- •1. Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •2. Основні методи політологічних досліджень.
- •3. Функції політології.
- •4. Місце політології в системі наук про суспільство.
- •5. Особливості суб'єкту та об'єкту політологічного пізнання.
- •6. Основні парадигми політології.
- •7. Об'єктивна обумовленість та структура політики.
- •8. Основні концепції політики.
- •10. Специфіка політичної діяльності.
- •11. Структура та форми політичної діяльності.
- •12. Суб'єкти та об'єкти політики.
- •13. Політика як наука і мистецтво.
- •14. Влада як соціальне явище.
- •15. Влада як інструмент політики.
- •16. Джерела і види влади.
- •17. Політологічні концепції влада.
- •18. Сутність легітимності політичної влади.
- •19. Типи та механізми легітимності політичної влади.
- •20. Проблема ефективності політичної влади.
- •21. Соціальні відносини як відносини політичні.
- •22. Соціальна стратифікація і політика.
- •23. Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •24. Етносоціальні спільності як суб'єкти та об'єкти політики.
- •25. Особливості національної політики вимовах незалежної України,
- •26. Сутність, типологія та функції конфліктів у суспільному житті.
- •27. Політичний конфлікт.
- •28. Основні способи вирішення соціально-політичних конфліктів.
- •29. Соціальна конфліктність і політичний процес в Україні.
- •30. Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •31. Політичні принципи демократії.
- •32. Ліберальна концепція демократії.
- •33. Плюралістична концепція демократії.
- •34. Марксистська концепція демократії.
- •35. Плебісцитарна концепція демократії м.Вебера.
- •36. Права людини як принцип сучасної демократії.
- •37. Проблеми становлення демократії в Україні.
- •38. Структура і функції політичних систем.
- •39. Типологія політичних систем.
- •40. Політична система України.
- •41. Виникнення, сутність та функції держави.
- •42. Форми державного правління: світовий досвід та українські реалії.
- •43. Форми державного устрою.
- •44. Тенденції розвитку сучасної держави.
- •45. Сутність та функції парламенту в структурі державної влади.
- •46. Особливості виборчих систем сучасності.
- •47. Теорія правової держави і проблеми її побудови в Україні.
- •48. Сутність і структура громадянського суспільства.
- •49. Типологія політичних партій.
- •50. Сучасні партійні системи.
- •51. Партійна система України.
- •52. Поняття та типологія груп інтересів.
- •53. Громадські організації та рухи в політичному житті.
- •54. Лобізм як один з інститутів сучасних демократій.
- •55. Історична зумовленість і сутність бюрократії.
- •56. Бюрократизм і соціалізм.
- •57. Бюрократія і демократія. Проблеми протидії бюрократизму в Україні.
- •58. Сутність та типологія політичних режимів.
- •59. Тоталітаризм і авторитаризм.
- •60. Особливості трансформації тоталітарних і авторитарних режимів у сучасні демократії.
- •61. Політичний режим сучасної України.
- •62. Визначення та структура політичної культури.
- •63. Типологія політичної культури.
- •64. Концепція громадянської культури.
- •65. Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •66. Сутність і структура політичної свідомості.
- •67. Форми прояву політичної свідомості.
- •68. Політична ідеологія та її функції.
- •69. Основні різновиди політичних доктрин сучасності.
- •70. Роль громадської думки в політичному процесі.
- •71. Засоби масової інформації в політичному житті суспільства.
- •72. Політична соціалізація як складова частина політичного процесу.
- •73. Умови та фактори політичної соціалізації.
- •74. Політична поведінка особи.
- •75. Концепція авторитарної особистості
- •76. Сутність та обгрунтування теорій політичних еліт.
- •77. Елітаризм і демократія.
- •78. Політичні еліти в Україні.
- •79. Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •80. Типологія політичного лідерства.
- •81. Концепція політичного лідерства м.Вебера.
- •82. Основні вимоги до сучасного політичного лідера.
- •83. Сутність, структура та типологія політичного процесу.
- •84. Модернізація як концепція політичних змін у сучасних умовах.
- •85. Міжнародні політичні відносини.
- •2 Основні тенденцій мпв сьогодні:
- •86. Зовнішня політика.
- •87. Взаємозв'язок внутрішньої та зовнішньої політики.
