- •1. Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •2. Основні методи політологічних досліджень.
- •3. Функції політології.
- •4. Місце політології в системі наук про суспільство.
- •5. Особливості суб'єкту та об'єкту політологічного пізнання.
- •6. Основні парадигми політології.
- •7. Об'єктивна обумовленість та структура політики.
- •8. Основні концепції політики.
- •10. Специфіка політичної діяльності.
- •11. Структура та форми політичної діяльності.
- •12. Суб'єкти та об'єкти політики.
- •13. Політика як наука і мистецтво.
- •14. Влада як соціальне явище.
- •15. Влада як інструмент політики.
- •16. Джерела і види влади.
- •17. Політологічні концепції влада.
- •18. Сутність легітимності політичної влади.
- •19. Типи та механізми легітимності політичної влади.
- •20. Проблема ефективності політичної влади.
- •21. Соціальні відносини як відносини політичні.
- •22. Соціальна стратифікація і політика.
- •23. Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •24. Етносоціальні спільності як суб'єкти та об'єкти політики.
- •25. Особливості національної політики вимовах незалежної України,
- •26. Сутність, типологія та функції конфліктів у суспільному житті.
- •27. Політичний конфлікт.
- •28. Основні способи вирішення соціально-політичних конфліктів.
- •29. Соціальна конфліктність і політичний процес в Україні.
- •30. Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •31. Політичні принципи демократії.
- •32. Ліберальна концепція демократії.
- •33. Плюралістична концепція демократії.
- •34. Марксистська концепція демократії.
- •35. Плебісцитарна концепція демократії м.Вебера.
- •36. Права людини як принцип сучасної демократії.
- •37. Проблеми становлення демократії в Україні.
- •38. Структура і функції політичних систем.
- •39. Типологія політичних систем.
- •40. Політична система України.
- •41. Виникнення, сутність та функції держави.
- •42. Форми державного правління: світовий досвід та українські реалії.
- •43. Форми державного устрою.
- •44. Тенденції розвитку сучасної держави.
- •45. Сутність та функції парламенту в структурі державної влади.
- •46. Особливості виборчих систем сучасності.
- •47. Теорія правової держави і проблеми її побудови в Україні.
- •48. Сутність і структура громадянського суспільства.
- •49. Типологія політичних партій.
- •50. Сучасні партійні системи.
- •51. Партійна система України.
- •52. Поняття та типологія груп інтересів.
- •53. Громадські організації та рухи в політичному житті.
- •54. Лобізм як один з інститутів сучасних демократій.
- •55. Історична зумовленість і сутність бюрократії.
- •56. Бюрократизм і соціалізм.
- •57. Бюрократія і демократія. Проблеми протидії бюрократизму в Україні.
- •58. Сутність та типологія політичних режимів.
- •59. Тоталітаризм і авторитаризм.
- •60. Особливості трансформації тоталітарних і авторитарних режимів у сучасні демократії.
- •61. Політичний режим сучасної України.
- •62. Визначення та структура політичної культури.
- •63. Типологія політичної культури.
- •64. Концепція громадянської культури.
- •65. Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •66. Сутність і структура політичної свідомості.
- •67. Форми прояву політичної свідомості.
- •68. Політична ідеологія та її функції.
- •69. Основні різновиди політичних доктрин сучасності.
- •70. Роль громадської думки в політичному процесі.
- •71. Засоби масової інформації в політичному житті суспільства.
- •72. Політична соціалізація як складова частина політичного процесу.
- •73. Умови та фактори політичної соціалізації.
- •74. Політична поведінка особи.
- •75. Концепція авторитарної особистості
- •76. Сутність та обгрунтування теорій політичних еліт.
- •77. Елітаризм і демократія.
- •78. Політичні еліти в Україні.
- •79. Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •80. Типологія політичного лідерства.
- •81. Концепція політичного лідерства м.Вебера.
- •82. Основні вимоги до сучасного політичного лідера.
- •83. Сутність, структура та типологія політичного процесу.
- •84. Модернізація як концепція політичних змін у сучасних умовах.
