51. Психологічні теорії емоцій Джеймса-Ланге, Коннона-Барда, л. Фестінгера.

Теория Джемса – Ланге. Эта теория отождествляет эмоции с соматическими (телесными) изменениями, которые сопровождают восприятие стимулов. Другими словами, утверждается, что эмоция и есть восприятие этих соматических изменений. Мы чувствуем испуг, потому что дрожим, мы печальны, потому что плачем. Хотя теория Джемса – Ланге подвергалась серьезной критике (если не страх и печаль вынуждают нас дрожать и плакать, то что?), она все же осталась актуальной. Так, психотерапевты используют «десензитизирующую терапию», поддерживая пациента в расслабленном состоянии, когда тот возвращается к своим страшным мыслям. Страх явно уменьшается, если тело полностью расслаблено, тогда как сильное беспокойство активирует внутренние (висцеральные) органы.

Теория Кеннона – Барда. Неудовлетворенный теорией Джемса – Ланге, физиолог У.Кеннон предложил свою собственную «нейральную» теорию эмоций. Критикуя теорию Джемса – Ланге, Кеннон отметил прежде всего тот факт, что изменения во внутренних органах возникают не до, а после возникновения эмоциональных переживаний. Кроме того, эмоции не исчезают при прерывании корковых или других нервных связей с внутренними органами; висцеральные изменения, сопровождающие эмоции, могут иметь место и в неэмоциональных состояниях; наконец, внутренние органы относительно нечувствительны. Теория Кеннона – Барда прослеживает связь эмоций с функцией гипоталамуса, активирующего автономную нервную систему. Признавая, что эмоции сопровождаются висцеральными изменениями, Кеннон отверг их обратную связь с телесными ощущениями, которая составляет суть теории Джемса – Ланге. Более того, эта теория связывает каждую эмоцию с особым физиологическим сигналом, но Кеннон обнаружил, что одни и те же висцеральные реакции возникают независимо от специфики эмоциональных переживаний. Например, для гнева и страха характерны одинаковые висцеральные реакции. Однако и Кеннону не удалось объяснить качественную специфику эмоциональных состояний.

52. Види почуттів. Форми переживання почуттів

Класифікація видів почуттів визначається тим, які аспекти життя та світу їх викликають. Предметом почуттів може бути сфера людських стосунків, прак­тична та інтелектуальна діяльність, світ краси, мистец­тва тощо.

Почуття поділяють на моральні, релігійні, практич­ні, інтелектуальні та естетичні.

Моральні (етичні) почуття. Моральні почуття в людини виникають у зв'язку з усвідомленням відповід­ності або невідповідності своєї поведінки вимогам мора­лі. У них проявляються соціальний, моральний і духов­ний характер; складність і багатогранність (патріотизм може виявлятися в любові до батьківщини, ненависті до її ворогів, тузі за рідним краєм, любові до рідної при­роди, вулиці, будинку); дійовий характер (ніхто не змушує людину здійснювати подвиг, любити батьків­щину).

Вищим рівнем моральної саморегуляції особистості є совість - усвідомлення людиною відповідальності за свої дії чи бездіяльність. Вона впливає на поведінку через моральне задоволення від виконаного обов'язку і почуття провини за його невиконання. Завищена моральна самооцінка проявляється в самозаспокоєнні, самозадоволенні. Вона нейтралізує почуття провини і включає механізм захисту від нього (уникнення відпо­відальності, самопрощення).

Моральні почуття формуються в процесі виховання та реального життя. В їх основі - знання норм поведінки, вимог моралі. Людина, яка поводиться відповідно до узвичаєних норм, почуває себе впевнено, в іншому разі може відчувати незручність, сором, гнів на себе.

Емоційно-ціннісне взаємне ставлення людей - три­вимірне і виражається в симпатії - антипатії, повазі - неповазі, близькості - віддаленості. Поєднання симпа­тії з повагою, позбавлене емоційної близькості, харак­теризує відносно поверхові контакти. Поєднання сим­патії і близькості за відсутності поваги проявляють батьки, які тепло і турботливо ставляться до своїх дітей, однак вважають їх недостатньо вольовими, само­стійними.

Аналогічно диференціюються негативні стосунки людей. Неповага, антипатія, емоційне віддалення, пре­зирство, ненависть характеризують ставлення до воро­га. Антипатія може поєднуватися з близькістю в сто­сунках між кровними родичами, обтяжених взаємними образами і приниженнями, прагненнями помсти. Емо­ційне ставлення до людини впливає на оцінку її особи­стості, професійних якостей.

Моральні почуття можуть бути позитивними і нега­тивними.

