- •Впорядковує, структурує
- •Міфологічне мислення створює шкалу, яка дозволяє вивчати як знайомі явища , так і не знайомі
- •5. Соціально-політична та етична спрямованість конфуціанства.
- •7. Загальна х-ка філософії Ст. Індії.
- •8. Передумови виникнення та особливості розвитку філософії Ст. Індії
- •9. Основні поняття індуїзму: брахман, атман, сансара, карма, мокша. Теологія боргу та антропологія.
- •10. Буддизм: вчення про 4 благородні істини та восьмирічний шлях.
- •11. Зародження та розвиток філософської думки в Давній Греції: географічні, економічні, соціально-політичні та інтелектуальні фактори.
- •12. Загальна характеристика давньогрецької натурфілософії: ідея першоначала та істина як алетейя.
- •13.Перші натурфілософи: мілетська школа, Геракліт та Піфагор.
- •14. Піфагор та Парменід: число та слово як різні погляди на втілення сутності світу.
- •15. Постановка проблематики буття та притаманні їй апорії: елеатська школа
- •16. Атоміститка Демокріта
- •17. Еллінське просвітництво: софісти. Загальна характеристика.
- •Погляди Протагора, Гіппія, Горгія та Антифонта.
- •19. Інтелектуалізм Сократа та його «майевтика».
- •Початок метафізики західного світу: теорія ейдосів Платона.
- •21. Ідеальна держава Платона як відповідь на споконвічний пошук справедливості
- •22. Світ як сукупність субстанцій: філософія Арістотеля
- •23. Вчення про людину Арістотеля
- •24.Загальна характеристика елліністичної та пізньоелліністичної філософії
- •25. Кінізм Діогена та Антисфена.
- •26. Нове розуміння: фізика, логіка, етика Епікура.
- •27. Етика стоїків
- •28. Філософські ідеї Біблії.
- •29. Патристика. Теорія часу Августина.
- •30. Схоластика. Номіналізм, реалізм, та концептуалізм.
- •31. Особливості середньовічної філософії.
- •32.Головні риси філософії доби Відродження
- •34.Моделювання справедливих суспільних відносин: утопії
- •35. Філософія Нового та Новітнього часу: загальна характеристика. Філософська картина світу та уявлення про людину.
- •36. «Знання – це сила» - примари пізнання та індукція через елімінацію ф. Бекону.
- •37. Новий тип філософствування: сумнів Декарту та правило методу.
- •38. Емпірізм на межі: критика матерії Берклі та критика причинності Гьюма.
- •39. Філософія доби Просвітництва: уявлення про природу, теорія пізнання та ідея суспільного договору.
- •40. Простір та час як апріорні форми чуттєвості: погляд Канта
- •41. «Одіссея духу»: діалектика г.Гегеля.
- •42. Буття людини у суспільстві: погляд к.Маркса.
- •43. Демістифікація людини з.Фрейда
- •44. Лінгвістичний переворот: філософія повертається обличчям до мови
- •44.Лінгвістичний переворот: філософія повертається обличчям до мови.
- •46. Загальна характеристика філософії двадцятого століття.
- •47. Сутність чи існування: погляд екзистенціалізму на буття людини.
- •48. Велика Відмова г. Маркізе: неомарксистське прочитання психоаналізу.
- •49. Синергетика і. Пригожина
- •50. Канон даосизму «Дао де Цзин»
- •51,Філософія як ідеологія лунь-юй
- •52,Апологія Сократа
- •53,Платон та нові горизонти філософії - Держава(7)
- •54,Вчення про буття та пізнання Демокріта
- •55.Постать Епіктета як втілення ідеалів римської Стої. «у чому наше благо?»
- •57. П. Абеляр та контекст середньовічної філософії: «Історія моїх поневірянь»
- •59.М.Аврелій – почуття філософа на імператорському троні: «На самоті».
- •60. П.Делла Мірандола та ренесансне уявлення про людину «Промова про гідність людини»
- •61. Людина перед Богом: «Сповідь» Августина
- •62. Ж. П. Сартр та пристосування проблематики буття до людини: “Екзистенціалізм – це гуманізм”
- •63. Ф. Бекон та підґрунтя елепіризму: ‘‘ Про достойність та примноження наук’’.
- •64. Р. Декарт та початок перебудови філософії: ‘‘Розмисли про метод’’.
