20.Зарубіжні системи менеджменту: сутність, характерні особливості та доцільність застосовувати на вітчизняних підприємствах

Елементи японського менеджменту: гуртки якості; система стратегічного планування та орієнтація на довгострокові цілі; залучення до прийняття рішень усіх працівників компанії; формування корпоративного духу; горизонтальна та вертикальна ротація працівників; присутність керівника на виробництві; активне застосування доповідних записок; навчання працівників без відриву від виробництва; застосування гнучкої організаційної структури управління; розгалуженні системи матеріального та морального стимулювання.

Японська система менеджменту визнана найбільш ефективною в усьому світі і головна причина її успіху - вміння працювати з людьми. Основним багатством країни японці вважають свої людські ресурси. Японський менеджмент, заснований на колективізм, використав морально-психологічні важелі впливу на особистість. Перш за все, це почуття обов'язку перед колективом, що в японському менталітеті майже тотожно почуттю сорому. Однією з відмінних рис японського управління є управління трудовими ресурсами. Японські корпорації управляють своїми службовцями таким чином, щоб останні працювали максимально ефективно. Японці схиляються перед працею. Їх часто називають «роботоголіки».

Особливості німецької системи менеджменту (модель Гарцбурга): можливість здійснення самостійних дій та маневрування кожним працівником у межах реалізації принципу делегування повноважень; чітка ідентифікація працівника з місією підприємства; посилення можливостей застосування трудової мобілізації; встановлення атмосфери співробітництва на всіх рівнях підприємства, що зменшує витрати на забезпечення діяльності координації керівників, робітників та інших працівників; прозорість діяльності організації; можливість контролю за діяльністю кожного працівника.

Особливості шведського менеджменту: шведський менеджмент є похідним системи змішаної соціально спрямованої економіки; акцентує значну увагу на неперервному підвищенні кваліфікації та професійних навичок представників керуючої і керованої систем організації; мотивування персоналу в організації розглядається як необхідна умова досягнення її цілей; основою системи мотивації є тарифікація робіт, високий рівень заробітної плати працівників, використання доплат, надбавок, премій, різноманітних допомог, пенсійного забезпечення; продумана державна політика розвитку інфраструктури сприяє активній підтримці приватних підприємств та кооперативів як основних форм бізнесу; шведські менеджери всіх рівнів управління характеризуються високою дисциплінованістю, кваліфікацією, надійністю в ділових стосунках, чітким дотримуванням ділового етикету, володінням іноземними мовами; активна роль профспілок позитивно впливає на прийняття управлінських рішень і сприяє зниженню конфліктності на підприємствах.

Фінська система менеджменту - одна з наймолодших у світі. Найвідомішими її авторами є Т.Санталайнена, П. Порреніє. Вони сформулювали концепцію менеджменту , яка спрямовує управлінців на результативність, вони розглядають управління як взаємодію між керівниками та підлеглими, гармонійне поєднання всіх ресурсів з метою виконання завдань та досягнення цілей організації.

Американська модель застосовується в корпораціях Великобританії, США, Австралії, Нової Зеландії, Канади та деяких інших країнах. Вона характеризується наявністю індивідуальних акціонерів і постійно зростаючим числом незалежних, тобто не пов'язаних з корпорацією акціонерів (вони називаються «зовнішні» акціонери або «аутсайдери»), а також чітко розробленої законодавчою основою, що визначає права і обов'язки трьох ключових учасників: керівників, директорів і акціонерів.

Управління як наука, наукова дисципліна виникла в США на початку XX століття. Основоположником науки управління по праву вважається американський інженер і дослідник Ф. Тейлор (1856 - 1915). Запропонована ним система організації праці та управлінських відносин викликала «організаційну революцію» у сфері виробництва та управління ним.

Сучасний американський менеджмент базується на трьох історичних передумовах: наявність ринку; індустріальний спосіб організації виробництва; корпорація як основна форма підприємництва