Позитивні моральні почуття. До них належать симпатія, прихильність, дружба, любов, кохання, зако­ханість.

Симпатія - стійке позитивне (схвальне) ставлення, що виявляється в привітності, доброзичливості, зами­луванні, спонукає до спілкування, уваги, допомоги (альтруїзму). Її виникнення може бути усвідомленим (спільність поглядів, ідей, цінностей, інтересів, мораль­них ідеалів) та малоусвідомленим (зовнішня привабли­вість, риси характеру, манера поведінки тощо).

Дружба - стійкі вибіркові стосунки, побудовані на взаємній прихильності, однакових очікуваннях і рішеннях, потребі в спілкуванні. Почуття дружби до особи іншої статі є складовою кохання, але необов'язко­во з ним пов'язане. На відміну від симпатії і кохання, які можуть бути односторонніми, дружба передбачає оєобистісну взаємодію (атракцію), взаємний прояв дружніх почуттів. Завдяки цьому вона забезпечує задо­волення емоційних потреб, взаємне пізнання, соціальну взаємодію та діалог особистостей, набуває характеру особистих (інтимно-довірливих) стосунків. Дружба усвідомленіша і прагматичніша.

Кохання - почуття між двома людьми, які на осно­ві потреби в об'єднанні і зближенні добровільно відда­ють себе одне одному, ототожнюють свої інтереси і пра­гнення. Іноді ним уважають сліпе захоплення. Так, найчастіше пристрасть за роки подружнього життя зга­сає, на її місце приходить дружба-любов.

Гострою стадією кохання є закоханість - відносно стійке емоційне ставлення, потяг до іншої людини.

Негативні моральні почуття. Серед них розрізня­ють ворожість, озлобленість, цинізм, заздрість тощо.

Ворожість - неприязне ставлення до того, з ким людина перебуває в конфлікті. Вона ще не є агресією, а агресивні вербальні і фізичні дії до її складу не входять. Вони можуть виникнути з почуття ворожості, мотиву­ватися ним. Сильно вираженим почуттям ворожості є ненависть - конкретно спрямоване стійке негативне почуття людини. Ненавидіти можна окремих людей і людство загалом.

Цинізм - стійке презирливе ставлення людини до культури суспільства, його духовних та моральних цін­ностей. Термін «цинізм» походить від давньогрецької філософської школи кініків, що влаштовували диспути на афінському пагорбі Кіносарг і проповідували презир­ство до суспільної культури, незалежність людини від суспільства, повернення до «природного» стану. Цинізм проявляється в словах і вчинках: нарузі над культурни­ми надбаннями людства, знущанні з моральних принци­пів, висміюванні ідеалів, приниженні людської гідності. Він є емоційним і моральним почуттям.

Релігійні почуття. Виявляються вони в ставленні людини до Бога і переживаються як радісна зустріч із трансцендентною (поза людиною) та іманентною (наяв­ною у внутрішньому світі) реальністю. їх наслідком є обожнення людини (переживання любові, віри, надії) та орієнтація на творення блага для інших людей. Спо­творене релігійне почуття виражається в самонасолоді, підпорядковане особистим смакам, переживанням суб'єктивних потреб і поєднується з позитивним ста­вленням до магічного, фактично сатанинського, стра­хом перед смертю.

Практичні почуття. Ними є почуття щастя від успі­хів діяльності, самореалізації творчих здібностей, знань та вмінь, переживання власної спроможності, компетентності, віра у свої сили. Виявляються в став­ленні людини до діяльності, її цілей, процесу та резуль­татів і постають як радість, творче натхнення, задово­лення від досягнення мети, приємна утома, захопле­ність справою.

Інтелектуальні почуття. Зумовлює їх пізнавальна діяльність людини. Багатьма ознаками такі почуття подібні до інтелектуальних емоцій. До інтелектуаль­них почуттів належать почуття щастя, яке пережива­ють унаслідок успіхів в інтелектуальній діяльності, відчуття інтелектуальної спроможності (володіння інтелектуальним досвідом), почуття ясності і інтелек­туальної позиції, віра у свої інтелектуальні сили. Вони - важливий стимул людського прогресу, розвитку людської думки, збагачення знань. Почуття допомага­ють перемагати труднощі, невдачі і досягати результа­ту. Інтелектуальні почуття є основою осмислення інте­лектуальної праці в особистісному та суспільному зна­ченнях. За їх відсутності людина впадає в нудьгу, пустощі, лінощі, іронічність, піддається сумнівам.

Види почуттів та емоції вказують на індивідуальні особливості емоційної сфери особистості. Вони є важли­вою складовою внутрішнього світу людини.