- •6.Спостереження як метод психології, види, вимоги, труднощі проведення, сфера застосування.
- •7. Експеремент як провідний метод пізнання психіки. Види експерименту.
- •8. Бесіда, анкетування, тести як методи психології.
- •9.Характеристика методологічних принципів психології:…………
- •10.Рівні відображення дійсності: фізичний, фізіологічний, психічний. Специфіка психічного відображення.
- •11. Свідомість та самосвідомість як вищий рівень відображення
- •13.Головні напрями сучасної психології
- •18. Характеристика загальних властивостей відчуттів:…
- •19. Основні закономірності відчуттів. Закон Вебера-Фехнера
- •21.Провідні властивості сприймань:…
- •23. Явище аперцепції. Методики вивчення сприймань
- •25.Структура памяті як мнемічної діяльності……
- •26. Анатомо-фізіологічні та біохімічні властивості памяті
- •27. Явище ремісценції
- •30. Індивідуальні особливості пам'яті. Типи памяті. Виховання і самовиховання
- •33.Мислення як вища форма пізнавальної діяльності
- •35. Зв'язок мислення і мовлення
- •36. Процес мислення :…
- •38. Поняття про увагу як форму психологічної активності. Особливості уваги
- •39. Уявлення про анатомо фізіологічні та нейропсихологічні основи уваги Нервові процеси збудження і гальмування
- •Нейропсихологія уваги
- •Фізіологічні основи уваги
- •40.Різновиди форм уваги. Уважність як властивість особистості
- •41. Властивості уваги. Методика їх вивчення
- •42.Функції уяви:
- •43. Фізіологічні механізми уяви
- •46. Розвиток уяви. Індивідуальні особливості уяви. Прийоми оптимізації творчої уяви
- •49. Фізіологічні механізми емоційних станів.
- •51. Психологічні теорії емоцій Джеймса-Ланге, Коннона-Барда, л. Фестінгера.
- •52. Види почуттів. Форми переживання почуттів
- •53. Індивідуальні властивості емоцій і почуттів. Експресія.
- •54. Емоція та діяльність. Емоції та почуття як мотиви поведінки.
- •56. Простий і складний вольовий акт. Характеристики етапів волової дії. Вольова дія може реалізуватись в простих і складних формах
- •58. Напрями і шляхи розвитку волі.
- •60. Фізіологічне підґрунтя темпераменту
- •61. Психологічні критерії темпераменту
- •62. Поняття про типи темпераменту. Позитивні і негативні сторони кожного типу темпераменту. Поняття про мінливість типу та окремих властивостей темпераменту.
- •63. Методики зясування типу темпера метру.
- •64. Ознаки та риси характеру
- •66. Типології характерів
- •67. Відмінності темпера метру і характеру
- •70. Проблема походження здібностей. Здібності і задатки
- •71. Формування та розвиток здібностей
- •72. Вимірювання здібностей. Тести як метод діагностики рівня розвитку здібностей
- •74. Спрямованість особистості та її характеристики
- •75. Структура особистості. Варіативність підходів до визнання структури особистості
- •76. Процес розвитку особистості як єдність соціалізації та індивідуалізації
- •78. Спілкування як суб’єкт-субєктна взаємодія. Функції спілкування
- •79. Співвідношення спілкування та діяльності
- •81. Психологічна структура спілкування Андреєва г. М. , Паригін б.Д.
- •82. Поняття про мову та мовлення. Функції мовлення.
- •83.Види та механізми мовлення.
- •84. Структура мовленнєвої діяльності. Сприймання та розуміння мови
- •88. Міжособистісна інтеграція та динамічні групові процеси
- •89. Методи діагностики міжособистісних відносин у групі
39. Уявлення про анатомо фізіологічні та нейропсихологічні основи уваги Нервові процеси збудження і гальмування
Психічна діяльність концентрується в потрібному напрямку і одночасно відволікається від всього іншого, що досягається внаслідок закону взаємної індукції нервових процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль головного мозку. Вогнище збудження у корі великих півкуль, що з'явився при дії зовнішнього сигналу, викликає гальмування в інших ділянках кори. Так створюються найкращі умови для сприйняття того, на що спрямована увага. І. П. Павлов описував цей процес так:
"Якщо б можна було бачити крізь черепну кришку і якби місце великих півкуль з оптимальної збудливістю світилося, то ми побачили б на думаючого свідомому людину, як за його великим півкулях пересувається постійно змінюється в формі і величині химерно неправильних обрисів світла пляма, оточене на всьому іншому просторі півкуль більш або менш значною тінню ".
