- •1.У чому полягає сутність менеджменту як досвіду людства, науки та навчальної дисципліни.
- •2.Внесок школи наукового управління в розвиток управлінської думки.
- •3.Внесок адміністративної (класичної) школи в розвиток теорії та практики управління.
- •4.Внесок школи психології та людських стосунків у розвиток управлінської думки.
- •5.Внесок кількісної школи в розвиток теорії та практики управління
- •6.Мотивація,як основна функція менеджменту.
- •7. Адміністративні методи :сутність,види та особлива роль у системі менеджменту підприємства
- •8.Форми влади менеджера.
- •10.Змістовні та процесійні теорії мотивацій.
- •9.Організація,як основна функція менеджменту.
- •11. Планування як основна функція менеджменту.
- •12. Функції менеджменту: сутність, класифікація та взаємозв’язки.
- •13. Контроль: сутність, види та етапи здійснення.
- •14. Керівництво, лідерство та влада в організації.
- •15. Організації: сутність та види.
- •16. Порівняльна характеристика класифікації рішень в залежності від вибору ознак класифікації
- •1.За довготривалістю дії управлінські рішення поділяються на
- •2. За способом розробки і прийняття всі управлінські рішення поділяться на:
- •3. По характеру і змісту управлінські рішення діляться натри групи:
- •4. За рівнем ієрархії управління, на якому приймаються ті чи інші рішення, їх можна поділити на :
- •5. За сферою дії управлінські рішення поділяються надві групи;
- •6. За функціональними відзнаками відрізняють такі управлінські рішення:
- •17. Фактори внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування організації
- •18. Економічні методи: сутність, види та особлива роль у системі менеджменту підприємства
- •19. Комунікації: суть та види
- •20.Зарубіжні системи менеджменту: сутність, характерні особливості та доцільність застосовувати на вітчизняних підприємствах
- •21.Процес прийняття раціональних рішень в організації.
- •22.Роль інформації у забезпеченні процесу комунікацій.
- •23.Формальні та неформальні групи в організації.
- •24.Комунікаційний процес: сутність, елементи та етапи.
- •25. Взаємозв'язок функцій та методів менеджменту
- •26.Відміності між авторитарним, ліберальним і демократичним керівництвом
- •28.Управління конфліктами в оргнацізації
- •29. Відміності між менеджером і підприємцем
- •30.Характеристика організацій
- •31. Охарактеризуйте організацію як систему.
- •32. Етапи розвитку менеджменту в Україні.
- •33. Економічні методи менеджменту: сутність, класифікація та механізми впливу на керовану систему.
- •34 Організація як система
- •35 Інформація та документація
- •36.Загальні риси організації.
- •37.Характеристика етапів планування
- •38.Фактори зовнішнього середовища непрямої дії.
- •39.Умови прийняття управлінських рішень.
- •40.Методи менеджменту
- •41. Стилі керівництва та їх характеристика
- •42. Особливості розвитку менеджменту в Україні
- •5. За способом обґрунтування:
- •6. За способом прийняття:
- •7. За характером:
- •44. Керуюча та керована системи організації: сутність та складові елементи.
- •45. Управління стресами в організації.
- •46. Соціально-психологічні методи менеджменту: сутність види та особливості
- •47. Відмінність між поняттям менеджмент і управління
- •48. Взаємозв'язок між ступенями та рівнями управління
- •49.Загальні функції менеджменту: сутність види та основне призначення
- •50. Організаційні запрограмовані та незапрограмовані управлінські рішення: сутність та приклади
- •51. Які спільні та відмінні риси властиві формальним та неформальним группам
- •52. Особливості взаємодії між керуючою та керованими системами організації.
- •53. Охарактеризуйте на конкретних прикладах вплив факторів зовнішнього середовища на організацію.
- •54. Конкретні функції менеджменту: сутність та види.
- •55. Взаємозв’язок потреб, спонукань, цілей та дій працівника в процесу моделі мотивації.
- •56. Керівництво: сутність, засади, місце у процесі менеджменті.
- •57. Етапи раціонального вирішення проблем
- •2. Формулювання обмежень і критеріїв прийняття рішення.
