26. Анатомо-фізіологічні та біохімічні властивості памяті

Фізіологічні механізми пам'яті - освіта, закріплення, збудження і гальмування нервових зв'язків. Цим фізіологічним процесам відповідають процеси пам'яті: запам'ятовування, збереження, відтворення і забування. Умова успішної вироблення нервових зв'язків - значимість впливає подразника, потрапляння його в поле орієнтовною діяльності, відображення в осередку оптимального збудження кори головного мозку. Поряд з індивідуальною пам'яттю в мозку існують структури генетичної пам'яті. Ця спадкова пам'ять локалізована в таламо-гіпоталамічному комплексі. Тут знаходяться центри інстинктивних програм поведінки - харчові, оборонні, статеві - центри задоволення і агресії. Це центри глибинних біологічних емоцій: страху, туги, радості, гніву і задоволення. Тут зберігаються еталони тих образів, реальні джерела яких миттєво оцінюються як шкідливі і небезпечні або корисні і сприятливі. У руховій зоні записані коди емоційно-імпульсивних реакцій (поз, міміки, захисних та агресивних рухів). Зоною підсвідомо-суб'єктивного досвіду індивіда є лімбічна система - сюди переходять і тут зберігаються прижиттєво придбані поведінкові автоматизми: емоційні установки даного індивіда, його усталені оцінки, звички і всілякі комплекси. Тут локалізована довготривала поведінкова пам'ять індивіда, все те, що визначає його природну інтуїцію. Все, що пов'язано з свідомо-довільній діяльністю, зберігається в неокортексі, різних зонах мозкової кори, проекційних зонах рецепторів. Лобові частки мозку - сфера словесно-логічної пам'яті. Тут чуттєва інформація трансформується у смислову. З величезного масиву довго тимчасової пам'яті необхідна інформація витягується певними способами, вони залежать від способів зберігання даної інформації, її систематизированности, понятійної впорядкованості. За сучасними уявленнями формування енграм (нервових зв'язків) проходить дві фази. На першій фазі відбувається утримання збудження. На другий - його закріплення і збереження за рахунок біохімічних змін в клітинах кори головного мозку і в синапсах - міжклітинних утвореннях. В даний час особливо широко досліджуються фізіологічні основи пам'яті на біохімічному рівні. Сліди безпосередніх вражень фіксуються не миттєво, а протягом певного часу, необхідного для біохімічних процесів - відповідних змін на молекулярному рівні. Кількість специфічних змін до РНК, що міститься в одній клітці, обчислюється 1015. Отже, на рівні однієї клітини може бути вироблено величезна кількість зв'язків. Зміни в молекулах РНК (рибонуклеїнової кислоти) пов'язують з оперативною пам'яттю. Зміни в молекулах дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) - з довготривалою пам'яттю (в тому числі і з видовий). Фізіологічною основою пам'яті є зміна активності як окремих нейронів, так і нейронних ансамблів. Базовою передумовою функціонування процесів пам'яті є оптимальний тонус кори, що забезпечується підкірковими утвореннями головного мозку. Модуляція тонусу кори здійснюється ретикулярної формацією і лимбичним відділом мозку. Підкоркові освіти, формуючи орієнтовний рефлекс, увагу, тим самим створюють передумову і для запам'ятовування. Підсумкова, що синтезує функція пам'яті здійснюється лобовими частками мозку і значною мірою - лобової часток лівої півкулі. Ураження цих мозкових структур порушує всю структуру мнемічної діяльності. Проблема запам'ятовування межує з проблемою забування. Забування в основному відбувається за рахунок інтерференції - протидії подразників. Отже, процес зйомки і збереження матеріалу зумовлений його значимістю, оптимальним станом мозку, підвищеним функціонуванням орієнтовного рефлексу, системної включеністю матеріалу в структуру цілеспрямованої діяльності, зведенням до мінімуму побічних интерферирующих (протиборчих) впливів, включеністю матеріалу в семантичне, понятійне поле свідомості даного індивіда. Відтворення, актуалізація необхідного матеріалу вимагає встановлення тих систем зв'язків, на тлі яких запам'ятовувався матеріал, що підлягає відтворенню. Процес забування також не зводиться лише до спонтанного згасання енграм. Переважно забувається другорядний малозначущий матеріал, матеріал, не включений в постійну діяльність суб'єкта. Але неможливість пригадати матеріал не означає повної безвиході його слідів. Актуалізація енграм залежить від поточного функціонального стану мозку. (У гіпнотичному стані людина може згадати те, що здавалося зовсім забутим.)