За думку фізіолога А.А. Ухтомського в нервовій системі людини під впливом зовнішніх або внутрішніх причин з'являється вогнище збудження, який на певний час підпорядковує собі інші ділянки, домінує, панує над ними, керує поведінкою. У цьому виявляється діалектика психічного життя людини, її захопленості, натхнення, інтуїції, несподіваних відкриттів.
Нейропсихологія уваги
Завдяки розвитку нейронауки ми можемо вивчати процеси, що відбуваються в головному мозку під час його роботи. На тварин, наприклад, на кішок, проводять експерименти, вживлений їм в мозок електроди, в ту частину, яку збираються досліджувати, спостерігаючи потім за їх поведінкою. Людський мозок досліджують за допомогою зняття електроенцефалограми (ЕЕГ) мозку в різних станах організму (сон, неспання).
Але якщо говорити саме про фізіологічні механізми активної уваги, то природно, відбір інформації можливий тільки при загальному пильнуванні організму, пов'язаного з активною мозковою діяльністю.
Рівні неспання визначаються і за зовнішніми ознаками, і за допомогою електроенцефалограф (ЕЕГ), що визначає по слабких струмів мозку його електроактивних. Можна виділити 5 стадій неспання: глибокий сон, дрімотний стан, спокійне пильнування, активну (насторожене) неспання, надмірне неспання.
Самое ефективне увагу буде відбуватися на стадії активного і спокійного неспання, у той час як на інших стадіях основні характеристики уваги змінюються й можуть виконувати лише якісь окремі функції.
Так, у стані дрімоти може відбутися реакція лише на 1-2 подразника, а на інші реакції може не бути. Наведу класичний приклад, мати спокійно спить при будь-якому шумі, але миттєво прокинеться при найменшому русі дитини.
Фізіологічні основи уваги
фізіологічними основами уваги займалися В.М Бехтерєв, Л.А. Орбели, П.К. Анохін. Ведуча роль кіркових механізмів в регуляції уваги встановлена завдяки нейрофізіологічним дослідженням.
Встановлено, що виборче увагу засноване на загальному пильнуванні кори головного мозку, підвищення активності її діяльності. Оптимальний рівень збудливості кори надає активізації уваги виборчий характер. При наявності вогнищ оптимального збудження людина постійно до чого-небудь виявляє увагу. Якщо ж людина неуважний у своїй діяльності, значить, його увагу в цей час відвернута або направлено на щось стороннє, не пов'язане з родом його діяльності.
Особливо підкреслюється важлива роль лобових областей мозку у відборі інформації. За допомогою нейрофізіологічних досліджень в мозку знайдені особливі нейрони, які отримали назви "нейронів уваги". Це клітини-детектори новизни, які спостерігаються на всій поверхні кори головного мозку і навіть у внутрішніх структурах.
Встановлено, що в глибоких відділах мозку є скупчення нервових клітин і волокон, що йдуть в різних напрямках і тісно переплітаються між собою. Це начебто мережі нервових шляхів, що з'єднують рецептори органів чуття з ділянками кори мозку.
Скупчення нервових клітин, розташоване в стовбурної частини мозку, що отримало назву ретикулярної формації. Нервові імпульси, що йдуть від цієї частини мозку, виникають в результаті впливу на органи почуттів сильних, нових або несподіваних подразників, які і збуджують кору великих півкуль.
Мозок активізується неспецифічної системою, яка включає ретикулярну формацію, дифузну таламічна систему, гіпоталамічні структури, гіппокамп і т.д.
ретикулярна формація При роздратуванні висхідній ретикулярної формації з'являються швидкі електроколебанія в корі головного мозку (відбувається десинхронізація), зростає рухливість нервових процесів, знижуються пороги чутливості, що має схожість із загальним станом уваги організму.
Завдяки ретикулярної формації, пов'язаної з явищами уваги, що знаходиться на шляху нервових імпульсів, що стосуються практично всіх пізнавальних процесів, людина здатна насторожувати, реагувати на зміни в навколишньому середовищу, тобто це нервове освіта є механізмом, що лежить в основі виникнення орієнтовного рефлексу. Таким чином, ретикулярна формація разом з органами почуттів зумовлює появу орієнтовного рефлексу, що є первинною фізіологічною основою уваги. А одним з механізмів запускають ретикулярну формацію можна вважати орієнтовний рефлекс. Це вроджена реакція організму на будь-яку зміну навколишнього середовища у людей і тварин. Наприклад, хтось входить до кімнати, ви, незважаючи на зайнятість, миттєво повертаєтеся до дверей. І. П. Павлов назвав цей рефлекс - "що таке ?".
