- •Впорядковує, структурує
- •Міфологічне мислення створює шкалу, яка дозволяє вивчати як знайомі явища , так і не знайомі
- •5. Соціально-політична та етична спрямованість конфуціанства.
- •7. Загальна х-ка філософії Ст. Індії.
- •8. Передумови виникнення та особливості розвитку філософії Ст. Індії
- •9. Основні поняття індуїзму: брахман, атман, сансара, карма, мокша. Теологія боргу та антропологія.
- •10. Буддизм: вчення про 4 благородні істини та восьмирічний шлях.
- •11. Зародження та розвиток філософської думки в Давній Греції: географічні, економічні, соціально-політичні та інтелектуальні фактори.
- •12. Загальна характеристика давньогрецької натурфілософії: ідея першоначала та істина як алетейя.
- •13.Перші натурфілософи: мілетська школа, Геракліт та Піфагор.
- •14. Піфагор та Парменід: число та слово як різні погляди на втілення сутності світу.
- •15. Постановка проблематики буття та притаманні їй апорії: елеатська школа
- •16. Атоміститка Демокріта
- •17. Еллінське просвітництво: софісти. Загальна характеристика.
- •Погляди Протагора, Гіппія, Горгія та Антифонта.
- •19. Інтелектуалізм Сократа та його «майевтика».
- •Початок метафізики західного світу: теорія ейдосів Платона.
- •21. Ідеальна держава Платона як відповідь на споконвічний пошук справедливості
- •22. Світ як сукупність субстанцій: філософія Арістотеля
- •23. Вчення про людину Арістотеля
- •24.Загальна характеристика елліністичної та пізньоелліністичної філософії
- •25. Кінізм Діогена та Антисфена.
- •26. Нове розуміння: фізика, логіка, етика Епікура.
- •27. Етика стоїків
- •28. Філософські ідеї Біблії.
- •29. Патристика. Теорія часу Августина.
- •30. Схоластика. Номіналізм, реалізм, та концептуалізм.
- •31. Особливості середньовічної філософії.
- •32.Головні риси філософії доби Відродження
- •34.Моделювання справедливих суспільних відносин: утопії
- •35. Філософія Нового та Новітнього часу: загальна характеристика. Філософська картина світу та уявлення про людину.
- •36. «Знання – це сила» - примари пізнання та індукція через елімінацію ф. Бекону.
- •37. Новий тип філософствування: сумнів Декарту та правило методу.
- •38. Емпірізм на межі: критика матерії Берклі та критика причинності Гьюма.
- •39. Філософія доби Просвітництва: уявлення про природу, теорія пізнання та ідея суспільного договору.
- •40. Простір та час як апріорні форми чуттєвості: погляд Канта
- •41. «Одіссея духу»: діалектика г.Гегеля.
- •42. Буття людини у суспільстві: погляд к.Маркса.
- •43. Демістифікація людини з.Фрейда
- •44. Лінгвістичний переворот: філософія повертається обличчям до мови
- •44.Лінгвістичний переворот: філософія повертається обличчям до мови.
- •46. Загальна характеристика філософії двадцятого століття.
- •47. Сутність чи існування: погляд екзистенціалізму на буття людини.
- •48. Велика Відмова г. Маркізе: неомарксистське прочитання психоаналізу.
- •49. Синергетика і. Пригожина
- •50. Канон даосизму «Дао де Цзин»
- •51,Філософія як ідеологія лунь-юй
- •52,Апологія Сократа
- •53,Платон та нові горизонти філософії - Держава(7)
- •54,Вчення про буття та пізнання Демокріта
- •55.Постать Епіктета як втілення ідеалів римської Стої. «у чому наше благо?»
- •57. П. Абеляр та контекст середньовічної філософії: «Історія моїх поневірянь»
- •59.М.Аврелій – почуття філософа на імператорському троні: «На самоті».
- •60. П.Делла Мірандола та ренесансне уявлення про людину «Промова про гідність людини»
- •61. Людина перед Богом: «Сповідь» Августина
- •62. Ж. П. Сартр та пристосування проблематики буття до людини: “Екзистенціалізм – це гуманізм”
- •63. Ф. Бекон та підґрунтя елепіризму: ‘‘ Про достойність та примноження наук’’.
