50. Канон даосизму «Дао де Цзин»

Дао де цзин("Канон Шляху і благодаті"), або Лао-Цзы("Трактат Учителя Лао"), - головний канонічний трактат даосизму, що лежить в основі його філософії. Написаний різнорозмірними римованими віршами, побудованими на параллелях і антитезах, з включенням диалектів південно-периферійної держави Чу. Спочатку, як і усі прадавні філософські тексти, називався по імені свого(з сучасної точки зору передбачуваного) автора - Лао-Цзи. Проте в перші віки н.е. з формуванням релігійного даосизму, що обожнив як самого Лао-цзи, так і його твір, воно придбало свою відомішу змістовновизначаючу назву - Дао де цзин, або Дао дэ чжэнь цзин("Істинний канон Шляху і благодаті"), що іноді подовжувалося приєднанням таких визначень, як Синь цзи сюань янь. (чи Сюань янь синь цзи. - "Новий запис таємничих слів".) і Тай шан сюань юань. ("Найвищий і таємничо-первинний".).

Згідно Ші цзи(Історичні записки) Сыма Цяня(2-1 вв. до н.е.), трактат був написаний тим, що віддалялися від світу і рухалися в невідомому напрямі Лао-Цзы(6-4 ст. до н.е.) у відповідь на прохання начальника прикордонної застави Инь Сі(Гуань Инь-цзы - Учитель Инь із Застави). Книга складалася з "верхньої і нижньої глав(пянь) " і налічувала близько п'яти з гаком тисячах слів.

Текст Дао де цзина доступний в наші дні відповідає цьому опису і своїм об'ємом(від 4999 до 5748 знаків), і самою назвою, що відбиває його ділення на дві частини - "Канон Шляху"(Дао цзин) і "Канон благодаті"(Дэ цзин).

Проте в знайдених китайськими археологами в третьому могильнику кургану Мавандуй (КНР, біля г.Чанша) двох прадавніх списках Дао де цзина, умовно позначених циклічними знаками цзя("перший") і і(другий"), виконаних різними почерками на шовку і датованих : "першому" 206-195, "другому" 194-180 до н.е., на відміну від загальноприйнятій впродовж двох тисячоліть структурі, спочатку йде глава про дэ, а потім про дао, що дозволило деяким синологіям назвати цей текст Дэ дао цзином("Канон благодаті і шляху").

У "другому" списку вказана і кількість ієрогліфів, що містяться в тексті : в главі про Дэ - 304 [1], в главі про Дао - 2426, що складає в сумі 5467.

Мова "Дао де цзин" трохи відрізняється від класичної мови передбачуваного часу написання, у ньому нерідко опущені службові слова і зв'язки, чому трактат нерідко допускає різне тлумачення. У китайських релігійних школах відомі сотні коментарів на "Дао де цзин". Опублікована велика кількість перекладів іншими мовами, тільки на російську мову зроблений більше десятка різних перекладів, які місцями істотно розходяться.

Одним з найбільш авторитетних коментарів є коментар Ван Би(226-249). Найдавніший коментар належить Хэшан Гуну, він виконаний в період Ханьской династії. Школа Небесних Наставників дотримується езотеричних коментарів Саньэр.

Найвідоміший переклад Дао де цзин був виконаний на санскрит в 7 ст. В 18 ст. переклад на латинь з'явився в Англії, і відтоді спроби перекладів на заході не припинялися, загальне їх число досягає близько 250. Таким чином, Дао де цзин по кількості перекладів поступається тільки Біблії, яка була перекладена більш ніж 2300 мов і говору.