- •88. Держава і громадянське суспільство.
- •89. Основні ознаки та функції політичних партій.
- •90. Теоретичні засади та етапи розвитку сучасної політології.
24. Етносоціальні спільності як суб'єкти та об'єкти політики.
Ще одна група соціальних суб'єктів політики — це соціально-етнічні спільності. Ними є племена, народності, нації.
Плем'я — це тип етнічної спільності й соціальної організації докласового суспільства.
Головна відмінна риса племені полягає в існуванні кровнородинних зв'язків між його членами, поділі на роди. Для племені характерні також наявність племінної території, певна економічна спільність, єдина племінна мова чи діалект, племінна самосвідомість і самоназва. Племінні спільності характерні головним чином для докласового суспільства.
«нації» в науковій літературі та політичному вжитку вкладається різний зміст. Спочатку латинське слово паїіо мало в основному етнічне забарвлення і тлумачилось як «рід», «плем'я», «народ». «Нація» позначали все населення Франції.
Народність — це історично сформована мовна, територіальна, економічна і культурна спільність людей, яка передує нації.
національні групи, наприклад росіяни, євреї, німці, греки та інші в Україні, етнічні українці в інших державах.
25. Особливості національної політики вимовах незалежної України,
орієнтац на ринкову економ, створення відпов зак-ва
соц політ: соц партнерство, формув сис-ми соц забезпечення.
Демограф політика: зниження смертності, збільш народжуваності, зменш захворюв на СНІД
Етнополітика: задов потреб нац меншин, забезп розвитку укр. нації, піклув про задовол нац-культ, дух, мовних потреб укр. за кордоном
Еколог політ
Міжнар політика: участь у міжнар процесах, відкрита зовн політ, підтрим нац безпеки, розв зв”язків із укр. діаспорою, програма ядерного роззброєння, приєднання до Віденської Концепції 1978р, вступ в ООН, на меті – вступ у ВТО, ЄС, НАТО. 1993 р. – „Основні напрямки зовн політики Укр.”
26. Сутність, типологія та функції конфліктів у суспільному житті.
Конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) — це «зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів в умовах протидії»5.
Соціальний конфлікт — це зіткнення інтересів соціальних спільностей. Виникаючи як зіткнення передусім економічних інтересів соціальних спільностей, соціальні конфлікти обов'язково охоплюють сферу реалізації політичної влади, політики; набуваючи політичного характеру, вони проявляються як соціально-політичні конфлікти.
Міжкласові конфлікти проявляються в різних формах класової боротьби. Про класову боротьбу як боротьбу між бідними і багатими, між різними суспільними станами писали ще античні історики. Французькі вчені періоду Реставрації (О. Тьєррі, Ф. Пзо, Ф. Міньє) дійшли до розуміння класової боротьби як рушійної сили суспільного розвитку.
Марксом і Ф. Енгельсом, класова боротьба є основним змістом і рушійною силою історії.
Після перемоги соціалізму рушійною силою суспільного розвитку стає солідарність усіх соціальних спільностей, а не їх конфронтація.
політика соціального партнерства, яку проводять профспілки та об'єднання підприємців. Вона передбачає, зокрема, залучення робітників до участі в управлінні підприємствами, прибутках, створення сприятливих умов для праці, відпочинку, професійного зростання працівників. Арбітр – держава.
міжетнічні (етнополітичні) конфлікти.
Глибинні причини цих конфліктів кореняться в історії етнічних спільностей та відносин між ними, національній свідомості, психології, традиціях, ідеологічних стереотипах, які переходять з покоління в покоління. Найчастіше причиною міжетнічних конфліктів стає войовничий націоналізм.
Міжрегіональні конфлікти можуть виникати й через помилкову політику центральних властей щодо розвитку окремих регіонів, необгрунтовані прагнення регіональної еліти до набуття тим чи іншим регіоном особливого, привілейованого статусу в державі, через відмінності в політичних настроях населення регіонів, рівнях їхнього економічного розвитку тощо.
демографічні суперечності і конфлікти
непорозуміння між молодим і старшим поколіннями Західної Європи на рубежі 60—70-х років, масові альтернативні рухи тощо.
конфліктологія — самостійна галузь наукового знання, що виникла на межі соціології, політології і політичної психології.