46. Розвиток уяви. Індивідуальні особливості уяви. Прийоми оптимізації творчої уяви

Людина не народжується з розвиненою уявою, її розвиток здійснюється в ході онтогенезу людини і вимагає накопичення певного запасу уявлень, які стануть підґрунтям для створення образів уяви. Розвиток уяви невіддільний від розвитку особистості взагалі, здійснюється в ході навчання та виховання, а також у єдності з іншими пізнавальними процесами: мисленням, пам'яттю, волею, почуттями тощо. Розвиток уяви має індивідуальні відмінності, тому визначити конкретні вікові межі її динаміки дуже важко. Історії відомі випадки раннього розвитку уяви: В.-А. Моцарт почав писати музику в чотири роки, І. Рєпін і В. Серов уже в шість років гарно малювали. З іншого боку, пізній розвиток уяви зовсім не передбачає його низького рівня. Відомі випадки, коли великі люди, зокрема А. Ейнштейн, у дитинстві не відрізнялися розвиненою уявою, однак з часом стали геніями. Перші вияви уяви пов'язані із сприйманням. Півторарічна дитина ще не здатна слухати простих оповідань або казок, постійно відволікається або засинає, при цьому із задоволенням слухає розповіді про те, що вона сама пережила. У цьому виявляється зв'язок уяви із сприйманням. Цей зв'язок зберігається і на наступній стадії розвитку, коли дитина в грі починає переробляти одержані враження, видозмінюючи в уяві предмети, сприйняті раніше. Стілець може бути літаком, коробка - автомобілем тощо. Однак перші образи уяви завжди пов'язані з діяльністю. Дитина не мріє, а втілює перероблений образ у свою гру. Наступна стадія пов'язана з оволодінням мовою, що дає змогу дитині включити в уяву не тільки конкретні образи, але й уявлення та поняття. Крім того, у дитини з'являється можливість описати образи своєї уяви за допомогою мови. Це супроводжується збагаченням практичного досвіду та розвитком уваги, що дає змогу дитині виділяти окремий предмет з великої їх кількості та зосереджуватися на окремих частинах предмета. Головна особливість цієї стадії розвитку уяви - мимовільний характер виникнення образів відповідно до ситуації, у якій знаходиться дитина. На наступній стадії розвитку уяви з'являються активні її форми. Уява стає довільною. Велике значення в цьому відводиться ініціативі дорослого, який просить дитину намалювати будинок, скласти піраміду з кубиків тощо. При цьому дитині необхідно спочатку створити образ певного предмета чи об'єкта у власній уяві, і лише після цього втілити його в життя. За своєю природою такий образ носить довільний характер, оскільки дитина намагається його контролювати. Пізніше дитина вже здатна використовувати довільну увагу без ініціативи з боку дорослого. Це знаходить своє втілення в іграх дитини, які стають цілеспрямованими і сюжетними. Речі, що оточують дитину, виступають у вигляді матеріалу для втілення образів її уяви. У чотири — п'ятирічному віці дитина здатна малювати, будувати, уявляти речі і комбінувати їх відповідно до власного задуму. У шкільному віці відбувається розвиток відтворюючої уяви, що необхідно для розуміння навчального матеріалу. Засвоєння знань стимулює активне використання дитиною власної уяви, що сприяє розвитку здатності до переробки образів сприймання в образи уяви. Іншою причиною розвитку уяви у процесі шкільного навчання є активне одержання нових знань та різнобічних уявлень про об'єкти та явища навколишнього світу. Це стимулює розвиток творчої (продуктивної) уяви школярів. Індивідуальні особливості уяви

Індивідуальні особливості особистості надають уяві індивідуальну своєрідність. Чим багатший досвід людини, чим розвинутіші інтереси і потреби - тим багатшою і різноманітнішою є уява. Тому стверджують про широку і вузьку, багату і збіднену фантазію людини. Так, в уяві художника переважають образи кольорів і форм, а в уяві конструктора - зорові образи, що виражають геометричне відношення. Від емоційності конкретної людини залежить сила, динамічність і яскравість уяви. До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, що постійно породжують діяльність, розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, необхідністю прогнозувати майбутнє.

