- •6.Спостереження як метод психології, види, вимоги, труднощі проведення, сфера застосування.
- •7. Експеремент як провідний метод пізнання психіки. Види експерименту.
- •8. Бесіда, анкетування, тести як методи психології.
- •9.Характеристика методологічних принципів психології:…………
- •10.Рівні відображення дійсності: фізичний, фізіологічний, психічний. Специфіка психічного відображення.
- •11. Свідомість та самосвідомість як вищий рівень відображення
- •13.Головні напрями сучасної психології
- •18. Характеристика загальних властивостей відчуттів:…
- •19. Основні закономірності відчуттів. Закон Вебера-Фехнера
- •21.Провідні властивості сприймань:…
- •23. Явище аперцепції. Методики вивчення сприймань
- •25.Структура памяті як мнемічної діяльності……
- •26. Анатомо-фізіологічні та біохімічні властивості памяті
- •27. Явище ремісценції
- •30. Індивідуальні особливості пам'яті. Типи памяті. Виховання і самовиховання
- •33.Мислення як вища форма пізнавальної діяльності
- •35. Зв'язок мислення і мовлення
- •36. Процес мислення :…
- •38. Поняття про увагу як форму психологічної активності. Особливості уваги
- •39. Уявлення про анатомо фізіологічні та нейропсихологічні основи уваги Нервові процеси збудження і гальмування
- •Нейропсихологія уваги
- •Фізіологічні основи уваги
- •40.Різновиди форм уваги. Уважність як властивість особистості
- •41. Властивості уваги. Методика їх вивчення
- •42.Функції уяви:
- •43. Фізіологічні механізми уяви
- •46. Розвиток уяви. Індивідуальні особливості уяви. Прийоми оптимізації творчої уяви
- •49. Фізіологічні механізми емоційних станів.
- •51. Психологічні теорії емоцій Джеймса-Ланге, Коннона-Барда, л. Фестінгера.
- •52. Види почуттів. Форми переживання почуттів
- •53. Індивідуальні властивості емоцій і почуттів. Експресія.
- •54. Емоція та діяльність. Емоції та почуття як мотиви поведінки.
- •56. Простий і складний вольовий акт. Характеристики етапів волової дії. Вольова дія може реалізуватись в простих і складних формах
- •58. Напрями і шляхи розвитку волі.
- •60. Фізіологічне підґрунтя темпераменту
- •61. Психологічні критерії темпераменту
- •62. Поняття про типи темпераменту. Позитивні і негативні сторони кожного типу темпераменту. Поняття про мінливість типу та окремих властивостей темпераменту.
- •63. Методики зясування типу темпера метру.
- •64. Ознаки та риси характеру
- •66. Типології характерів
- •67. Відмінності темпера метру і характеру
- •70. Проблема походження здібностей. Здібності і задатки
- •71. Формування та розвиток здібностей
- •72. Вимірювання здібностей. Тести як метод діагностики рівня розвитку здібностей
- •74. Спрямованість особистості та її характеристики
- •75. Структура особистості. Варіативність підходів до визнання структури особистості
- •76. Процес розвитку особистості як єдність соціалізації та індивідуалізації
- •78. Спілкування як суб’єкт-субєктна взаємодія. Функції спілкування
- •79. Співвідношення спілкування та діяльності
- •81. Психологічна структура спілкування Андреєва г. М. , Паригін б.Д.
- •82. Поняття про мову та мовлення. Функції мовлення.
- •83.Види та механізми мовлення.
- •84. Структура мовленнєвої діяльності. Сприймання та розуміння мови
- •88. Міжособистісна інтеграція та динамічні групові процеси
- •89. Методи діагностики міжособистісних відносин у групі
71. Формування та розвиток здібностей
Перед психологією дуже гостро стоїть проблема виявлення закономірностей та механізмів формування та розвитку здібностей.
Природну основу розвитку здібностей становлять задатки - природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи й мозку, які проявляються в типологічних особливостях людини. Однак задатки є лише передумовою здібностей. Тільки своєчасний вияв і розвиток задатків людини через виховання приводить до формування у неї здібностей. Для цього найчастіше застосовують систематичні тренування, які передбачають активне включення в діяльність. Першою ознакою зародження здібностей є нахил - стійка орієнтованість індивіда на певну діяльність, якою він прагне займатися. Справжній нахил поряд з тяжінням до діяльності призводить до швидкого досягнення високих результатів. Хибний нахил, на відміну від справжнього, може виявлятися у споглядальному ставленні до чогось або, незважаючи на активне захоплення, дає посередні результати. Окрім задатків, важливе значення для розвитку здібностей має врахування у виховному процесі сенситивних періодів формування функцій. Кожна дитина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної чутливості до певних виховних впливів, до засвоєння тих чи інших видів діяльності. Наприклад, у віці двох-трьох років дитина інтенсивно оволодіває мовою оточення, яка згодом стає для неї рідною. Важливо підкреслити, що періоди особливої готовності до оволодіння певними видами діяльності рано чи пізно закінчуються. І якщо та чи інша функція не була розвинена у сензитивний період, то згодом її розвиток стане ускладненим, а то й зовсім неможливим. Саме тому, люди, які прагнуть вивчити іноземну мову у дорослому віці, докладають багатьох зусиль, але майже ніколи не володіють нею краще ніж рідною. Специфічним видом розвитку здібностей особистості є її психологічна підготовка до того чи іншого виду діяльності. Наприклад, психологічна готовність особистості до професійної діяльності передбачає сформованість у неї знань й умінь з фаху, а також певних моральних і емоційно-вольових якостей. Якісний аналіз здібностей спрямований на виявлення таких індивідуальних характеристик людини, які є необхідними для ефективного здійснення будь-якого конкретного виду діяльності. Кількісні виміри здібностей характеризують міру їх наявності. Для оцінки рівня розвитку здібностей досить широко використовують різноманітні тести (тести досягнень, тести інтелекту, тести креативності тощо). Дослідження конкретно-психологічних характеристик різних здібностей дозволяють виділити загальні якості індивіда, які відповідають вимогам не одного, а багатьох видів діяльності (наприклад, інтелект), а також спеціальні якості, що відповідають більш вузькому колу вимог конкретної діяльності (спеціальні здібності). Урахування рівня розвитку здібностей під час вибору професії та при доборі кадрів сприяє підвищенню ефективності діяльності людини й ступеня її задоволеності результатами своєї діяльності.