- •85. Міжнародні політичні відносини.
- •2 Основні тенденцій мпв сьогодні:
- •86. Зовнішня політика.
- •87. Взаємозв'язок внутрішньої та зовнішньої політики.
- •88. Держава і громадянське суспільство.
- •89. Основні ознаки та функції політичних партій.
- •90. Теоретичні засади та етапи розвитку сучасної політології.
54. Лобізм як один з інститутів сучасних демократій.
Іншими словами, група тиску — це громадське об'єднання, яке домагається задоволення власних інтересів за допомогою цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади.
Як феномен політичного життя групи тиску відомі впродовж усієї історії. Однак найбільшого поширення вонд набувають за умов ринку і зрілого громадянського суспільства як породження ліберальної господарської і плюралістичної суспільно-політичної структури.
Терміну «групи тиску» в політичній науці і практиці передував термін «лобі», який спочатку виник у США й позначав специфічні структури для політичного представництва організованих інтересів. Слово «лобі» (від. англ. lobby — критий, прогулянковий майданчик, коридор) в середині XVI ст. вживалось для позначення прогулянкового майданчика в монастирі. Через століття так почали називати приміщення для прогулянок у Палаті Громад парламенту Англії. Політичного відтінку це слово набуло ще через два століття, причому в США, коли в 1864 р. термін «лобіювання» став позначати купівлю за гроші голосів законодавців у коридорах конгресу. В Англії така політична практика спочатку осуджувалась, і слово «лобі» прижилось у ній лише в XX ст., а згодом поширилось в інших країнах.
Отже, «лобі» як синонім «груп інтересів» — занадто вузьке поняття, оскільки наголос у ньому робиться на локальний і безпосередній вплив — на парламентське законодавство. Згодом зміст цього поняття розширився; ним стали позначати вплив заінтересованих груп узагалі на всі центри прийняття державних рішень, тобто не лише на орган законодавчої влади, а й на урядові та судові структури. Таким чином, поняття «лобі», як і поняття «групи тиску», наголошує передусім на методі впливу на політичні рішення, тоді як поняття «групи інтересів» вказує на суб'єкти цього впливу.
У західній політології усі непартійні громадські організації та рухи називають групами тиску, бо на відміну від партій вони не мають на меті здобуття влади, загальне керівництво державою, а лише здійснюють на неї певний тиск для задоволення інтересів громадян. Існують особливі групи тиску — лобі (від англ. lobby — кулуари). Цей термін означає систему контор і агенцій крупних монополій чи організованих груп при законодавчих органах СІЛА. Вони здійснюють тиск (аж до підкупу) на законодавців і державних чиновників з метою прийняття ними рішень в інтересах певних кіл (приміром, законопроектів, одержання урядових замовлень, субсидій). Подібні групи діють під різними назвами в багатьох країнах.
55. Історична зумовленість і сутність бюрократії.
Б – від франц „панування контори”
Б управління – сис-ма політ упр, що здійсн за допом апарату влади, який відокремлений від сус-ва і стоїть над ним; це професійна упр діяльн, яка породж специфічні відносини в упр структурах і одночасно ізолює ці структури від суспільства
Ознаки бюрократ управління:
1. ієрархизація управл (процедура стає чіткою, але ієрархизація породж ускладнення самої процедури управл). Парсонс: чим вищий рівень в ієрархії управл, тим менший ступінь компетентності. Відомості про проблему від одного рівня до іншого знищуються або збіднюються.
2. корпоративність
3. особлива психологія, особл тип мислення – авторитарний (Богданов), вірність авторитету начальника. Мисл рухається в дві стор – підкорення чип панув.
Екон діяльн Б – специф перерозподіл матер ресурсів на свою користь.
Вебер: Б – втілює найефективніші і раціон способи управл організаціями. Хоча знання про управл перетвор на знання про методи панув.
Мертон: Б несе небезпеку для суспільства слугує не сус-ву, а собі.
Закон Паркінсона: будь-яка орг-ція перш ніж задовільн суспільні потреби, повинна задов свої особисті потреби.