- •58. Підходи до розуміння суті лідерства
- •59. Взаємозв’язок між категоріями «лідерство», «вплив» та «влада»
- •60. Етапи життєвого циклу організації
- •2 Етап - Зростання (молодість):
58. Підходи до розуміння суті лідерства
Систематизоване, цілеспрямоване вивчення лідерства почалося з Ф.Тейлора (початок 19 століття). Згідно теорії "великих людей", кращі з керівників володіють певним набором загальних для усіх особистих якостей. Дослідженнями було доведено, що не існує такого набору особистих якостей, які є у всіх ефективних керівників, тому що ефективність керівництва має ситуаційний характер.
Лідерство - це здатність особи за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.
Основа лідерства - специфічний тип відносин управління, або лідерський тип. Більшість людей визнає, що лідерство ототожнюється зі зв'язаними з психікою людини відносин між лідером і його послідовниками.
Науковими дослідженнями визначено три основних теоретичних підходи до розуміння лідерства:
1. Харизматичний підхід стверджує, що лідером може стати людина, яка має певний набір особистих якостей і здатна організувати інших до високопродуктивної праці.
Вченими здійснювалися непоодинокі спроби визначити розумові, фізичні та індивідуальні риси різних лідерів, але їм не вдалося сформувати певного набору якостей. Разом з тим було встановлено, що деякі якості є обов'язковими для лідера: високі розумові здібності, широкі громадські інтереси і зрілість.
2. Ситуаційний підхід визначає, що лідерами стають люди не тільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв'язку між лідером і ситуацією. Ця теорія показує, що в ефективному керівництві вирішальну роль можуть відігравати ситуаційні фактори, які включають потреби і особисті якості підлеглих, характер завдання, потреби, наявність інформації.
3. Синтетичний підхід розглядає лідерство як процес організації між особових відносин в групі, а лідера - як суб'єкта управління цим процесом. Лідерство за цією теорією розглядається як сумісна групова діяльність.
Груповий розвиток визначається за різними ознаками:
за змістом діяльності (лідер-натхненник, лідер-виконавець, одночасно лідер-натхненник і лідер-виконавець);
за характером діяльності (універсальний, ситуаційний);
за стилем лідерства (авторитарний, демократичний, ліберальний).
Найбільш поширеною є класифікація лідерства за стилем.
Стиль управління - це сукупність характерних методів, прийомів і способів здійснення управлінської діяльності, форм взаємовідносин і особистої поведінки керівника до підлеглих, для досягнення цілей організації.
Існують авторитарний, демократичний та ліберальний стилі управління.
Американський дослідник Лайкерт зробив висновок, що стиль керівництва незмінно буде орієнтованим або на роботу, або на людину і запропонував 4 базових системи стиля лідерства:
1. Експлуатаційно-авторитарний, при якому керівником нав'язується підлеглим рішення, мотивація здійснюється за допомогою погроз, характеризується низьким рівнем розвитку комунікаційних процесів, а вся відповідальність покладається на вищій рівень управління.
2. Доброзичливо-авторитарний, характеризується тим, що керівництво приймає форму поблажливої опіки персоналу, мотивація здійснюється за допомогою винагород, недостатня комунікаційність і обмеженість групової дії, а відповідальність за результати роботи покладена на управлінський персонал.
3. Консультативно-демократичний, характеризується тим, що керівник проявляє неповну довіру до підлеглих, допускає обмін думками, персонал відчуває свою відповідальність, важливі рішення приймаються на вищому рівні управління, існують вертикальні і горизонтальні комунікативні зв'язки, а обсяг бригадної роботи характеризується середнім рівнем.
4. Групова участь, характеризується тим, що керівники повністю довіряють підлеглим, мотивація здійснюється за рахунок економічної винагороди, а персонал на всіх рівнях відчуває реальну відповідальність за цілі організації.
Перелічені стилі лідерства не охоплюють всю їх різноманітність, які зустрічаються в практичній роботі. Діяльність керівника настільки різноманітна, що всяка спроба єдиної класифікації стилів лідерства не вдається.