств. влади. Тепер задача Бога – компенсувати недоліки культури та шкоду від неї, вести облік людських страждань, стежити за виконанням законів культури. Життя у нашому світі служить якійсь вищій меті, яка важко розкривається, але передбачає вдосконалення людської істоти.
Друге завдання релігійних уявлень – виправити вади та недоліки культури.
Формування релігії – реакція на людську слабкість.
На питання “Чому необхідно вірити в релігійні закони” знаходимо три відповіді: 1) Вони заслуговують віри, бо наші предки вірили їм; 2)Ми маємо давні свідчення; 3)Підіймати питання про доводжуваність догматів віри заборонено. 2 інші резони: 1)Чому ми маємо вірити тому, у що вірили наші предки, коли вони були примітивніші за нас? 2)Свідоцтва, що дійшли до нас, сумнівні 3) Жодне твердження (і бож. Одкровення) не може довести само себе.
Твердження – “вірую, бо абсурдно” отців церкви позначає, що релігійні твердження не підлягають розуму, потребують особливої інтуїції і ті, хто її не мають, мусять просто вірити.
Ще одна сфера – “фікції”. Це твердження, в які ми мусимо вірити і відповідно поводитися.
Релігійні уявлення – це ілюзії; вони є реалізаціями найдавніших та найсильніших людських бажань, і саме в силі цих бажань є таємниця їхньої сили. Єдиний не ілюзійний шлях пізнання світу– наука.
Коли релігія - ілюзія, то чи не є ілюзіями інші культурні передумови, на яких побудовані всі наші соціальні та політичні інститути?
Результати побутування релігії: багато людей незадоволені культурою і або намагаються її змінити, або впадають в екзистенціалізм та нігілізм.
Можливо, люди в епоху панування релігійних вчень були щасливіші, але не моральніші. В наш час релігія має менший вплив, бо обіцянки менш вірогідні. Великою мірою то сталося через зміцнення позицій науки.
Культурі мало що загрожує від інтелектуалів. Заміна релігійних мотивів світськими пройшла б спокійно, крім того вони і є носіями культури. Інша справа з масами народу – ворогами культури. Розуміння історичних цінностей змісту релігійних вчень не виправдовує їхнє існування. Ці цінності вказують на рудиментарність релігії. Істинність релігії викривлена переробками, що можна на неї вже не зважати. Скасування релігії виправдане.
Віруючому не страшні наукові аргументи, бо його віра не похитнеться через них. А великі маси людей могли б піддатися впливу цієї роботи, але дізнаються про занепад релігії і без неї. Далі Фрейд перелічує ті деформації психіки, які спричиняє релігія, що впроваджується серед дітей від раннього віку. Одна з найвразливіших для релігії сфер – сексуальна, яка, є найголовнішою і пов'язана з підсвідомістю. Фрейд згоден, що ідея перевернути і знищити релігію одним ударом –утопія, яка може призвести до найгірших наслідків. Але, порівнюючи релігію з інфантилізмом, а релігійну людину – з дитиною, автор стверджує, що інфантилізм підлягає подоланню, і людство повинне вийти на новий рівень свідомості – дорослий.
Автор вірить, що людина виявиться сильнішою за культурні обмеження, і втрата віри в потойбічне життя зробить її життя ліпшим.
Релігію неможливо усунути, не замінивши її на іншу, рівноцінну систему вчень та обмежень. А мета роботи в тому, щоб замінити одну ілюзію, такою, що є сумнівною.
Його сподівання на зміни - ілюзорні, але ці ілюзії, на відміну від релігії, не маніакальні, тож виправні. На шляху до мети інтелекту релігійні ідеї мусять зникнути.
Наука здатна пояснити більшість феноменів, які пояснює релігія. Прибічники релігії не можуть вибачити науці те, що вона похитнула позицію релігії. Зміна наукових уявлень – прогрес. Закон тепер виявляється окремим випадком якоїсь ширшої закономірності, або модифікується іншим законом: грубе наближення до істини витісняється більш досконалим, яке, в свою чергу, чекає на подальше вдосконалення. Питання про те, як влаштований наш світ, без урахування нашого сприйняттєвого психічного апарату, є пустою абстракцією, позбавленою практичного інтересу. Наука – не ілюзія; ілюзією є надія отримати звідкись те, чого наука не може нам дати.