- •64. Р. Декарт та початок перебудови філософії: ‘‘Розмисли про метод’’.
- •65. Зігмунд Фройд та діагноз сучасної культури: «Майбутнє однієї ілюзії (1927)».
- •66. Мартін Хайдегер та буття як присутність: «Що таке метафізика?»
- •67. Рудольф Карнап та радикальна спроба переформулювання філософських проблем: «Подолання метафізики за допомогою логічного аналізу мови»
- •Стадії самореалізації
- •71.«Про природу» Парменіда: постановка проблематики буття.
50. Канон даосизму «Дао де Цзин»
Дао де цзин("Канон Шляху і благодаті"), або Лао-Цзы("Трактат Учителя Лао"), - головний канонічний трактат даосизму, що лежить в основі його філософії. Написаний різнорозмірними римованими віршами, побудованими на параллелях і антитезах, з включенням диалектів південно-периферійної держави Чу. Спочатку, як і усі прадавні філософські тексти, називався по імені свого(з сучасної точки зору передбачуваного) автора - Лао-Цзи. Проте в перші віки н.е. з формуванням релігійного даосизму, що обожнив як самого Лао-цзи, так і його твір, воно придбало свою відомішу змістовновизначаючу назву - Дао де цзин, або Дао дэ чжэнь цзин("Істинний канон Шляху і благодаті"), що іноді подовжувалося приєднанням таких визначень, як Синь цзи сюань янь. (чи Сюань янь синь цзи. - "Новий запис таємничих слів".) і Тай шан сюань юань. ("Найвищий і таємничо-первинний".).
Згідно Ші цзи(Історичні записки) Сыма Цяня(2-1 вв. до н.е.), трактат був написаний тим, що віддалялися від світу і рухалися в невідомому напрямі Лао-Цзы(6-4 ст. до н.е.) у відповідь на прохання начальника прикордонної застави Инь Сі(Гуань Инь-цзы - Учитель Инь із Застави). Книга складалася з "верхньої і нижньої глав(пянь) " і налічувала близько п'яти з гаком тисячах слів.
Текст Дао де цзина доступний в наші дні відповідає цьому опису і своїм об'ємом(від 4999 до 5748 знаків), і самою назвою, що відбиває його ділення на дві частини - "Канон Шляху"(Дао цзин) і "Канон благодаті"(Дэ цзин).
Проте в знайдених китайськими археологами в третьому могильнику кургану Мавандуй (КНР, біля г.Чанша) двох прадавніх списках Дао де цзина, умовно позначених циклічними знаками цзя("перший") і і(другий"), виконаних різними почерками на шовку і датованих : "першому" 206-195, "другому" 194-180 до н.е., на відміну від загальноприйнятій впродовж двох тисячоліть структурі, спочатку йде глава про дэ, а потім про дао, що дозволило деяким синологіям назвати цей текст Дэ дао цзином("Канон благодаті і шляху").
У "другому" списку вказана і кількість ієрогліфів, що містяться в тексті : в главі про Дэ - 304 [1], в главі про Дао - 2426, що складає в сумі 5467.
Мова "Дао де цзин" трохи відрізняється від класичної мови передбачуваного часу написання, у ньому нерідко опущені службові слова і зв'язки, чому трактат нерідко допускає різне тлумачення. У китайських релігійних школах відомі сотні коментарів на "Дао де цзин". Опублікована велика кількість перекладів іншими мовами, тільки на російську мову зроблений більше десятка різних перекладів, які місцями істотно розходяться.
Одним з найбільш авторитетних коментарів є коментар Ван Би(226-249). Найдавніший коментар належить Хэшан Гуну, він виконаний в період Ханьской династії. Школа Небесних Наставників дотримується езотеричних коментарів Саньэр.
Найвідоміший переклад Дао де цзин був виконаний на санскрит в 7 ст. В 18 ст. переклад на латинь з'явився в Англії, і відтоді спроби перекладів на заході не припинялися, загальне їх число досягає близько 250. Таким чином, Дао де цзин по кількості перекладів поступається тільки Біблії, яка була перекладена більш ніж 2300 мов і говору.