47. Творчіст і уява. Етапи творчої уяви Творчість - діяльність людини або колективу людей по створенню нових оригінальних суспільно значущих цінностей.  Творча уява - вид уяви, спрямоване на створення нових суспільно значущих образів, що становлять основу творчості.  Розглядаючи процес художньої творчості, психологія не може оминути своєю увагою психологічні його аспекти.  У свій час про загадковість процесу творчості говорив Кант: "... Ньютон усі свої кроки, які він повинен був зробити від перших початків геометрії до своїх великих і глибоких відкриттів, міг представити зовсім наочними не тільки собі самому, але і кожному іншому і подати їх для спадкоємства; але ніякий Гомерчи Віланд не може показати, як з'являються і з'єднуються в його голові повні фантазії і разом з тим багаті думками ідеї, тому що сам не знає цього і, отже, не може навчити цьому нікого іншого ".  А. С. Пушкін писав: "Кожен талант неіз'яснім. Яким чином скульптор у шматку каррарського мармуру бачить прихованого Юпітера і виводить його на світ, різцем і молотом роздроблюючи його оболонку? Чому думка з голови поета виходить уже збройна чотирма римами, розмірене стрункими одноманітними стопами? - Так ніхто, крім самого імпровізатора, не може зрозуміти цю швидкість вражень, цей тісний зв'язок між власним натхненням і далекої зовнішньою волею ... "  Деякі теоретики вважають, що художня геніальність є форма розумової патології. Так, Ч. Ламброзо писав: "Який би жорстокою і болісною не виглядалатеорія, ототожнюються геніальність з неврозом, вона не позбавлена ​​серйозних підстав ..." Цю ж думку висловлює й А. Шопенгауер: "Як відомо, геніальність рідко зустрічається в союзі з переважною розумністю ; навпроти, геніальні індивідууми часто піддані сильним афектів і нерозумним пристрастям ". Однак, по справедливому судженню Н. В. Гоголя "мистецтво є впровадження в душу стрункості і порядку, а не збентежений і розладу".  Існує ієрархія ціннісних рангів, що характеризує ступінь схильності людини до художньої творчості: здатність - обдарованість - талановитість - геніальність.  На думку І. В. Гете, геніальність художника визначається силою сприйняття світу і впливом на людство. Американський психолог Д. Гілфорд відзначає прояв у процесі творчості шести здібностей художника: швидкості мислення, аналогій і протиставлень, експресивності, уміння переключатися з одного класу об'єктів на іншій, адаптаційної гнучкості або оригінальності, уміння надавати художній формі необхідні обриси.  Художня обдарованість припускає гостроту уваги до життя, уміння вибирати об'єкти уваги, закріплювати в пам'яті ці враження, витягати їх з пам'яті і включати в багату систему асоціацій і зв'язків, що диктуються творчою уявою.  Діяльністю в тому чи іншому виді мистецтва, в той чи інший період життя займаються багато хто з великим чи меншим успіхом. Людина художньо обдарований створює твори, що володіють стійкою значимістю для даного суспільства на значний період його розвитку. Талант породжує художні цінності, що мають неминуще національне, а часом і загальнолюдське значення. Геніальний же майстер створює вищі загальнолюдські цінності, що мають значимість на всі часи. 

Етапи творчої уяви

Етапи творчого процесу. 1-й етап. Зародження ідеї. 2-й етап. Концентрація знань, прямо і побічно відносяться до даної проблеми, добування відсутніх відомостей. 3-й етап. Свідома і несвідома робота над матеріалом, осяяння. 4-й етап. Перевірка та доопрацювання. Розрізняють такі види творчості: наукове, літературне, художнє, музичне; окремо виділяється винахідливість. Натхнення. Натхнення - творчий підйом. У стані натхнення людина може знайти вирішення проблеми, над якою працював тривалий час. Для нього характерні емоційний підйом, ясність і виразність думки, відсутність суб'єктивного переживання напруги Стан натхнення нетривало (від декількох годин до декількох днів), але це результат постійної напруженої роботи. Воно не приходить в неробстві. За словами І. Ю. Рєпіна, натхнення-"нагорода за каторжну працю". Уява і особистість Риси особистості та особливості процесу уяви. Уява виявляється в натхненності особистості (підняття над буденністю). Прозаїчність натури виражається у відсутності піднесеної, мрії і високих ідеалів, в прикутості інтересів і потреб до повсякденних дрібниць життя: - Романтичності, - Фантазерство. Уява та інші прояви особистості. Уява є неодмінною умовою становлення тих рис особистості, які виражають ставлення до самого себе й інших людей. Самооцінка складається під впливом оцінки інших людей. Чуйність у ставленні до людей, такт в підході до них неможливі без уяви. Співчуття (здатність уявити, зрозуміти і сопережить настрої і почуття іншої людини) також пов'язані з уявою. У силі та яскравості образів уяви виявляються особливості вищої нервової діяльності людини. І. П. Павлов в залежності від уяви відносив людей до художнього чи розумового типу. Художник має справу переважно з образами (зоровими, слуховими, руховими та ін.) Це говорить про велику роль в його діяльності першої сигнальної системи, образного відображення світу. Первосигнальному образи вченого більш узагальнено і будуються на іншому матеріалі.