- •65. Зігмунд Фройд та діагноз сучасної культури: «Майбутнє однієї ілюзії (1927)».
- •66. Мартін Хайдегер та буття як присутність: «Що таке метафізика?»
- •67. Рудольф Карнап та радикальна спроба переформулювання філософських проблем: «Подолання метафізики за допомогою логічного аналізу мови»
- •Стадії самореалізації
- •71.«Про природу» Парменіда: постановка проблематики буття.
66. Мартін Хайдегер та буття як присутність: «Що таке метафізика?»
Філософія Хайдеггера дуже своєрідна і важка для сприйняття людьми зі звичайним типом мислення. Щоб усвідомити сенс здавалося б незрозумілих фраз, необхідно не тільки уважно слідувати за звивистим шляхом думки великого філософа, а й відчути текст, уподібнити свій світогляд світогляду Хайдеггера.
"Нам доведеться поки залишити відкритим, що це взагалі таке - метафізика. Ми бачимо тільки: метафізика є фундаментальне властивість в людському бутті. Її основні поняття суть поняття, останні ж як прийнято говорити в логіці суть вистави, в яких ми уявляємо собі щось спільне чи щось взагалі, щось в аспекті того універсального, що багато речей мають між собою спільно На грунті уявлення цього загального ми в змозі визначити звідси окремі даності, наприклад ось цю річ - як кафедру, ту - як будівлю. Поняття є якогось роду детермінуюче подання. Але такими основні поняття метафізики і поняття філософії взагалі явно не будуть, якщо ми згадаємо, що сама вона коренитьсяв тій захопленості, у якій ми не робимо схоплюєме предметом подання, але рухаємося зовсім іншим способом, початково в принципі відмінним від будь-якого наукового підходу.
Метафізика є запитування, в якому ми намагаємося охопити своїми питаннями сукупне ціле сущого і запитуємо про нього так, що самі, ті, хто запитують, опиняються поставленими під питання.
Відповідно основні поняття тут - не узагальнення, не формули загальних властивостей певної предметної області (тварина,язик), але поняття особливого роду. Вони схоплюють щоразу ціле, вони граничні смисли, вбираючі поняття. Але вони – охоплюючі поняття ще і в іншому, так само істотному та пов'язане з першим у сенсі: вони завжди захоплюють заодно і розуміючу людини та її буття - не заднім числом, а так, що першого немає без другого, і навпаки.
Метафізика - центральне вчення всієї філософії. Розбір її основних рис перетворюється в стислий виклад головного змісту філософії.
Основними фігурами тексту є сама метафізика як основа філософії та її поняття. Незважаючи на деякі відступи вся нитка міркувань Хайдеггера тягнеться навколо них. Але для Хайдеггера одним з найважливіших питань було питання про буття. Це проблема наявна майже у всіх його творах, і тут, в останньому абзаці уривка таїться питання, що ж таке буття і чи існує взагалі людина.
"Основні поняття метафізики" - так Хайдеггер назвав свій лекційний курс 1929/1930 рр., "Поняття", про які йде мова, не нам дозволяють охопити якісь вмісти, а, навпаки, самі покликані захопити нас з тим, щоб ніколи вже не випускати зі своєї хватки. Що таке світ? Здавалося б, ми відкриваємо його; але з кожним нашим кроком він розступається, залишаючись невловимим, і виявляється, що, захоплені ними, ми відкриваємо себе. Такі ж "метафізичні поняття" кінцівки (смертності) та єдності (усамітнення) людини. Вони, власне, і не поняття зовсім, а "самі речі" граничного і захоплюючого властивості. Перед їх ликом людина повертається до своєї суті - чистій присутності, що дає про себе знати в одній зі своїх "основних мелодій" - надбудов. Філософствування, в яке вводить слухачів хайдеггеровскій курс, - це спроба прокинутися від сну невласного існування до того основного настрою нашої істоти, який прихований від вас, поки ми не дозволяємо граничним "поняттям" опанувати вами. Філософія є, таким чином, вчинок повернення людини до власної суті. Вона відкривається в сучасну епоху в настрої туги. За її буденними формами криється наша захопленість таємницею цілого, часу, смерті. Рішучість глянути цим речам в обличчя винагороджується відкриттям сутнісної взаємоприналежності світу і людини. Світ як ціле притаманний людині, світоутворюючиій істоті, у більш первісному значенні, ніж природне оточення.
