72. Вимірювання здібностей. Тести як метод діагностики рівня розвитку здібностей

Здібності у процесі свого розвитку проходять декілька етапів, і для того, щоб певна здібність піднялася у своєму розвитку на вищий рівень, необхідно, щоб вона вже була достатньо представлена на попередньому рівні. Але для розвитку здібностей першочергово повинно бути певне підґрунтя, яке складають задатки. Нагадаємо, що під задатками розуміють анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, які складають природну основу розвитку здібностей. Наприклад, задатки інтелектуальних здібностей виявляються насамперед у функціональній діяльності мозку — його більшій або меншій збудливості, рухливості нервових процесів, швидкості утворення тимчасових нервових зв'язків тощо, тобто в тому, що І.П. Павлов назвав генотипом - вродженими особливостями нервової системи. До числа таких властивостей належать: 1) сила нервової системи у відношенні до збудження, тобто її здатність тривало витримувати, не виявляючи позамежного гальмування, інтенсивні навантаження, які часто повторюються; 2) сила нервової системи у відношенні до гальмування, тобто здатність витримувати тривалі гальмівні впливи, що часто повторюються; 3) урівноваженість нервової системи у відношенні до збудження та гальмування, яка виявляється в однаковій реактивності нервової системи у відповідь та збуджувальні та гальмівні впливи; 4) лабільність нервового процесу, яка оцінюється швидкістю виникнення та припинення нервового процесу збудження або гальмування. Нині в диференційній психології використовується 12-вимірна класифікація властивостей нервової системи людини, запропонована В.Д.Небиліциним. До неї входять 8 первинних властивостей (сила, рухливість, динамічність та лабільність у відношенні до збудження та гальмування) та 4 вторинних властивості (урівноваженість за цими основними властивостями). Доведено, що такі властивості можуть належати як до всієї нервової системи (її загальні властивості), так і до окремих аналізаторів (парціальні властивості).

74. Спрямованість особистості та її характеристики

Виділяють три основні ВИДИ спрямованості особистості: особиста, колективістичних і ділова. Особиста спрямованість - створюється переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до особистого першості, престижу. Така людина найчастіше буває, зайнятий самим собою, своїми почуттями і переживаннями і мало реагує, на потреби оточуючих його людей. У роботі бачить, перш за все, можливість задовольнити свої претензії незалежно від інтересів інших співробітників. Встановлено що особи з спрямованістю на себе мають такі риси характеру: - Більше зайняті собою і своїми почуттями, проблемами - Роблять необгрунтовані і поспішні висновки про інших людей, також ведуть себе в дискусіях - Намагаються нав'язати свою волю групі - Навколишні в їх присутності не почуваються вільно Спрямованість на взаємні дії - має місце тоді, коли вчинки людини визначається потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі, навчанні. Така людина виявляє інтерес до спільної діяльності, хоча може і не сприяти успішному виконанню завдання, нерідко його дії навіть ускладнюють виконання групової задачі і його фактична допомога може бути мінімальною. Люди зі спрямованістю на взаємні дії: - Уникають прямого вирішення проблеми - Поступаються тиску групи - Не висловлюють оригінальних ідей і не легко зрозуміти, що така людина хоче висловити - Не беруть на себе керівництво, коли мова йде про вибір завдань Ділова спрямованість - відображає переважання мотивів породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими навичками і вміннями. Зазвичай така людина прагне до співпраці і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання. Люди з діловою спрямованістю: - Допомагають окремим членам групи висловлювати свої думки - Підтримують групу, щоб вона досягла поставленої мети - Легко і доступно викладають свої думки та міркування - Беруть у свої руки керівництво, коли мова йде про вибір завдання - Не ухиляються від безпосереднього вирішення проблеми